19 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/5014/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши, у порядку письмового провадження, звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
Представник позивача звернулась до суду з позовом в якому просила:
- скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 57 від 27.06.2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду про наявність права на відстрочку. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року вирішено:
- адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити;
- скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом № 57 від 27.06.2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду про наявність права на відстрочку;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 340/5014/25 - повернуто скаржнику.
Рішення набрало законну силу.
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява представника заявника, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 року у справі № 340/5014/25, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року заяву представника заявника про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - задоволено та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року по справі № 340/5014/25 у строк - 10 днів з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано до суду звіт про виконання судового рішення.
Суд, розглянувши звіт начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не вбачає підстав для його прийняття, виходячи з наступного.
За визначенням ч.1, 2 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Частинами першою, другою статті 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина третя статті 382-2 КАС України).
Згідно частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
При цьому, в силу імперативних вимог ч.2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що Комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 утвореною розпорядженням Кропивницькою районною військовою адміністрацією на виконання постанови KM України №560 від 16.05.2024 року, розглянуто повторно заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зважаючи на відсутність підтверджуючих документів про неможливість здійснення догляду батьком - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за матір'ю - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Повідомлення від 25.11.2025 року № 5/18340 про відмову у наданні відстрочки було отримано 31.11.2025 року представником ОСОБА_1 .
В повідомленні від 25.11.2025 року № 5/18340 про відмову у наданні відстрочки, зазначено що підставою відмови вказано - відсутній додаток 15 та підтверджуючі документи про неможливість здійснення догляду ОСОБА_4 за ОСОБА_3 (враховуючи висновки зазначені в рішенні суду від 28.10.2025 №340/5014/25).
При цьому висновки суду так і не були враховані при повторному розгляді заяви позивача, оскільки в рішенні суду від 08 вересня 2025 року у справі № 340/5014/25, зокрема зазначено - «Суд приймає до уваги, що ОСОБА_3 має чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який є також військовозобов'язаним, та до заяви про надання відстрочки, відповідно до вимог Порядку №560, додано нотаріально посвідчену заяву про обрання з поміж двох військовозобов'язаних доглядачем сина - ОСОБА_1 .»
Крім того, у зазначеному відповідачем рішенні акцентовано увагу на відсутньому додатку 15, однак не вказано, що саме мало міститись у додатку 15 та до чого цей додаток, тобто не конкретизовано, що саме не надав позивач для надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За встановлених обставин, суд на підставі частини другої статті 382-3 КАС України відмовляє у прийнятті звіту, та додатково встановлює новий строк подання звіту.
Водночас, суд не вбачає необхідності на даний час для накладення штрафу на Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, як свідчать встановлені обставини, відповідачем вживались конкретні заходи з метою виконання рішення суду.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи Верховний Суд не вбачає наявності таких підстав.
Керуючись ст.248, 256, 295, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд,-
У прийнятті звіту начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 подано про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року по справі № 340/5014/25 - відмовити.
Встановити Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року по справі № 340/5014/25 - 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Зобов'язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 10 днів, з дня отримання ухвали суду, письмово зазначити її дійсний ЄДРПОУ або відсутність ЄДРПОУ.
Повідомити Членів Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання вимог даної ухвали суду, буде застосовано до останніх заходи процесуального примусу.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання ухвали суду має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН