18 грудня 2025 року м. Київ справа №320/8495/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Марича Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ГУ ПФУ в м. Києві про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови позивачці у призначенні пенсії за віком згідно її заяви від 22.02.2023р., скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 01.03.2023р. №262440017357, та відповідно, зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивачки від 22.02.2023р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви із правильним зазначенням відповідачів і обставин справи, конкретизацією позовних вимог до кожного з відповідачів, а також копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій позивач просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області від 01 березня 2023 року №262440017357 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі її заяви від 22 лютого 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV". За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області рішенням від 01.03.2023 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до стажу не зараховано період роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999 у зв'язку із нечитанням печатки. Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем, ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено про те, що при дослідженні трудової книжки позивача встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки з 10.09.1989 по 31.07.1999, оскільки не читається печатка при звільненні з підприємства, що є порушення Інструкцій. Оскільки, наявні порушення Інструкції, відсутні підстави для зарахування до страхового (загального) стажу позивача періодів роботи відповідно до трудової книжки.
Відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві, не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 22.02.2023 до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV".
За принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області рішенням від 01.03.2023 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, при цьому до стажу не зараховано період роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999 у зв'язку із нечитанням печатки при звільненні.
Не погоджуючись із правомірністю таких дій відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 26 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так спірним питанням є незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999, оскільки не читається печатка при звільненні з підприємства.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заяву до пенсійного органу, до якої, зокрема, долучено трудову книжку.
Так із трудової книжки позивача НОМЕР_1 вбачається, що останній у період з 10.09.1989 по 31.07.1999 працював на різних посадах у ОФ «Постниковская» П/О «ШУ».
Відповідно до запису №17 від 31.07.1999 позивача у зв'язку із реорганізацією звільнений по переводу в ГОЮ «Постніковська» пр. 46/к від 30.07.1999.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі №439/1148/17.
Позиція відповідача зводиться до того, що при призначенні пенсії, при розрахунку страхового стажу, не враховано спірний період роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999 у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працював.
Суд критично ставиться до позиції відповідача, оскільки обов'язок щодо заповнення трудової книжки (внесення відповідних записів, в тому числі наказів про прийняття, звільнення, переведення та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноваженого ним органу). Працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.
Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Отже, спірний період роботи позивача підтверджуються даними трудової книжки та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Крім того, позивачем надані відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, в якій також зазначені вказані спірні періоди роботи позивача.
Суд також при вирішенні даного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.
Суд вважає за необхідне зазначити, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи та зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 22.02.2023 про призначення пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у відповідності до вимог приписів ч. 1 ст. 139 КАС України.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 адреса ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17 ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17 ЄДРПОУ 21910427) від 01 березня 2023 року №262440017357 про відмову у призначенні пенсії за віком.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17 ЄДРПОУ 21910427) щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 адреса ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоду роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17 ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 адреса ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 10.09.1989 по 31.07.1999 та повторно розглянути заяву від 22.02.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV".
5. Відмовити у задоволенні решті позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.