справа №380/7807/25
19 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешлтех» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спешлтех» (далі - позивач, ТзОВ «Спешлтех») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09, винесене ГУ ДПС у Львівській області;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №51785/13-01-07-09, винесене ГУ ДПС у Львівській області
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатами фактичної перевірки в належному позивачу магазині, яка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в наказі контролюючого органу про проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють. Окрім того, зазначає, що посадові особи ГУ ДПС у Рівненській області фактично вийшли за межі проведення фактичної перевірки та провели перевірку з питання, не визначеного в наказі, а саме дотримання суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів. Щодо самого факту правопорушення вказує, що під час перевірки податковим інспекторам надано в приміщені магазину документи, які підтверджують походження товару та облік товару, зокрема форму обліку товарних запасів та накладні на переміщення товарів. Отже, контролюючому орану надані документи, які підтверджують належним чином ведення обліку товарних запасів, що спростовує суть зазначеного в акті порушення. В подальшому, після початку перевірки, а саме 19.10.2024 в продаж надійшла окрема партія товару на загальну суму 45 865,38 грн на підставі накладної на переміщення № 26/1 від 19 жовтня 2024. Вказані документи, враховуючи те, що вони підписані вже після початку перевірки надані контролюючому органу вже під час перевірки. Зазначає, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Щодо податкового повідомлення-рішення № 51785/13-01-07-09, яким до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040 грн за порушення п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України зазначає, що, належним доказом вчинення платником податку порушення вказаних вимог Податкового кодексу України є виключно акт про відмову платника податків надати документи. Представники контролюючого органу під час здійснення перевірки не складали актів про відмову у наданні копій документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки в порядку, визначеному п. 85.6. статті 85 Податкового кодексу України. Тому вважає безпідставним застосування контролюючим органом до позивача штрафну санкцію за порушення приписів п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу. Просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності податкових повідомлень-рішень від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09 та №51785/13-01-07-09. Враховуючи положення пп. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни є: наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Вказана правова норма містить лише одну фактичну підставу для перевірки. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Зазначає, що пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР встановлює обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів саме на початок проведення перевірки При цьому, до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надавати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Проведеною перевіркою встановлено неведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: згідно знятих перевіркою залишків товарних запасів станом на 18.10.2024 в магазині «Ябко», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96, в реалізації знаходились товари на загальну суму 141180,00 грн без документів, що підтверджують облік та походження товарів. Також, при аналізі фіскальних чеків із СОД РРО через ПРРО ФН 21.10.2024 встановлено реалізацію: 21.10.2024 - фіскальний номер документа (rszctHibCH10) на суму 9000,00 грн найменування товару (Мобільний телефон IPhone 128 ned used) термінал Starlink internet Satelite V2 (без аканту); 23.10.2024 - фіскальний номер документа (FtDKrW6KnW4) на суму 20384,00 грн, 22.10.2024 реалізовано окуляри FPV SKyzone фіскальний номер документа (oshhh158111TwwwwxO) на суму 26800 грн. найменування товару (Мобільний телефон IPhone 128 ned used) термінал Starlink internet Satelite V2 (без аканту). Проте на початок перевірки та на момент реалізації товарів не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів на загальну суму 137364,00 грн.
Вказує, що платником податків через особу, що здійснювала розрахунок, ОСОБА_1 надано визначений перелік документів, які зазначені в акті перевірки, однак пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів визначено саме на початок проведення перевірки. Такий обов'язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб'єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред'явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки. Однак на початок проведення перевірки 18.10.2024 накладна на переміщення від 19.10.2024 № 26/1 на товар в кількості 29 одиниць на суму 77450,41 грн, форма ведення обліку товарних запасів, в якій відображено у (гр. 3-7 щодо надходження товару) від 19.10.2024 на підставі накладної на переміщення від 17.10.2024 №26/1 на суму 77450,41 грн. були відсутні та надані тільки 24.10.2024. Зазначає, що накладні на переміщення не підтверджують облік та походження товару, оскільки дані накладні створені ТзОВ «Спешлтех» для переміщення товару з основного складу до торгової точки. При цьому, накладна на переміщення не є документом, який дозволяє ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а лише вказує на переміщення товару ТзОВ «Спешлтех» з одного належному товариству складу на інший.
