Справа № 420/10586/25
19 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), оформлене у вигляді листа від 29.03.2025 за вих. № 502/2/1/1/1235, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби згідно з його рапортом від 16.02.2025 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 03 березня 2023 р. Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_4 та наразі займає посаду командира 2 інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ № 442 від 03.03.2023.
Позивач вказує, що у нього є батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом І групи (безстроково), що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 367017 від 27.11.2024. Відповідно до пункту 12 даної довідки: «Потребує сторонньої допомоги». Відповідно до медичного висновку лікарсько-консультативної комісії № 92 від 18.11.2024 (копія додається, оригінал у Позивача) батько Позивача потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі.
Позивач зазначає у позові, що ОСОБА_2 має двох родичів першого ступеня споріднення, а саме дружину та доньку, однак ні дружина, ні донька не можуть здійснювати за ним постійний сторонній догляд, зважаючи на наступне: 1) дружина ОСОБА_3 не в змозі доглядати за хворим чоловіком, оскільки сама потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується медичним висновком ЛКК № 94 від 18.11.2024 та висновком № 102 від 24.12.2024; 2) донька ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, вказує позивач, єдина особа, що станом на сьогоднішній день може надавати постійний сторонній догляд ОСОБА_2 - є його син ОСОБА_1 . Дана інформація підтверджується також актом обстеження сімейного стану військовослужбовця від 11.02.2025, яким встановлено, що інші особи, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_1 - відсутні.
Ухвалою суду від 15.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2023 № 442 призначено лейтенанта ОСОБА_1 - командиром інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 . 25 лютого 2025 року на розгляд командування військової частини НОМЕР_1 направлено подання на звільнення з додатками на старшого лейтенанта ОСОБА_1 . За наслідками розгляду подання складено та направлено лист в/ч НОМЕР_1 від 29.03.2025 №502/2/1/1/1235 про повернення командиру в/ч НОМЕР_4 без реалізації матеріали щодо звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю інформації про наявність (відсутність) членів сім'ї другого ступеня спорідненості заявника, для подальшого доопрацювання
Представник відповідача вказує у відзиві, що Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця не містить інформації на підставі яких даних комісія дійшла висновку про відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд. У територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки є доступ до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, але чомусь акт не містить посилання на інформацію з даного реєстру. Також витяги з даного реєстру по батьку ОСОБА_2 (діду позивача), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не були додані до рапорту. Нотаріальна засвічена заява ОСОБА_2 , не є документом, та містить неперевірену інформацію зі слів заявника. Приватний нотаріус Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Макогончук Н.В. лише засвідчила справжність підпису ОСОБА_2 , а не засвідчила справжність вказаного, про що зазначено у заяві. Єдиним нормативно визначеним документом підтверджуючим факт наявності чи відсутності споріднених осіб є витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Представник відповідача зазначає, що командування військової частини НОМЕР_1 не відмовляло у задоволенні подання на звільнення позивача, а лише направило матеріали на доопрацювання. Доводи представника позивача, який трактує лист в/ч НОМЕР_1 від 29.03.2025 №502/2/1/1/1235 про повернення матеріалів на доопрацювання, як відмову у задоволенні рапорту є його особистою безпідставною думкою, що не відповідає дійсності, оскільки за відсутності вказаних документів командування в/ч НОМЕР_1 позбавлена можливості розглянути подані документи по суті у відповідності до вимог п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.03.2023 року №442 призначено лейтенанта ОСОБА_1 - командиром інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , ВОС -1010003.
