Справа № 420/35456/25
19 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення щодо прийняття рішення, оформленого витягом з протоколу від 31.07.2025 року № 100, про скасування рішення міської комісії, яким ОСОБА_1 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, оформленого витягом протоколу від 18.02.2025 року № 15;
- скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 31.07.2025 року № 100.
Адміністративний позов обґрунтовано наступним
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , було подано заяву разом з пакетом підтверджуючих документів до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради для взяття мене на облік як громадянина, який потребують поліпшення житлових умов. З 25.10.2024 р. він разом з дружиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якій встановлено II групу інвалідності, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, перебуваю на квартирному обліку по позачерговій групі складом сім'ї 2 особи. Вказане підтверджується витягом з розпорядження Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.10.2024 № 816/01-06. 29.01.2025 р. ним була подана заява щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 719 (далі - Порядок 719). У вказаній заяві було зазначено склад сім'ї, на яку має здійснюватись розрахунок компенсації - позивач та його дружина ОСОБА_2 . Міською комісією з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - Міська комісія) на підставі витягу з протоколу від 18.02.2025 р. було прийнято рішення про призначення мені, ОСОБА_1 , грошової компенсації в розмірі 2 714 511,49 грн. Однак, на підставі витягу з протоколу Міської комісії від 31.07.2025 р., у зв'язку з нововиявленими обставинами, рішення міської комісії про призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 18.02.2025 № 15 скасовано.
Позивач вважає вищезазначене рішення незаконним, та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись в цілому на те, що незважаючи на підтвердження відсутності у позивача та членів його сім'ї, на яких нараховується грошова компенсація, права власності на житлове приміщення, Міська комісія безпідставно та необґрунтовано прийняла рішення від 31.07.2025 р. про скасування рішення про призначення ОСОБА_1 , грошової компенсації, керуючись лише документами, наданими Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, які навіть не свідчать про володіння ним та членами його сім'ї правом власності на квартиру АДРЕСА_1 , та ігноруючи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та відомості надані позивачем в заяві про призначення грошової компенсації, які свідчать про відсутність такого права. Таким чином, спірне рішення ґрунтується на передчасних, хибних припущеннях Міської комісії при цьому ігноруючи положення Порядку 719 у частині механізму проведення перевірки права власності (інформація з реєстрів, БТІ, заяви).
Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним
Вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, відповідач не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, виходячи з того, що 29.01.2025 ОСОБА_1 подав до Міської комісії заяву про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19.10.2016 №719. У своїй заяві ОСОБА_1 власноруч зазначив, що йому та членам його сім'ї житло не надавалося, а також не відчужувалося протягом п'яти років до дня подачі заяви. 18.02.2025 року рішеннями Міської комісії було прийнято рішення №15, яким призначено ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 2 714 511,49 грн. на двох осіб (заявник та дружина - ОСОБА_3 ). 12.06.2025 року до Міської комісії надійшло подання управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в якому зазначено, що під час перевірки документів було з'ясовано наступне: відповідно до витягу з протоколу №7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2002 передбачено надання житла військовослужбовцям частини в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 прапорщику ОСОБА_1 , 1965 року народження, старшому техніку в/ч НОМЕР_3 по загальній черзі отримання житла, зі складом сім'ї: дружина та двоє синів; в архівному витязі з рішення Ізмаїльської міської ради від 04.01.2003 №1, виданому Архівним відділом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.06.2025 №119/51-57/12, зазначено затвердження протоколу №7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 з питань розподілу квартир в будинку АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , жилою площею 40 кв. м., склад сім'ї 4 особи; видано ордер від 04.01.2003 №8 на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина, два сини). Відповідно до листа Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 03.07.2025 №475/01-16/04-02 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2025 №430971034, квартира АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ). У заявах про призначення грошової компенсації від 29.01.2025 місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено адресу: АДРЕСА_4 . Проте, у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування від 10.06.2025 №2559/25/156/Р, у інформації про адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 (дружини заявника) вказано квартиру АДРЕСА_1 , що дає підстави вважати, що місцем проживання сім'ї ОСОБА_5 , до теперішнього часу є житло раніше наданим Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області. 04.01.2003 ОСОБА_1 було видано ордер на вселення в надане жиле приміщення у складі сімї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 . Отже, з аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що ОСОБА_1 вже надавалося житло. 31.07.2025 року рішенням Міської комісії №100 було скасовано рішення міської комісії про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення оформлене витягом з протоколу від 18.02.2025 №15.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.
