18 грудня 2025 року м. Київ справа №320/3283/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення від 27.11.2024 р. рішенням відповідача № 262240029477 відповідача Головного управління ПФУ у Миколаївській області про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача Головне управління ПФУ у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 20.11.2024.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона має статус особи, яка постійно проживає на території ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською обласною державною адміністрацією. Вказане посвідчення є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано. Позивачка звернулась 20.11.2024 до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, у якій просила призначити пенсію за віком, згідно ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Втім рішенням відповідача відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю доказів проживання в зоні ЧАЕС (відсутні необхідні 4 роки проживання до 01.01.1993 р). Таке рішення позивачка вважає протиправним, безпідставним та необґрунтованими, факт постійного проживання її в зоні ЧАЕС підтверджується наступними доказами, зокрема посвідчення ЧАЕС 4 категорії, довідкою від 05.07.2024, трудовою книжкою. Також позивачка зазначає, що з моменту 1987 і до 27.11.2001 у проживає в зоні ЧАЕС у м. Ірпінь, спочатку без реєстрації в подальшому була зареєстрована 21.07.1990 р.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що для визначення періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю Позивачем не надано документи про період(и) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), що передбачено Порядком № 22-1. Згідно вимог вищенаведених норм законодавства та обставин справи, позивачкою документально не підтверджено факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років. З урахуванням викладеного, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.11.2024 № 262240029477, позивачці відмовлено в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону № 796, за заявою від 20.11.2024, у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років. Таким чином, рішення Головного управління від 27.11.2024 № 262240029477 про відмову позивачці в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23.01.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
06.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи на надання електронної копії матеріалів на електронну адресу.
06.02.2025 до суду від відповідача надійшла копія пенсійної справи позивача.
19.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 26.07.2013 року.
ОСОБА_1 є громадянином (громадянкою), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 році згідно посвідчення (категорія 4) серія НОМЕР_1 , виданого 22.06.1993 року.
20.11.2024 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дана заява розглянута за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» від 16.12.2020 №25-1 та розподілена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.11.2024 № 262240029477 позивачці відмовлено в призначені пенсії на підставі до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років.
Згідно даного рішення, ГУ ПФУ в Миколаївській області встановлено, що страховий стаж особи становить 30 років 04 місяці 02 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви ГУ ПФУ в Миколаївській області встановлено: за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців наявна інформація про державну реєстрацію на ведення підприємницької діяльності з 03.08.2020 (дата припинення не зазначена). До страхового стажу період ведення підприємницької діяльності зараховано за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків та періодами роботи на інших підприємствах; для визначення періоду проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю не надано документи про період(и) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), що передбачено Порядком № 22-1. Заявниця не працює.
Не погоджуючись з правомірністю таких дій відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058).
Право на отримання пенсій мають, зокрема, громадяни України, які застраховані, згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (пункт 1 частини першої статті 8 Закону №1058).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
При цьому, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796-XII.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Отже, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Постанова №106).
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі Порядок №22-1), з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2023 року №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
У позовній заяві позивачка зазначає, що вона має статус особи, яка постійно проживає на території ЧАЕС 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , видане Київською обласною державною адміністрацією. Вказане посвідчення є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом та/або судовому порядку.
Між тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на переведення/призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.
При цьому, Верховний Суд (постанови від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23, від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Як встановлено вище, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.11.2024 № 262240029477 позивачці відмовлено в призначені пенсій на підставі до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 не менше 4 років.
Перевіряючи доводи сторін щодо перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01 січня 1993 року як основної умови для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно із Законом №796-XII, суд враховує такі обставини.
Позивакою до позовної заяви додано копію паспорта громадянина України ( НОМЕР_2 ), згідно даних якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в м. Чуднів Житомирської області, з 04.12.2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також позивачкою у позовній заяві зазначається, що вона з моменту 1987 р і до 27.11.2001 р. у проживає в зоні ЧАЕС у м. Ірпінь. Спочатку без реєстрації в подальшому була зареєстрована 21.07.1990.
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 від 23.07.1991 м. Ірпінь Київської області включені у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
На підтвердження даного факту, позивачкою до позовної заяви долучено копію відповіді Ірпінської міської ради Київської області від 05.07.2024 № 08.2-07/3334, відповідно до якої: за архівними відомостями картотеки з питань реєстрації осіб, що були отримані від Комунального підприємства «Управління ЖКГ» Ірпінь» до виконавчого комітету Ірпінської міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж.: Житомирська обл., м. Чуднів була зареєстрована за місцем проживання: за адресою: АДРЕСА_2 у період: з 21.07.1990 по 27.11.2001 ( підстава картка реєстрації особи).
Тобто, даною довідкою підтверджено проживання позивачкою в м. Ірпінь лише у період: з 21.07.1990 по 27.11.2001. Належних та допустимих доказів проживання ОСОБА_1 в м. Ірпінь без реєстрації до 21.07.1990 позивачкою не надано та судом не встановлено.
Суд також зазначає, що згідно даних трудової книжки НОМЕР_3 , у період з 1986 по 1990 позивачка навчалася в Київському торгово-економічному інституті та отримала диплом з присвоєнням кваліфікація «економіста» № НОМЕР_4 від 16.06.1990.
Не є спірною та обставина, що вище зазначений навчальний заклад, в якому позивачка навчалася, розташований у місті Київ, та вказаний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
При цьому, позивачкою не надано належних та допустимих доказів проживання у період її навчання у м. Ірпінь без реєстрації.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23, за змістом яких оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у навчальному закладі, розташованому у місті Київ (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 1987 по 21.07.1990, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 року у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 18 березня 2025 року у справі №460/27065/23, у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення (переведення) пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачці пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за її заявою від 20.11.2024, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період фактичного постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII.
Відтак оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ПФУ у Миколаївській області від 27.11.2024 № 262240029477 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення та похідної позовної вимоги щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Донецькій області перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ належить відмовити.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жук Р.В.