18 грудня 2025 року м. Київ № 320/19817/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів , третя особа - Черкаська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора , Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування наказу, у якому просить суд :
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №42дп-25 від 05.03.2025 про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури;
- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора №5-дц від 19.03.2025, про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури з 20.03.2025;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення та наказ підлягають скасуванню, а застосування до нього дисциплінарного стягнення є протиправним з боку відповідача, оскільки свої службові обов'язки позивач виконував відповідно до вимог нормативно-правових актів, діяв професійно, жодних порушень чинного законодавства не допускав. Крім того, позивач зауважив, що оскаржуваний наказ є протиправним, так як прийнятий за відсутності в діях позивача складу дисциплінарного проступку та з порушенням встановленого законом порядку накладення дисциплінарного стягнення, не містить конкретизації того, які саме дії позивача дискредитують його як прокурора та становлять суспільний резонанс і як наслідок зменшують довіру населення до органів прокуратури. Крім того, на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби на підставі висновку про результати службового розслідування, який, у свою чергу, ґрунтується виключно на матеріалах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення. Позивач вважає хибними висновки службового розслідування, зокрема, і тому, що строки його проведення були порушені. Позивач також зазначив, що у висновку службового розслідування не наведено доказів, які свідчать про нібито існування позаслужбових зв'язків позивача із з ОСОБА_2 , які, згідно висновку службового розслідування, порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви в його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія подала до суду відзив на позов, в якому наголосила, що спірне рішення є правомірним, оскільки наведено обґрунтовані мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та довела пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Інші доводи та міркування, викладені в адміністративному позові не впливають на правильність висновків Комісії, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Офіс Генерального прокурора подав до суду відзив на позов, в якому наголосив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірний наказ є правомірним, оскільки за результатом службового розслідування встановлено допущення позивачем дисциплінарного проступку.
Від Черкаської обласної прокуратури до суду надійшли пояснення, в яких наголошено на відсутності обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 заяви представників відповідачів про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі, - залишити без задоволення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 клопотання представника Офісу Генерального прокурора про залучення третьої особи, - задоволено, залучено до участі у справі Черкаську обласну прокуратуру (вул. Шевченка, 286, м. Черкаси, Черкаська обл., 18000, ЄДРПОУ 02911119) як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Запропоновано третій особі протягом п'яти днів з моменту отримання копії даної ухвали надати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 19.07.2024 року надійшла дисциплінарна скарга керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 про вчинення дисциплінарних проступків прокурором ОСОБА_1 , передбачених п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії ОСОБА_4 , за результатами вивчення якої 23.07.2024 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-573дс-81дп-24.
Окрім цього, до Комісії 02.08.2024 надійшла дисциплінарна скарга виконувача обов'язків керівника Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 .
За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії ОСОБА_4 , яким 05.08.2024 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-611дс-85дп-24 стосовно прокурора ОСОБА_1 .
Комісією 06.08.2024 прийнято рішення № 98дп-24 про об'єднання дисциплінарних проваджень № 07/3/2-573дс-81дп-24 та № 07/3/2-611дс-85дп-24 стосовно прокурора ОСОБА_1 в одне провадження за № 07/3/2-573дс-81дп-24, та 07.08.2024 розподілено члену Комісії ОСОБА_4 .
Рішенням Комісії від 14.08.2024 № 33зп-24 припинено повноваження члена Комісії ОСОБА_4 .
У зв'язку з наведеним, здійснено повторний перерозподіл дисциплінарного провадження та 29.08.2024 автоматизованою системою визначено члена Комісії ОСОБА_6 .
Надалі, у зв'язку з формуванням 04.12.2024 нового повноважного складу Комісії автоматизованою системою 05.12.2024 дисциплінарне провадження розподілено члену Комісії ОСОБА_7 .
За результатами перевірки матеріалів дисциплінарного провадження членом Комісії 05.02.2025 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 .
Розгляд висновку 18.02.2025 Комісією відкладено у зв'язку з неявкою прокурора Грекова А.І. та, ураховуючи вимоги п. 108 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалено протокольне рішення про продовження розгляду висновку на один місяць.
Надалі скаржників та прокурора повторно своєчасно та належним чином повідомлено про час і місце проведення засідання Комісії.
Від скаржників участь у засіданні взяли начальник відділу кадрової роботи та державної служби Черкаської обласної прокуратури Гіндик А.М., прокурор відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Плекан В.В. та прокурор відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора (з дислокацією в Черкаській обласній прокуратурі) Сапунов Є.М., які доводи дисциплінарних скарг підтримали та з висновком члена Комісії погодилися.
На засідання Комісії прокурор Греков А.І. повторно не з'явився, надавши письмове клопотання про розгляд висновку без його участі та письмові пояснення, які у клопотанні просив оголосити.
За наведених обставин Комісія, ураховуючи вимоги п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, прийняла рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора ОСОБА_1 .
Також проведеним службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 у вказаній декларації подав недостовірні відомості, оскільки на час її подання 25.03.2024 він перебував у протиправних позаслужбових стосунках з ОСОБА_2 та використовував свій статус і пов'язані з цим можливості на користь своїх приватних інтересів та інтересів третіх осіб.
На підставі зібраних матеріалів, Комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив дисциплінарні проступки, передбачені п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII - допустив дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокурори; скоїв одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Ураховуючи вищевикладене Комісією 05.03.2025 ухвалено рішення № 42дп-25 про притягнення прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_1 , за діяння, вчиненні ним на посаді начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури, до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Копію згаданого рішення 10.03.2025 направлено прокурору ОСОБА_1 .
Наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора №5-дц від 19.03.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Черкаської обласної прокуратури. Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №42дп-25 від 05.03.2025.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами спірних рішень позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту також Закон № 1697-VII).
Згідно з п. п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватись правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно з підпунктом «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові та службові особи органів прокуратури є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про запобігання корупції» на прокурорів, як суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, встановлено заборону на розголошення і використання в інший спосіб конфіденційної та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов'язків, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого 27.04.2017 всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Кодекс), при виконанні службових обов'язків прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватись обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою неправомірного впливу на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, інших фізичних та юридичних осіб; вимагати та одержувати неправомірну вигоду, а також отримувати подарунки у випадках, не передбачених законодавством, а в разі надходження таких пропозицій зобов'язаний діяти відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Частинами 1 та 2 ст. 11 Кодексу визначено, що прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
При виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури.
Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора (ст. 16 Кодексу).
Статтею 21 Кодексу визначено, що прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
За змістом п. 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 111 від 13.04.2017, до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Наявність статусу прокурора покладає на особу посилену відповідальність, оскільки така особа є публічною, наділена владою та в очах суспільства представляє інституцію в цілому, а тому недопущення поведінки, що може зашкодити репутації, є однією із головних складових етичності прокурора. Отже прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, згідно з правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.
Положеннями статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (стаття 44 Закону №1697-VII).
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Положеннями частин першої четвертої статті 46 Закону №1697-VII визначено, що секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; дисциплінарна скарга є анонімною; дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.
За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Заява за результатами проведеної перевірки доброчесності прокурора, внаслідок якої встановлено вчинення дисциплінарного проступку, є обов'язковою підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Положеннями частини шостої статті 46 Закону №1697-VII члену відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, під час здійснення перевірки надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
В силу положень статті 47 Закону №1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; не з'явився на засідання повторно.
Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.
Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Відповідно до положень статті 48 Закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; обставини, встановлені під час здійснення провадження; мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення; суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; порядок і строк оскарження рішення.
Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності (частина четверта статті 49 Закону №1697-VII).
Підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16.06.2021 №202 (далі по тексту також - Інструкція №202).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, повноважень на здійснення дисциплінарного провадження відносно прокурорів у законодавчо визначеному порядку.
У ході дисциплінарного провадження Комісією встановлено, що прокурор Греков А.І., обіймаючи посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Черкаської обласної прокуратури, 21.12.2021 свідомо вступив у протиправні позаслужбові стосунки з ОСОБА_2 та систематично й упродовж тривалого часу використовував свій статус і пов'язані з цим можливості на користь своїх приватних інтересів та інтересів третіх осіб.