03 листопада 2025 року від позивача до надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої якості відповідача за позовом визначено - Міську комісію з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення та якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Виконавчий комітет Одеської міської ради.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
17 листопада 2025 року від Виконавчого комітету Одеської міської ради до суду надійшли письмові пояснення (вхід. № 121067/25).
04 грудня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 128510/25).
18 грудня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № 133344/25).
Станом на 19 грудня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача та відповідача, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Ізмаїльським РВ УМВС України у Одеській області 18 січня 2000 року.
У період з 25.10.2016 року по 20.01.2017 року, з 29.10.2019 року по 14.03.2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи в м. Часів Яр Донецької області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 31.03.2020 року № 370/228 про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Крім того, під час захисту Батьківщини позивачем отримані поранення, внаслідок чого відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 07.12.2020 року серії 12ААВ № 164422 йому безтерміново встановлено II групу інвалідності.
ОСОБА_1 було подано заяву разом з пакетом підтверджуючих документів до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради для взяття його на облік як громадянина, який потребує поліпшення житлових умов.
З 25.10.2024 року позивач разом з дружиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), якій встановлено II групу інвалідності, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини, перебуває на квартирному обліку по позачерговій групі складом сім'ї 2 особи. Вказане підтверджується витягом з розпорядження Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від 25.10.2024 року № 816/01-06.
29.01.2025 року позивачем була подана заява щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 719 (далі - Порядок 719).
У вказаній заяві було зазначено склад сім'ї, на яку має здійснюватись розрахунок компенсації - позивач, та йогодружина ОСОБА_2 .
Міською комісією з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (далі - Міська комісія) на підставі витягу з протоколу від 18.02.2025 року було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 2 714 511,49 грн.
На підставі витягу з протоколу Міської комісії від 31.07.2025 року, у зв'язку з нововиявленими обставинами, рішення міської комісії про призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 18.02.2025 року № 15 скасовано.
Приймаючи вказане рішення Міська комісія посилалась на наступне:
«12.06.2025 до Міської комісії надійшло подання управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому зазначено, що під час перевірки документів управлінням було з'ясовано наступне:
- відповідно до витягу з протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2002 передбачено надання житла військовослужбовцям частини в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (жила площа 40 кв.м) прапорщику ОСОБА_1 , 1965 року народження, старшому техніку в/ч НОМЕР_3 , по загальній черзі отримання житла, зі складом сім'ї: дружина та двоє синів;
- в архівному витязі з рішення Ізмаїльської міської ради від 04.01.2003 № 1, виданому Архівним відділом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.06.2025 № 119/51-57/12, зазначено затвердження протоколу № 7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 з питань розподілу квартир в будинку АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , жилою площею 40 кв. м, склад сім'ї 4 особи;
- видано ордер від 04.01.2003 № 8 на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина, два сина).
Відповідно до листа Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 03.07.2025 № 475/01-16/04-02 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2025 № 430971034, квартира АДРЕСА_1 з 04.02.2025 передана у приватну власність ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ).
У заяві від 29.01.2025 про призначення грошової компенсації ОСОБА_1 повідомив міську комісію, що йому та членам його сім'ї житло раніше не надавалося, а житло не відчужувалося протягом п'яти років до дня подачі заяви. Проте, документи, надані Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області свідчать про забезпечення ОСОБА_1 житлом з подальшим його відчуженням на користь матері».
З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідно до витягу з протоколу №7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 21.11.2002 року передбачено надання житла військовослужбовцям частини в будинку АДРЕСА_2 , зокрема, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 прапорщику ОСОБА_1 , 1965 року народження, старшому техніку в/ч НОМЕР_3 по загальній черзі отримання житла, зі складом сім'ї: дружина та двоє синів.
В архівному витязі з рішення Ізмаїльської міської ради від 04.01.2003 року №1, виданому Архівним відділом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.06.2025 року №119/51-57/12, зазначено затвердження протоколу №7 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 з питань розподілу квартир в будинку АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , жилою площею 40 кв. м., склад сім'ї 4 особи.
04.01.2003 ОСОБА_1 було видано ордер на вселення в надане жиле приміщення у складі сімї: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_6 .
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 863 від 23.08.2024 року передано у приватну власність громадянці ОСОБА_7 - 1/1 частку квартири АДРЕСА_5 .
Позивач вважаючи протиправним рішення Міської комісії з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 31.07.2025 року № 100, звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Так, частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Стаття 31 Житлового кодексу України (найменування кодексу згідно Закону України «Про дерадянізацію законодавства України») (далі ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.
Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України).
Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об'єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно із ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до п. 3 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719 (далі - Порядок №719) право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю І-ІІ групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначених пунктами 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).
Згідно з п. 5 Порядку 719, за рішенням виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія).
Відповідно до вказаної норми, Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення від 26.04.2018 року № 158 «Про створення міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення».
Пунктом 6 Порядку 719 встановлено, що до повноважень комісії належить, зокрема: прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; проведення перевірки наявності майнових прав на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів сім'ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених акт комісійного обстеження), та/або збройною агресією Російської Федерації (далі відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі Реєстр пошкодженого та знищеного майна), на умовах, визначених абзацами чотирнадцятим шістнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих у заяві про призначення грошової компенсації.
Як встановлено судом, здійснивши перевірку інформації про наявність/відсутність у позивача права власності на житлове приміщення, Міська комісія у рішенні від 18.02.2025 р. на підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.02.2025 року № 411079605, № 411079293, № 411080291, № 411080514, № 411080958 дійшла вірного висновку про відсутність у родини ОСОБА_5 власного житла.
Крім того, вказане підтверджувалось також позивачем у заяві щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення від 29.01.2025 р. та наданими ним довідками з БТІ.
Відповідно до абз. 9 п. 14 Порядку 719 комісія відмовляє заявнику в призначенні грошової компенсації у разі, якщо заявник та члени його сім'ї, на яких було розраховано грошову компенсацію, володіють майновими правами на об'єкти незавершеного житлового будівництва чи правом власності на житлове приміщення, що відповідає нормі жилої площі, визначеної статтею 47 Житлового кодексу України (на кожного члена сім'ї), що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії Російської Федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану), або таке нерухоме майно було відчужено протягом п'яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.
При цьому як встановлено судом, Міська комісія в подальшому прийняла рішення від 31.07.2025 року про скасування рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації, керуючись документами, наданими Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, які як встановлено в ході розгляду справи не свідчать про володіння позивачем та членами його сім'ї правом власності на квартиру АДРЕСА_1 , при цьому ігноруючи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та відомості надані мною в заяві про призначення грошової компенсації, які свідчать про відсутність у позивача такого права.
В свою чергу, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне лише Рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 863 від 23.08.2024 року, яким передано у приватну власність громадянці ОСОБА_7 - 1/1 частку квартири АДРЕСА_5 .
Статтею 41 Конституції України встановлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно зі ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації. Так, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Отже, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Судом встановлено, що дійсно рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04.01.2003 року № 1 затверджено протокол № 1 засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 з питань розподілу квартир у будинку АДРЕСА_2 та надання ОСОБА_1 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
На підставі вищевказаного рішення позивачу був виданий ордер від 04.01.2003 року № 8 на квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї 4 особи: він, дружина та два сина.
У зв'язку зі зміною місця служби з 25.01.2021 року, позивачем було змінено місце проживання з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_4 .
Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно зі ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Таким чином, спірне рішення грунтується на передчасних, хибних припущеннях Міської комісії при цьому ігноруючи положення Порядку 719 у частині механізму проведения перевірки права власності (інформація з реєстрів, БТІ, заяви).
Статтею 651 ЖК України передбачено, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Отже, ордер підтверджує законність користування житлом, а також виступає підставою для вселення громадянина та членів його сім'ї у конкретну квартиру чи будинок, проте не породжує право власності на житло.
Таким чином, твердження Міської комісії про те, що «документи, надані Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області свідчать про забезпечення ОСОБА_1 житлом з подальшим його відчуженням на користь матері» суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки квартира АДРЕСА_1 не перебувала у позивача на праві власності, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. А відтак, і не могла бути відчужена ним на користь матері.
Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що рішення Міської комісії з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 31.07.2025 року про скасування рішення міської комісії, яким ОСОБА_1 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, оформленого витягом протоколу від 18.02.2025 року № 15 є незаконним та необґрунтованим, та таким, що ґрунтується на невірному тлумаченні норм права та припущеннях, а отже підлягає скасуванню судом.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судового збору у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міської комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення щодо прийняття рішення, оформленого витягом з протоколу від 31.07.2025 року № 100, про скасування рішення міської комісії, яким ОСОБА_1 призначено грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, оформленого витягом протоколу від 18.02.2025 року № 15.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв та документів членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оформлене витягом з протоколу від 31.07.2025 року № 100.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Міська комісії з розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (вул. Косовська, 2-д, м. Одеса, 65022).
Третя особа: Виконавчий комітет Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 04056919).
Суддя С.О. Cтефанов