19 грудня 2025 року справа №320/41408/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 03.04.2024 за №103650012789, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27.03.2024, після досягнення 60-річного віку, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви відповідачем було прийнято рішення від 03.04.2024 №103650012789, яким відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з неврахуванням періоду роботи позивача з 14.12.1993 по 11.07.1996. Відповідач мотивував відмову тим, що у трудовій книжці позивача відсутня назва організації, до якої він був прийнятий на роботу, та запропонував надати уточнюючу довідку підприємства на підставі первинних документів.
Позивач вказує, що він звернувся до архівного відділу Броварської міської ради, однак отримав офіційну відповідь про відсутність у архіві документів кадрового обліку та платіжних відомостей ТОВ "АСТРО" ЛТД, де він працював у зазначений період. Таким чином, отримати уточнюючу довідку з підприємства або архівної установи виявилося неможливим. Позивач наголошує, що надав відповідачу лист архівного відділу як доказ неможливості отримання відповідних документів, однак цей доказ не був врахований при вирішенні питання про призначення пенсії.
На думку позивача, відмова відповідача суперечить положенням статті 24 Закону №1058-IV, яка визначає, що страховий стаж за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку підтверджується документами, передбаченими законодавством, у тому числі трудовою книжкою, довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями про заробітну плату, а також іншими документами. Позивач посилається на постанову Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, яка передбачає можливість підтвердження стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній іншими документами, а у випадку їх відсутності - показаннями свідків. Таким чином, позивач вважає, що його трудова книжка, навіть із недоліками у записах, є належним доказом факту роботи, а відсутність назви підприємства не може бути підставою для неврахування цього періоду стажу.
Позивач також зазначає, що відповідно до Конституції України, зокрема статті 46, кожен громадянин має право на соціальний захист, який включає право на пенсійне забезпечення. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і не може бути обмежене через недоліки у веденні документації підприємством чи його уповноваженими особами. Позивач підкреслює, що він не може нести відповідальність за правильність та повноту внесення записів у трудову книжку, оскільки цей обов'язок покладено на підприємство, де він працював. Таким чином, перекладення відповідальності за неналежне ведення документації на працівника є неправомірним та порушує його конституційні. права.
У своїх доводах позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, зокрема постанови від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, де зазначено, що недоліки у записах трудової книжки не можуть бути самостійною підставою для неврахування стажу, якщо підтверджено факт зайнятості особи. Позивач наголошує, що його фактична робота у період з 14.12.1993 по 11.07.1996 є підтвердженою, а відсутність належних записів у трудовій книжці не може позбавити його права на пенсію.
Враховуючи наведене, позивач вважає дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його право на соціальний захист та пенсійне забезпечення, гарантоване Конституцією України, законами України та міжнародними зобов'язаннями держави. Позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо неврахування спірного періоду роботи та зобов'язати відповідача зарахувати цей період до його страхового стажу з подальшим призначенням пенсії за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10.02.2025 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що 27.03.2024 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду документів було прийнято рішення від 03.04.2024 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач наголошує, що відповідно до чинного законодавства право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 року станом на 2024 рік. За наданими позивачем документами страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 29 днів, що є меншим за встановлений мінімум. Період роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996 не був зарахований до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача відсутня назва організації, до якої він був прийнятий на роботу. Для підтвердження цього періоду позивачу необхідно було надати уточнюючу довідку підприємства на підставі первинних документів, що відповідає вимогам статті 24 Закону №1058-IV та Порядку підтвердження стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.2023.
Відповідач підкреслює, що органи Пенсійного фонду діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України. Відповідно до пунктів 1 та 6 частини першої статті 92 Конституції України, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Таким чином, Пенсійний фонд не має права самостійно визнавати стаж роботи без належних документів, передбачених законодавством. Відсутність уточнюючої довідки або інших належних доказів не дозволяє врахувати спірний період роботи у страховий стаж.
Відповідач також зазначає, що порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії регламентовано Порядком №22-1, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року. Заява позивача була розглянута відповідно до принципу екстериторіальності, сформовано електронну пенсійну справу, і рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято у межах чинних норм. Відповідач наголошує, що порушень прав позивача територіальними органами Пенсійного фонду України допущено не було, оскільки відмова ґрунтується на чітких вимогах закону щодо необхідного стажу та належного підтвердження його документами.
Таким чином, відповідач вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не має правових підстав для задоволення, оскільки позивач не підтвердив наявність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком у 2024 році. У зв'язку з цим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 10-12), 27.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 40-41).
За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області було прийнято рішення від 03.04.2024 №103650012789 (а.с. 43), яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для відмови стало неврахування періоду роботи позивача з 14.12.1993 по 11.07.1996, оскільки в трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с. 46-56) відсутня назва організації, до якої позивач був прийнятий на роботу. Внаслідок цього загальний страховий стаж позивача був визначений у розмірі 29 років 5 місяців 29 днів, що є меншим за мінімально необхідний стаж - 31 рік станом на 2024 рік.
У рішенні відповідач зазначив, що для зарахування спірного періоду необхідно надати уточнюючу довідку підприємства, на якому працював позивач, видану на підставі первинних документів.
З метою отримання такої довідки ОСОБА_1 звернувся 11.04.2024 до архівного відділу Броварської міської ради Броварського району Київської області. Листом від 12.04.12024 №1.13.06-05/І-43 (а.с. 21) архівний відділ повідомив, що документи з кадрових питань (накази та розрахунково-платіжні відомості по нарахуванню заробітної плати) ТОВ "АСТРО" ЛТД до архіву не надходили, у зв'язку з чим надати довідку про стаж роботи у зазначений період неможливо.
Вказаний лист архівного відділу позивач подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області як підтвердження неможливості отримання уточнюючої довідки (а.с. 22). Листом від 29.04.2024 (а.с. 23-24) відповідач повідомив позивача про результати розгляду його звернення та повторно зазначив, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів, визначених законодавством, зокрема трудової книжки або довідок підприємства.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.
Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Аналіз наведених норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року.
Позивач на час звернення до відповідача із заявою від 27.03.2024 №3753 про призначення пенсії за віком, згідно з паспортними даними ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) досяг віку 60 років.
Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України Київській області від 03.04.2024 №103650012789 слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме - 31 рік станом на 2024 рік.
У рішенні зазначено, що за наданими документами страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 29 днів. Період роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996 не був зарахований до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 відсутня назва організації при прийнятті на роботу. Для підтвердження цього періоду відповідач вимагав подання уточнюючої довідки підприємства на підставі первинних документів, однак така довідка позивачем не була надана.
Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.
20.06.1974 постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).
Згідно з абзацами 2 - 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Водночас щодо незарахування до стажу позивача періодів роботи судом встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 , відповідачем до стажу позивача не зараховано період роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996.
За підрахунком суду незарахований відповідачем відповідно до трудової книжки стаж роботи позивача складає 2 роки 6 місяців 28 днів.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 містить усі необхідні записи, які підтверджують факт роботи позивача у спірний період з 14.12.1993 по 11.07.1996 на ТОВ «АСТРО ЛТД» столяром-станочником. Після записів під номером « 11» про прийом на роботу згідно наказу №21 від 14.12.1993 та під номером « 12» про звільнення за власним бажанням згідно наказу №45 від 11.07.1996 наявна печатка підприємства, з якої можливо встановити назву роботодавця - ТОВ «АСТРО ЛТД», що унеможливлює сумніви щодо факту трудової діяльності позивача у цей час. Записи №11, 12 трудової книжки зроблені директором ТОВ «АСТРО ЛТД» із зазначенням його підпису.
З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що у трудовій книжці позивача наявні певні недоліки в оформленні, зокрема відсутність назви організації у тексті запису про прийняття на роботу. Наявність відбитка печатки ТОВ "АСТРО" Л.Т.Д. у трудовій книжці є достатнім підтвердженням факту роботи позивача та дозволяє ідентифікувати роботодавця.
Наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказаний спірний період роботи не підтверджує факту перебування особи на відповідних посадах, до того ж обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (у частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні до стажу вказаного періоду роботи позивача.
У даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленим соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.
Неточність у записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати період роботи позивача з 14.12.1993 по 11.07.1996 до загального стажу позивача, діяв не на підставі та не в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи зазначене, суд виснуває, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 03.04.2024 за №103650012789, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, підлягають задоволенню.
При цьому стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 02.07.2024 (а.с. 9), оригінал якої наявний у справі.
Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243 - 246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 03.04.2024 №103650012789, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) від 27.03.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 14.12.1993 по 11.07.1996, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
4. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.