Щодо податкового повідомлення-рішення №51785/13-01-07-09 зазначає, що під час проведення перевірки 18.10.2024 податковим органом надано ТзОВ «Спешлтех» (працівнику ТзОВ «Спешлтех» ОСОБА_2 ) вимогу «Про надання документів» в термін до 21.10.2024: квитанцію з ЕКПП, що підтверджує реєстрацію ПРРО, заяву про реєстрацію ПРРО, договір з банком (анкета-заява на еквайрингове підключення), накази про прийняття на роботу штатних працівників. Однак Актом від 25.10.2024 №952/Ж6/17-00-07-00-18 «Про не надання документів під час фактичної перевірки» встановлено, що платник податків, його законний працівник відмовився від надання в повному обсязі первинних документів, а саме: договір з банком (анкета-заява на еквайрингове підключення та ін.). Зазначає, що твердження позивача про надання документів, що підтверджують походження товарних запасів, що на час перевірки знаходились в місці продажу, не свідчить про надання контролюючому органу документів, які він просив, а саме: договір з банком (анкета-заява на еквайрингове підключення та ін.). Просить відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій повторно наголошує щодо відсутності підстав для призначення і проведення спірної перевірки, а отже, відсутності наслідків такої перевірки. Вважає, що відсутність підстав для призначення перевірки є самостійною підставою для визнання такої перевірки незаконною та скасування рішення, прийнятого за наслідками цієї незаконної перевірки. Вказує, що реалізовані товари, а також товари, які зазначені в акті зняття залишків, відображені у відповідних первинних документах, які містяться у матеріалах справи. Звертає увагу, що долучені до заперечень на акт перевірки документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення. Вважає, що платник податків виконав вимоги законодавства, надав належні первинні документи, що підтверджують походження та облік товарів, так як за змістом п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходять у місці продажу. Просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 28.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 13.05.2025 подано: заяву про залишення позовної заяви без розгляду (вх. №39516), клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача (вх. №39823)та відзив на позовну заяву(вх. №39549).
Ухвалою від 16.05.2025 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, залишена без руху.
Позивач 22.05.2025 (вх. № 42550) на виконання ухвали від 16.05.2025 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою від 23.05.2025 продовжено розгляд справи.
Відповідачем 27.05.2025 (вх. №43674) подано додаткові пояснення по справі.
Ухвалою від 29.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення третьої особи.
Відповідачем 02.06.2025 (вх. №45190) подано відповідь на відзив.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ТзОВ «Спешлтех» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності із присвоєнням коду ЄДРПОУ 45459088 та здійснює господарську діяльність в мережі магазинів «Ябко», один з яких розташований за адресою: вул. Соборна 96, м. Рівне.
На адресу ГУ ДПС у Рівненській області надійшов лист від ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 про вжиття вiдповiдних заходiв податкового контролю та органiзацiї i проведення фактичних перевiрок мережі магазинів jabko, на підставі листа ОСОБА_3 про можливi факти порушення вимог законодавства щодо застосування РРО ПРРО, ведення облiку товарних запасiв, здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi та використаннi працi неоформлених найманих працівників.
В.о. начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області направив на адресу В.о. начальника ГУ ДПС у Рівненській області доповідну записку від 18.10.2024 №3815/17-00-07-05-10 із пропозицією організувати проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 96.
ГУ ДПС у Рівненській області на підставі підпунктів 80.2.2 пункту 80.2, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 80.8 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України 18.10.2024 видано наказ №2510-п «Про проведення фактичної перевірки магазину «Ябко», що знаходиться за адресою «м. Рівне, вул. Соборна, 96» з метою дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платника податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
ГУ ДПС у Рівненській області на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 18.10.2024 №2510-п провело фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою «м. Рівне, вул. Соборна, 96», де здійснює господарську діяльність ТзОВ «Спешлтех».
За результатами перевірки складено акт №16621/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 25.10.2024, відповідно до висновків якого податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Спешлтех»:
- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - порушення ведення обліку товарних запасів в порядку, встановленому законодавством;
- пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків контролюючому органу документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки.
ГУ ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки № 16621/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 25.10.2024 прийнято 03.12.2024 податкові повідомлення-рішення:
- №51786/13-01-07-09, яким до ТзОВ «Спешлтех» застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі cт. 20 Закону № 265/95-ВР на суму 197364,00 грн;
- №51785/13-01-07-09, яким до ТзОВ «Спешлтех» застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 121 Закону № 2755-VI на суму 2040,00 грн.
ТзОВ «Спешлтех» оскаржило в адміністративному порядку 20.12.2024 до ДПС України податкові повідомлення-рішення від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09 та №51785/13-01-07-09.
Рішенням ДПС України від 17.02.2025 4520/6/99-00-06-03-02-06 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09 та №51785/13-01-07-09 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Податкові повідомлення -рішення від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09 та №51785/13-01-07-09 є предметом оскарження з підстав протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).
Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу контролюючі органи, зокрема здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу надано право контролюючим органам проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 Податкового кодексу встановлений порядок проведення фактичної перевірки, відповідно до пункту 80.1.якої фактична перевірка, на відміну від всіх інших, передбачених законом перевірок, здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи).
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки, закон встановлює підстави та обов'язкові умови (обставини), які є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, визначений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу.
Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Проте аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 висловив правову таку позицію у подібних правовідносинах:
« … аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки».
Судом встановлено, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, яким, з метою вжиття заходів, спрямованих на очищення роздрібного ринку технічно-складних побутових товарів від «сірої» контрабандної техніки «APPLE» доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що наказ що наказ ГУ ДПС у Рівненській області від 18.10.2024 №2510-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою « АДРЕСА_1 » містить, зокрема відомості про:
- мету перевірки - здійснення контролю за дотриманням платниками податків норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами);
- вид перевірки - фактична перевірка;
- підстави для проведення перевірки - підпункти 80.2.2, 80.2.6 пункту 80.2., п. 80.8 статті 80 Податкового кодексу (порушення порядку проведення розрахункових операцій при продажу товарів/наданні послуг без застосування РРО/ПРРО);
- об'єкта, перевірка якого проводитиметься, - магазин «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96.
Тож, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Так, Верховний Суд у справі № 120/11036/23 від 06.02.2025, надаючи правову оцінку правомірності проведення контролюючим органом перевірки на підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу з огляду на наявність лише доповідної записки контролюючого органу, в якій викладена податкова інформація щодо можливих порушень з боку платника податків вказує:
« […] у справі, яка розглядається, фактичну перевірку проведено на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №771к. У матеріалах справи міститься доповідна записка Управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Вінницькій області від 20 березня 2024 року № 1248/02-32-07-05 на ім'я заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області, згідно якої встановлено, що в ході проведення аналізу господарської діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з реалізації алкогольних напоїв, тютюнових виробів через РРО/ПРРО вбачаються порушення пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, у тому числі, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , магазин, АДРЕСА_1 . Запропоновано надати дозвіл на проведення фактичних перевірок, в тому числі ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог порядку проведення розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті80 ПК України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний лист (доповідна записка) в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок».
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у справі № 420/9909/23 в постанові від 26.03.2024.
Викладене в сукупності свідчить про безпідставність доводів позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки, тому такі судом до уваги не беруться.
Щодо виявленого під проведення фактичної перевірки позивача порушення, суд зазначає таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Так, судом встановлено, що в період з 18.10.2024 по 25.10.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області, діючи на підставі наказу №2510-п, провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 96.
За результатами перевірки складено акт №16621/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 25.10.2024, у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, яке полягало у незабезпеченні ведення обліку товарних запасів, оскільки на початок перевірки не було надано документів, що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 197 364 грн.
Позивач заперечує цей висновок, вважаючи його таким, що не відповідає дійсним обставинам та стверджує, що під час перевірки, на вимогу інспекторів, були надані усі наявні в місці торгівлі первинні документи, які підтверджували облік товарів у магазині. Зокрема, були надані накладні на внутрішнє переміщення: №26 від 17.10.2024 на загальну суму 224 159 грн та №26/1 від 19.10.2024 на суму 77 450 грн 41 к. На переконання позивача, ці документи є належними та достатніми для підтвердження обліку товарних запасів, проте контролюючий орган безпідставно та без жодних пояснень щодо можливих недоліків цих документів не взяв їх до уваги при складанні акта.
Даючи оцінку доводам позивача, суд керується таким.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV).
Стаття 1 Закону № 996-ХІV містить визначення термінів для цілей цього Закону, які вживаються у такому значенні:
активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому;
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, закріплених у статті 4 Закону №996-ХІV, є превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Статтею 9 Закону № № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Ураховуючи наведені в статті 1 цього Закону терміни, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Тобто, у розумінні статті 9 Закону № 996-ХІV, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Як слідує з акта перевірки від 25.10.2024, під час проведення контрольного заходу в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне, Соборна, 96, де здійснює господарську діяльність ТзОВ «СПЕШЛТЕХ», інспекторам не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (технічно складних побутових товарів).
