18 грудня 2025 рокусправа № 380/18212/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» про стягнення заборгованості, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Андрея Митрополита, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) звернулося з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (місцезнаходження: с. Заболотці, Золочівський район, Львівська область, 80630; код ЄДРПОУ 30061785), в якій просить:
- стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (місцезнаходження: 80630, Львівська область, Золочівський район, с. Заболотці, код ЄДРПОУ 30061785) 22025,33 грн заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, всупереч вимогам ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач своєчасно не сплатив суму витрат на виплату та доставку пенсій, що призвело до виникнення боргу.
Ухвалою судді від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду повернувся поштовий конверт із вказаною ухвалою, направлений відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до ч.11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Водночас, станом на момент розгляду цієї справи, від відповідача жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (код ЄДРПОУ 30061785) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 01526804) та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» й були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б - з» ст. 13 Закону № 1788-XII (Список № 2) та пунктів 2-8 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі п. 6.7. Інструкції позивач направляв відповідачу на його зареєстроване місцезнаходження розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Згідно з даними вказаних розрахунків, а також розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» по відшкодуванню фактичних на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку №2, за період грудень 2024 року - травень 2025 року, заборгованість відповідача становить 22025,33 грн.
Відповідач відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з Списком №2 у строки, встановлені законодавством, не здійснив, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (далі - список №2).
Згідно з пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Отже, обов'язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.
Саме така правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №820/3678/15 і врахована судом при розгляді даної справи.
Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, за період грудень 2024 року - травень 2025 року, в загальній сумі 22025,33 грн.
Вказана сума заборгованості відповідачем не заперечується.
З матеріалів справи також слідує, що позивачем направлялися відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 у визначений строк, однак останній своїх зобов'язань щодо відшкодування виплачених пільгових пенсій не виконав.
Станом на день розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.
Крім того, ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.
З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивач діє у межах своєї компетенції та відповідно до норм діючого законодавства, що ним доведено у межах даної адміністративної справи належними та допустимими доказами, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідно задовольнити.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 205, 241-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (місцезнаходження: с. Заболотці, Золочівський район, Львівська область, 80630; код ЄДРПОУ 30061785) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з грудня 2024 року по травень 2025 року, в загальній сумі 22025 (двадцять дві тисячі двадцять п'ять) грн 33 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна