19 грудня 2025 рокусправа № 380/5207/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому згідно з заявою про збільшення позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який становить 328 431 грн 60 коп. (триста двадцять вісім тисяч чотириста тридцять одна гривня шістдесят копійок).
Ухвалою судді від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою від 08.04.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.
Ухвалою від 24.04.2025 суд задовольнив заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог; позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишив без розгляду в частині позовних вимог про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати, а військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 108 423, 86 грн (сто вісім тисяч чотириста двадцять три гривні вісімдесят шість копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 є окремим підрозділом Військової частини НОМЕР_2 та не має власних банківських рахунків. Таким чином, відповідач 1 нараховує суми грошового забезпечення, а відповідач 2 здійснює безпосередню виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.12.2023 № 373, позивач з 25.12.2023 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідач 27.03.2025 виплатив компенсацію вартості за неотримане речове майно. При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідач не сплатив.
Представник відповідача, Військової частини НОМЕР_2 , подав відзив на позовну заяву від 05.11.2025 (вх. № 88219), у якому зазначає, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі види виплат, які мають постійний характер (основна заробітна плата, доплати, надбавки, премії, що мають систематичний характер тощо). До розрахунку середньої заробітної плати не включаються одноразові виплати (компенсації, допомоги, винагороди, премії, що мають одноразовий характер, та інші подібні виплати). Вказує, що позивач невірно розрахував суму середньоденного заробітку, оскільки при розрахунку до суми заробітку за 2 (два) останні місяці перед звільненням (листопад та грудень 23 року) ним було включено, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення, компенсацію за невикористані відпустки, додаткову грошову винагороду, передбаченою постановою КМУ № 168 тощо. З зазначеного випливає, що позовна вимога щодо стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який становить 328 431,60 грн є необгрунтованою і протиправною. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. У зазначений в ухвалі строк відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2023 № 373 відповідно до пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23.12.2023 № 160-РС, головного сержанта ОСОБА_1 , командира бойової машини-командира відділення 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , зняти з усіх видів забезпечення та виключити зі списків військової частини НОМЕР_1 , вважати таким що звільнений з військової служби за підпунктом у запас за підпунктом “г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2
Станом на момент звільнення із позивачем не проведено розрахунків щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Відповідач 27.03.2025 здійснив виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 106 798,35 грн, що підтверджується банківською випискою.
Оскільки, як вважає позивач, з ним несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, останній звернувся до суду з даним позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частинами першою, другою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній до19 липня 2022 року) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналізуючи положення статті 116 КЗпП України убачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) провадиться в день звільнення. Крім того, в день виплати цих сум роботодавець повинен письмово повідомити працівника про них.
Водночас, стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, згідно з частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, Законом № 2352-IX були внесені зміни у статтю 117 КЗпП України, які набрали чинності з 19.07.2022.
За приписами статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
Суд зазначає, що спірний період тривав з 26.12.2023 (наступний день за датою звільнення) по 26.03.2025 (день, який передує повному розрахунку при звільненні позивача).
Таким чином, спірний період регулюється чинною редакцією ст. 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.
Аналогічний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 та інших, і саме цей підхід суд застосовує до спірних правовідносин.
При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.08.2020 у справі № 813/851/16, відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.
Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту та стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.
Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням наведеної вище позиції Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує таке.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За правилами п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.
Звільнення позивача відбулося в грудні 2023 року, в листопаді 2023 року позивач не працював з підстави тимчасової непрацездатності, відтак до обрахунку мають бути взяті суми заробітної плати позивача за вересень та жовтень 2023 року.
Згідно із наданою відповідачем карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2023 рік, грошове забезпечення позивача становило у вересні 2023 року - 55 167,06 грн та у жовтні 2023 року - 56 134,80 грн. Всього 111 301,86 грн.
Кількість календарних днів за вересень - жовтень 2023 року становить 61 день. Тому середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 1824,62 грн (111 301,56 грн / 61 день).
Суд звертає увагу на те, що 6 місяців у періоді з 26.12.2023 по 25.06.2024 становить 183 календарних дні.
Таким чином, розмір середнього заробітку позивача становить 333 905,46 грн (1824,62 грн середньоденна заробітна плата позивача * 183 кількість днів затримки розрахунку), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача та така сума не підлягає зменшенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути із Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 26.12.2023 по 25.06.2024 у сумі 333 905 (Триста тридцять три тисячі дев'ятсот п'ять) гривень 46 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 3240,66 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19.12.2025.
Суддя Кедик М.В.