Згідно з висновками акта, відсутність підтвердних документів стосувалась товарно-матеріальних цінностей, які були наявні в магазині на момент перевірки та описані в акті зняття залишків, на загальну суму 141 180 грн.
При цьому, під час фактичної перевірки встановлено та позивачем не заперечується, що ним реалізовуються товари, перелічені в акті зняття залишків товарів.
Контролюючим органом при аналізі фіскальних чеків із СОД РРО через ПРРО ФН встановлено:
21.10.2024 реалізовано 21.10.2024 фіскальний номер документа (rszctHibCH10) на суму 9000,00 грн. найменування товару (Мобільний телефон IPhone 128 ned used) термінал Starlink internet Satelite V2 (без аканту).
23.10.2024 фіскальний номер документа (FtDKrW6KnW4) на суму 20384,00 грн.
22.10.2024 реалізовано окуляри FPV SKyzone фіскальний номер документа (oshhh158111TwwwwxO) на суму 26800 грн. найменування товару (Мобільний телефон IPhone 128 ned used) термінал Starlink internet Satelite V2 (без аканту).
Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95-ВР термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про захист прав споживачів». Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 25-1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» технічно складні побутові товари, непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації, в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, то він зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Щодо наданих позивачем під час перевірки накладних на внутрішнє переміщення, а саме №26 від 17.10.2024 на загальну суму 224 159 грн та №26/1 від 19.10.2024 на суму 77 450 грн 41 к., суд зауважує, що вони не підтверджують походження товару.
Вказані накладні створені самим ТзОВ «СПЕШЛТЕХ» для фіксації переміщення товару з основного складу до торгової точки. Відтак, вони є внутрішніми документами, які не дозволяють ідентифікувати первинного постачальника товару та прослідкувати ланцюг його походження, а лише вказують на переміщення товару в межах господарської діяльності самого ТзОВ «СПЕШЛТЕХ».
Окрім того, долучені до перевірки платником податку через особу, що здійснювала розрахунок ОСОБА_1 такі документи як договір безоплатного користування майном (позички) від 15.10.2024 №1 та акт приймання-передачі від 15.10.2024 до договору безоплатного користування майном (позички) від 15.10.2024 №1, наказ від 16.10.2024 № 5-н/35 «Про встановлення прогнозованого ліміту залишку готівки в касі» - не є документами, які стосуються реалізації платником податку товару, та жодним чином не підтверджують ведення обліку такого товару.
01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20.09.2019 № 128-ІХ, яким стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а й за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09.
Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави стверджувати про обґрунтованість висновків контролюючого органу та правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 197 364 грн, передбачених статтею 20 Закону №265/95-ВР.
Щодо податкового повідомлення рішення від 03.12.2024 №51785/13-01-07-09, яким до ТзОВ «Спешлтех» застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі статті 121 Закону № 2755-VI на суму 2040,00 грн.
Пунктом 85.2. статті 85 Податкового кодексу визначено обов'язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Таким чином, належним доказом вчинення платником податку порушення вимог п.85.2 статті 85 Податкового кодексу є виключно акт про відмову платника податків надати документи.
Абзацом 1 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта) платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз.2 п.44.6 цієї статті).
Судом встановлено, що 18.10.2024 перевіркою вручено під підпис уповноваженій від платника податку особі запит про надання до 21.10.2024 документів, серед яких:
- квитанція з ЕКПП, що підтверджує реєстрацію ПРРО, заяву про реєстрацію ПРРО;
- договір з банком (анкета-заява на еквайрингове підключення);
- накази про прийняття на роботу штатних працівників.
Працівниками контролюючого органу 25.10.2024 складено акт №952/Ж6/17-00-07-00-18, про те, що після ознайомлення із запитом про надання документів від 18.10.2024 працівником ОСОБА_2 , платник податків, його законний представник відмовився від надання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, визначених запитом.
Вказане свідчить про порушення позивачем вимог пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем вказані вимоги щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень виконано.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним податковим повідомлення-рішенням від 03.12.2024 №51786/13-01-07-09 та №51785/13-01-07-09, суд дійшов висновку про їх відповідність критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України для такого роду рішень, а податковий орган при його прийнятті діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешлтех» (вул. Данилишина, буд. 6, офіс. 206, Львів, 79000, код ЄДРПОУ 45459088) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправними та скасування рішень, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.