22.02.2025 року ОСОБА_1 , командиром 2 інженерно-саперного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 подано на ім'я командира батальйону рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
До вказаного рапорту позивачем було додано такі документи:
1. Нотаріальна копія паспорта ОСОБА_1 серія НОМЕР_6 ;
2. Нотаріальна копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ;
3. Нотаріальна копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_7 від 23.07.1976 р.;
4. Копія акта обстеження сімейного стану військовозобов'язаного від 11.02.2025 р.;
5. Нотаріальна копія заяви ОСОБА_2 , зареєстрована в реєстрі за №2002 від 25.12.2024 р.;
6. Нотаріальна копія паспорта ОСОБА_2 серія НОМЕР_8 ;
7. Нотаріальна копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 ;
8. Нотаріальна копія довідки МСЕК ОСОБА_2 серія 12 ААД №367017, дата видачі 27.11.2024 р.;
9. Оригінал висновку ЛКК №101 (Форма 080-4/о) від 24.12.2024 р.;
10. Оригінал медичного висновку ЛКК №92 від 18.11.2024 р.;
11. Оригінал довідки ГУ ПФУ в Одеській області від 25.12.2024 р.;
12. Нотаріальна копія пенсійного посвідчення (за віком) ОСОБА_2 серія НОМЕР_9 , дата видачі 22.01.2008 р.;
13. Нотаріальна копія свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_10 від 05.03.2020 р.;
14. Нотаріальна копія паспорта ОСОБА_3 серія НОМЕР_11 ;
15. Нотаріальна копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_5 ;
16. Нотаріальна копія пенсійного посвідчення ОСОБА_3 серія НОМЕР_12 , дата видачі 17.11.2006 р.;
17. Оригінал висновку ЛКК №102 (Форма 080-4/о) від 24.12.2024 р.;
18. Оригінал медичного висновку ЛКК №94 від 18.11.2024 р.;
19. Нотаріальна копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_13 від 01.11.1983 р.;
20. Нотаріальна копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_14 від 18.09.2015р.;
21. Копія посвідчення серія НОМЕР_15 , дата видачі 25.01.2024 р.
22. Довідка № 1, про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. ОСОБА_2 .
23. Довідка № 2, про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. ОСОБА_3 .
24. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 07 січня 2025 року.
По вказаному рапорту клопотав по суті командир 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 старший лейтенант ОСОБА_6 , про що наявна відмітка на рапорті, а командир військової частини НОМЕР_4 передав рапорт позивача на розгляд Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - військової частини НОМЕР_1 .
Листом військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 року №502/2/1/1/1235, адресованого командиру військової частини НОМЕР_4 зазначено: “Повертаю на Вашу адресу без реалізації матеріали щодо звільнення з військової служби у запас старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком.
…В зв'язку з відсутністю в матеріалах Подання, інформації про відсутність у особи, за якою потрібен догляд, членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), документи на звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 повертаємо для подальшого доопрацювання».
Вирішуючи дану справу, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі також Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено такі види військової служби:
базова військова служба;
військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
військова служба за контрактом осіб рядового складу;
військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;
військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Статтею 14 Статуту обумовлено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (ст. 31 Статуту).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройний Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
Згідно з п.117 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 р. за № 94/29962, затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних силах України (далі Інструкція № 735).
Пунктом 1 даної Інструкції № 735, визначено, що вона визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 735, у роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об'єктивний і своєчасний розгляд звернень громадян з метою оперативного розв'язання порушених у них питань, задоволення законних вимог заявників, поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
Згідно із п. 5 розділу І Інструкції № 735, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності дії, унаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Підпунктом 6 розділу І Інструкції № 735 усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції № 735, визначено, що письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів військового управління або їх заступниками відповідно до їх повноважень.
Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції № 735, визначено, що відповідь за результатами розгляду звернень в обов'язковому порядку дається тим органом військового управління, військовою частиною, які отримали ці звернення і до компетенції яких входить вирішення порушених у зверненнях питань, за підписом керівника, командира або осіб, які виконують його обов'язки згідно з письмовим наказом.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на правову норму Закону України “Про звернення громадян» і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції № 735, визначено, що щодо кожного звернення не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до провадження; передати на вирішення до іншого органу військового управління; надіслати за належністю до іншого центрального органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів військового управління, військової частини, про що одночасно повідомляється заявнику; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України Про звернення громадян.
Згідно з п. 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 735, посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За змістом п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 735 рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що як положеннями Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, так і положеннями Інструкції № 735 визначено, що письмова відповідь на рапорт особи має бути надана у разі прийняття рішення про відмову в задоволенні рапорту.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до командира військової частини НОМЕР_4 було подано рапорт на звільнення з військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що командиром військової частини НОМЕР_4 вважав про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби та що ним направлено подання, в якому він клопоче про звільнення з військової служби у запас відповідно до ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підпункту "г" пункту 2 частини четвертої (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону НОМЕР_16 окремої механізованої бригади оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " Сухопутних військ Збройних Сил України.
Проте, відповідачем доказів задоволення такого рапорту (що виключає необхідність надання письмової відповіді), чи доказів відмови у його задоволенні та, як наслідок, надання позивачу письмової відповіді на його рапорт до суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), оформлене у вигляді листа від 29.03.2025 за вих. № 502/2/1/1/1235, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відмовлено у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду з тих підстав, що такий лист (який до того ж адресований не позивачу) не містить відмови ОСОБА_1 у звільненні його з військової служби.
Натомість, відповідачем на адресу військової частини НОМЕР_4 було направлено лист від 29.03.2025 року №502/2/1/1/1235, яким повернуто на адресу військової частини НОМЕР_4 без реалізації на доопрацювання матеріали щодо звільнення з військової служби у запас старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира інженерно-саперного взводу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_4 , у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком з підстав відсутності в матеріалах Подання інформації про відсутність у особи, за якою потрібен догляд, членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).
Щодо наведеної у листі підстави для направлення матеріалів подання на доопрацювання суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При цьому, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, визначено Перелік документів, що подаються разом з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (далі - Перелік).
Зокрема, відповідно до пп. 26 п. 5 Переліку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються зокрема документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;
Як вбачається з матеріалів подання, до військової частини НОМЕР_1 було додано зокрема:
1) Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 11.02.2025 року, складений Кароліно-Бугазькою сільською радою та затверджений 13.02.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до якого у розділі ІІІ акту міститься інформація про інших членів сім'ї військовослужбовця, а саме матір ОСОБА_3 , а у розділі IV - інформацію, що “встановлено, що інші особи, які здійснюють або можуть здійснити постійний догляд за ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_1 - відсутні»;
2) висновок № 102 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі щодо ОСОБА_3 від 24.12.2024 року;
3) медичний висновок ЛКК №94 від 18.11.2024, відповідно до якого ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійної основи від фізичної особи;
4) свідоцтво про народження серії НОМЕР_17 від 01.11.1983 року та свідоцтво про смерть серії НОМЕР_14 від 18.09.2015 року ОСОБА_4 , яка була рідною сестрою позивача та дочкою ОСОБА_2 .
Відтак, зважаючи на надання позивачем до рапорту та військовою частиною НОМЕР_4 - до подання засвідчених копій документа, який підтверджує потребу дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у постійному догляді, та акту перевірки сімейного стану позивача, з якого вбачається відсутність інших родичів ОСОБА_2 першого та другого ступеня спорідненості крім ОСОБА_3 , з огляду на те, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку військовослужбовців надавати інформацію про відсутність у особи, за якою потрібен догляд, членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (на що посилається відповідач у відзиві), суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України наявні підстави для виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.02.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Водночас, щодо вимоги позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби згідно з його рапортом від 16.02.2025 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану, за сімейними обставинами з необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, суд зазначає, що оскільки порушене питання у рапорті позивача відповідачем фактично не вирішено, наразі відсутні підстави для зобов'язання відповідача приймати одне з можливих дискреційних рішень за результатами такого розгляду, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 16.02.2025 року та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 16.02.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 16.02.2025 року та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду в даному рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя П.П. Марин