Зокрема, ОСОБА_1 з 17.06.2022 до 02.04.2024 з використанням свого службового становища отримував та незаконно передавав сторонній особі ОСОБА_2 через мессенджер «WhatsApp» службову інформацію з обмеженим доступом, що стосується кримінальних проваджень: № № 12022250310000986, 12021250310002227, 42023252010000003, 42024250000000003.
Мало місце спілкування та пересилання документів між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальних провадженнях № 12021000000000941 та № 12022250360001006, щодо яких органом досудового розслідування встановлюються обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.
12.04.2024 ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, серед інших,
належить подання в декларації доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень.
Так, судом встановлено, що, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону № 1697-VII та п. 3 розділу ІІ Порядку №293, прокурор ОСОБА_1 зобов'язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності та з 01 січня до 31 березня особисто подавати декларацію доброчесності прокурора за встановленими формою та правилами. ОСОБА_1 подано Декларацію 25.03.2024, у якій за встановленою формою, підтверджено усі відомості щодо власної доброчесності та при цьому внесено недостовірні відомості у наступні твердження:
№ 1 «Мною не вчинялися дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури»;
№ 5 «Мною не використовувався статус займаної посади та пов'язані з цим можливості у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб»;
№ 7 «Мною не здійснювалося розголошення або використання в інший спосіб в своїх інтересах чи в інтересах третьої особи інформації, що стала відома у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень, крім випадків, встановлених законом».
Водночас проведеним службовим розслідуванням, установлено, що ОСОБА_1 у вказаній декларації подав недостовірні відомості, оскільки на час її подання 25.03.2024 він перебував у протиправних позаслужбових стосунках з ОСОБА_2 та використовував свій статус і пов'язані з цим можливості на користь своїх приватних інтересів та інтересів третіх осіб.
Подаючи декларацію доброчесності прокурора, ОСОБА_1 був достовірно обізнаний і усвідомлював факти перебування у протиправних позаслужбових стосунках з ОСОБА_2 і ОСОБА_8 та використання свого статусу і пов'язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів та інтересів третіх осіб, у тому числі шляхом розголошення та використання інформації у кримінальних провадженнях.
Подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень відповідно до пункту 2 розділу І Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України 13.04.2017 № 111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2017 за № 623/30491, віднесено до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Прокурор ОСОБА_1 , зазначивши у декларації недостовірні відомості у твердження № 1, 5, 7, порушив вимоги п. 3 ч. 4, 5 ст. 19 Закону № 1697-VII, п. п. 1 - 3 розділу ІІ Порядку № 293, тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, а саме, вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а відтак у відповідача були наявні правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, в діях прокурора ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного поступку, передбаченого пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Грубе порушення правил прокурорської етики полягає в тому, що прокурором ОСОБА_1 проігноровано етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури та держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають наслідком зростання в суспільстві обурення діями органів влади, провокують соціальні конфлікти та викликають негативний громадський резонанс.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, затримання ОСОБА_1 викликало суспільний резонанс та призвело до негативних публікацій у засобах масової інформації, зокрема в інтернет-виданні « 18000». Поширення таких публікацій, які виникли внаслідок діянь ОСОБА_1 сприяло розголосу в подальших ЗМІ та негативно вплинуло на імідж та авторитет органів прокуратури в цілому.
Суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 18.02.2019 у справі № 9901/721/18 вказав, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. Прокурор зобов'язаний уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.
Верховний Суд зазначав, що протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, допущення прокурором проявів, які можуть створити враження корупційних, правильно кваліфіковані як дисциплінарні проступки прокурора, передбачені у п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону № 1697-VII, оскільки такі дії дійсно порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубо порушують правила прокурорської етики, які є основоположними нормами поведінки прокурора.
Суд вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно доводів позивача, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності базується на доказах з матеріалів кримінального провадження № 62024000000000188 від 29.02.2024 суд вказує наступне.
Статус підозрюваного у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі №640/18269/20 виснував, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 18.02.2019 у справі №9901/721/18, «…У разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Так, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та/або за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. При цьому Комісія не може вирішувати питання вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень та не може вдаватися до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження, оскільки згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості особа вважається невинною в скоєнні злочину, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України)...».
В свою чергу, з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що приймаючи спірне рішення Комісія не надавала оцінку обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону №1697-VІІ та Кодексу.
Комісія у межах своїх повноважень вирішив питання щодо вчинення прокурором дисциплінарного проступку шляхом дослідження висновку про наявність дисциплінарного проступку, а також матеріалів, зібраних під час засідання, використання інформації, відображеній у висновку службового розслідування, кримінальних провадженнях та дійшов висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру».
Суд наголошує на тому, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. Прокурор зобов'язаний уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №9901/721/18.
Суд зазначає, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження № 62024000000000188 від 29.02.2024 стосовно позивача, проте ґрунтується на самостійних правових підставах.
Протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, допущення прокурором проявів, які можуть створити враження корупційних, правильно кваліфіковані як дисциплінарні проступки прокурора, передбачені у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру», оскільки такі дії дійсно порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубо порушують правила прокурорської етики, які є основоположними нормами поведінки прокурора.
Дотримання вимог щодо недопущення протиправних позаслужбових стосунків та заборони вчинення дій, які можуть викликати сумнів у об'єктивності, неупередженості та незалежності прокурора, у чесності та непідкупності органів прокуратури, є очевидним та обов'язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.
Допущення подібної поведінки підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Вчинення прокурором зазначених дисциплінарних проступків, як виразилися в описаних у оскаржуваному рішенні діях, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури.
Зважаючи на те, що Комісія приймала рішення, використовуючи інформацію, яка свідчить про допущення прокурором поведінки, яка підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, та є несумісною з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури, а також на те, що у спірному рішенні зазначено пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону «Про прокуратуру», що передбачають конкретні дисциплінарні проступки, суд вважає, що доводи позивача про те, що ним у рішенні не вказано, який саме дисциплінарний проступок вчинено позивачем, в чому полягає незаконність дій та чому до позивача застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення, не зазначено обставин щодо встановлених негативних наслідків, зумовлених дисциплінарним проступком, не можуть бути достатніми підставами для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Крім того, доводи позивача про порушення Комісією презумпції невинуватості при прийнятті оскаржуваного рішення також є також безпідставними, оскільки факт вчинення ним дій, що містять ознаки кримінального правопорушення не встановлений вироком суду, так як приймаючи оскаржуване рішення Комісія не надавала оцінку обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу і обґрунтовано дійшла висновку, що відсутність обвинувального вироку щодо позивача не перешкоджає ухваленню рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокурори; скоїв одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Стосовно доводів позивача про порушення Комісією строків проведення перевірки суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону № 1697-VII та п. 99 Положення після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. Повноваження члена органу під час здійснення перевірки визначаються ст. ст. 46, 77 Закону № 1697-VII та Положення.
Згідно з ч. 9 та ч. 10 ст. 46 Закону № 1697-VII перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Комісією, але не більш як на місяць. Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Тобто, визначені абзацом 1 ч. 9 ст. 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності під час готування висновку, а ніяк не розповсюджуються на складання висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Вказані положення узгоджуються з п. 101 та п. 106 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Крім того, законодавцем встановлено двомісячний строк саме для проведення перевірки членом Комісії, а не для складання висновку, який може бути продовжений ще на місячний строк.
Зокрема, само по собі недодержання строків проведення перевірки не може бути підставою для визнання протиправним викладеного у рішенні висновку щодо кваліфікації певних дій, як таких, що мають характер дисциплінарного проступку.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 800/581/17.
При цьому, законодавством не передбачено граничних строків для складання членом Комісії висновку про наявність чи/або відсутність дисциплінарного проступку прокурора; зазначений висновок має бути складеним у розумний строк - це поняття є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність всіх обставин справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 640/789/22.
Суд вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження позивача щодо відсутності у нього будь-яких позаслужбових стосунків спростовуються матеріалами дисциплінарного провадження про зустрічі позивача у статусі прокурора та ОСОБА_2 поза межами кримінального процесу.
Як вже зазначалося судом вище, правила професійної етики та поведінки прокурорів є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Крім того, положеннями статті 36 КПК України не передбачені повноваження прокурора надавати консультації з питань уникнення обвинуваченим кримінального покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Враховуючи означене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідачів щодо вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, що мало наслідком притягнення позивача спірним рішенням від 05.03.2025 №42 дп-25 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, застосованого спірним наказом від 19.03.2025 №5-дц.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності та зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.