18 грудня 2025 року м. Київ №320/21934/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служба України з безпеки на транспорті № 050987 від 28 листопада 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою застосовано до позивача штрафні санкції за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв'язку з відсутністю індивідуальної контрольної книжки водія. Позивачем зауважено, що під час проведення перевірки індивідуальна контрольна книжка водія була наявна та надана посадовій особі контролюючого органу, що, на переконання позивача, виключає обставину відсутності необхідного документа. Також, позивач звертає увагу на те, що в постанові зазначено невірну дату здійснення перевірки, що є підставою для її скасування.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач вказав про необґрунтованість позовних вимог та зазначив, що під час проведення перевірки зафіксовано, що у позивача під час перевірки були відсутні індивідуально-контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв. Таким чином, відповідач зазначає, що позов є безпідставний, у зв'язку із чим просить суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
ТОВ «АВСТОСЕРВІС» є юридичною особою, основним видом діяльності, якої є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (КВЕД 49.31).
01.10.2023 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області Державної служба України з безпеки на транспорті проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-benz Sprinter, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Даний транспортний засіб належить позивачу.
За наслідком перевірки було складено акт №012065 від 01.11.2023, згідно з яким, встановлено порушення ст. ст. 30, 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме «перевізник не забезпечив водія індивідуальною контрольною книжкою або графіком змінності водіїв, а також порушення ст. 40 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме недотримання розкладу руху та схеми маршруту (посадки та висадки пасажирів у місці)».
Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 28.11.2023 №050987.
Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Абзацом 3 частини першої статі 60 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344-III, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Таким чином, статтею 60 Закону № 2344-III встановлена відповідальність автомобільного перевізника за відсутність на момент проведення перевірки документів, що перелічені у статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а також інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надати особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, під час здійснення самої перевірки (а не після її закінчення).
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «Автосервіс» є автомобільним перевізником, оскільки в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб марки автобус - D, модель - SPRINTER, марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2012, прізвище або організація ТОВ «Автосервіс» , власність - є власником.
Крім того, в акті перевірки відсутні будь-які письмові пояснення водія як з приводу виявлених порушень, так і зазначеної в акті перевірки інформації щодо найменування автомобільного перевізника: ТОВ «АВТОСЕРВІС» .
Відтак, саме ТОВ «АВТОСЕРВІС» як автомобільний перевізник не забезпечив водія транспортного засобу марки автобус - D, модель - SPRINTER, марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , індивідуальною карткою водія та є суб'єктом відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-ІІІ, зокрема, визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Формулювання "інші документи, передбачені законодавством" передбачає необхідність звернення до інших нормативно-правових актів, якими регулюються ті чи інші суспільні відносини в сфері перевезень, для визначення необхідних для здійснення внутрішніх вантажних перевезень документів. Відтак, перелік документів, наведений у статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", не є вичерпним.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.
Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а на водія пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Відповідно до положень пункту 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Порушення норм, визначених положеннями Закону №2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті №012065 від 01.11.2023. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статей 34, 39 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону. Як наслідок, за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову №050987 від 28.11.2023.
Матеріалами справи підтверджується, що водієм транспортного засобу - автобусу D, модель - SPRINTER, марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , не надано особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, індивідуальну контрольну картку водія або копію графіку змінності водіїв, чим порушено статтю 48 Закону України Про автомобільний транспорт.
Також, суд звертає увагу на те, що у відеозаписі з нагрудного відеореєстратора інспектора Укртрансбезпеки (NOR 000002 000002 20231101154103 АА N0002, 00 хв. 46 сек.) водій транспортного запису автобусу D, модель - SPRINTER, марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , що перевірявся чітко зазначає, що індивідуально-контрольної книги водія чи графіку змінності водіїв він не має.
Крім того, відеозапис містить маркування із зазначенням дати та часу фіксації проведення перевірки, в даному випадку це 01.11.2023, що збігається із зазначеною датою в акті №012065 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.11.2023.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про помилкову зазначену дату акту перевірки в постанові про притягнення до відповідальності як підставу для скасування такої постанови, оскільки така неточність має формальний характер, не впливає на зміст оскаржуваного рішення та не порушує прав і законних інтересів позивача, та не спростовує самого факту порушення.
З матеріалів справи вбачається, що обставини, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, чітко встановлені, підтверджені належними доказами та не залежать від зазначення конкретної дати акту перевірки.
За таких обставин допущена технічна помилка в даті акту перевірки не може бути підставою для скасування постанови про притягнення до відповідальності, оскільки не є істотним порушенням процедури та не вплинула на правильність прийнятого рішення.
Крім того, суд не приймає до уваги надану позивачем копію графіку змінності водіїв, оскільки такий графік був відсутній на момент перевірки позивача, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем.
Також варто зазначити, що за правилом частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на доведеність в ході судового розгляду справи факту відсутності у водія індивідуальної контрольної картки водія або копії графіку змінності водіїв, суд доходить висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №050987 від 28.11.2023, якою до ТОВ «АВТОСЕРВІС» застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.