19 грудня 2025 р. № 400/3156/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у розгляді рапорту пр звільнення з військової служби ОСОБА_1 , за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за абз 12 підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з сімейними обставинами.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, він подав рапорт на звільнення його з військової служби у запас за п.п. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку з сімейними обставинами. При цьому позивачем було надано до рапорту всі необхідні підтверджуючі документи, однак останній розглянуто не було.Позивач вважає такі дій військової частини НОМЕР_1 протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству України.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію військова частини аргументувала тим, що, виявивши бажання подання рапорту та документів щодо оформлення звільнення,позивач не дотримався встановленого порядку звільнення (прибути за місцем проходження служби, подання встановленим порядком (по команді) рапорту, висловити свою думку щодо бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України (як в рапорті, так і в аркуші бесіди), здати посаду та раніше отримане інвентарне майно), порушив порядок проходження військової служби та обов'язків військовослужбовця, що унеможливило прийняття позитивного рішення за його рапортом, адже в усному порядку йому повідомлялось про неможливість задоволення його рапорту, пропонувалось повернутись до військової частини та дотриматись процедури звільнення.
Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження, відповідно до порядку визначеному ч.5 ст.262 КАС України, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу КВОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 31.03.2023 №105-РС, позивача було зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого бойового медика зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 .
17.05.2023 року позивач самовільно, без поважних причин, залишив військову частину НОМЕР_1 і на сьогоднішній день до її розташування для виконання конституційного обов'язку захисту Батьківщини - не повернувся.
Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.05.2023 № 82-РС, позивача, відповідно до пп. 14 п. 116 Положення, було увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з залишенням у списках підрозділів, у зв'язку з самовільним залишенням частини (якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.05.2023 № 243 за фактом самовільного залишення Позивачем військової частини НОМЕР_1 було призначене службове розслідування.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.06.2023 №65, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини, а матеріали направлені до правоохоронних органів.
У відповідь на розгляд рапорту відповідач повідомив позивача що рапорт подано не в установленому порядку, необхідно прибути до місця служби подати рапорт про прибуття щодо самовільного залишення частини, та подати рапорт з необхідними документами.
Позивач стверджує, що командування військової частини відмовило у задоволенні рапорту позивача, неправомірно та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Не погоджуючись із бездіяльністю щодо розгляду по суті вказаного рапорту та прийняття рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби, суд зазначає таке.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до п.п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби на підставах, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відповідно до додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України, №170 від 10.04.2009 при поданні до звільнення з військової служби за підставами:
у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі (пункт 1).
Згідно із абз.2 п.14.10 розд. XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розд. XIV Інструкції № 170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
При цьому, відповідно до п.14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби), із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з п.31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що звільнення військовослужбовця зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає: подання військовослужбовцем рапорту «по команді» про звільнення з наданням підтверджуючих для цього підстав документів; розгляд рапорту про звільнення; прийняття наказу щодо звільнення зі служби; здача посади та розрахунок при звільненні; постановка на військовий облік у ТЦК.
Відсутність позивача на службі без поважних причин (самовільне залишення частини), на переконання суду, перешкоджає вирішенню питання звільнення з військової служби, оскільки відсутня можливість вчинення дій, напряму передбачених вимогами Положення №1153/2008 та Інструкції №170, зокрема проведення співбесіди, здача посади та військового майна тощо.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача в частині прийняття рішення про звільнення з військової служби позивача, з огляду на допущення позивачем вищевказаних порушень щодо порядку подання рапорту, а також самовільне залишення частини.
Тому суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок розгляду по суті питання звільнення позивача зі служби.
Отже, направлення позивачу листів із роз'ясненням, що для вирішення питання про звільнення позивач зобов'язаний прибути до місця служби, на переконання суду, відповідає вимогам чинного законодавства щодо проходження військової служби.
Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача та зобов'язання його розглянути рапорт позивача про звільнення по суті.
При цьому, в межах даної справи суд не надає оцінку наявності або відсутності підстав для звільнення позивача з військової служби згідно з підп "г" п.2 ч.4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", оскільки суб'єктом владних повноважень відповідне рішення ще прийнято не було.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а судові витрати не підлягають розподілу згідно зі ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко