про відмову в забезпеченні позову
19 грудня 2025 року 320/63208/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в місті Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМВ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "КМВ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
- зупинити дію розпорядження Державної податкової служби України від 11.11.2024 №680-р/л про анулювання ліцензії на виробництво тютюнових виробів (тютюн для куріння) реєстраційний №990111202100011 зі строком дії з 25.05.2021 до 25.05.2026 до розгляду справи по суті;
- заборонити Державній податковій службі України вчиняти будь - які дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до зупинення / припинення / анулювання ліцензії, що була видана Товариству з обмеженою відповідальністю "КМВ" на виробництво тютюнових виробів (тютюн для куріння) №990111202100011 зі строком дії з 25.05.2021 до 25.05.2026 до розгляду справи по суті.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначив про неможливість здійснення господарської діяльності, зокрема ввезення сировини та проведення регулярного технічного нагляду, сертифікації в сфері виробництва тютюнових виробів, внаслідок анулювання ліцензії на виробництво тютюнових виробів (тютюн для куріння) реєстраційний №990111202100011, що у свою чергу, тягне за собою втрату виробничих процесів і може призвести до неможливості поновлення виробництва у випадку скасування оскаржуваного розпорядження.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії.
При цьому, частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Так, Велика Палата Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 виклала правові позиції, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд зазначає, що наведені доводи позивача про необхідність забезпечення позову не є обґрунтованими, тому що отримання позивачем ліцензії з порушенням і зупинення спірного розпорядження лише продовжить діяльність позивача, який можливо отримав ліцензії через надання недостовірних відомостей.
Отже, враховуючи обґрунтування заявлених позовних вимог та висновки спірного розпорядження, обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивач не надав суду доказів про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи те, що без вжиття таких заходів забезпечення позову відновлення прав позивача у майбутньому буде неможливим.
Суд наголошує, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Враховуючи вищевикладене, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб'єкта владних повноважень, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Крім того, суд приймає до уваги Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, де зазначено, що рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми закону та встановлені обставини, суд вважає, що зупинення дії спірного розпорядження на цій стадії і таким шляхом фактично прирівняно до вирішення питання щодо правомірності розпорядження про анулювання ліцензії до постановлення рішення у цій справі.
Виходячи зі суті спору, а саме, що анулювання ліцензії відбулось через порушення позивачем законодавства під час отримання ліцензії, та враховуючи зазначені позивачем підстави для забезпечення позову - продовжити господарську діяльність та продовжити отримувати фінансовий дохід, суд вважає, що лише у сукупності слід вирішувати питання про необхідність забезпечення позову саме таким шляхом, і виходячи з самого спору, забезпечення позову таким способом сприяє можливій діяльності позивача, який отримав ліцензію з порушенням.
Вирішуючи питання щодо співмірності забезпечення позову - не отримання позивачем деякий час фінансового доходу чи продовження протиправної діяльності підприємства, суд вважає необхідним обрати відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150 - 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.