про відмову в забезпеченні позову
18 грудня 2025 року 320/62114/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника Малого приватного підприємства «Артем» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Артем» до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Мале приватне підприємство «Артем» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 06 жовтня 2025 року № 820 «Про рекламні засоби, що розміщені без дозвільних документів та підлягають демонтажу у місті Борисполі» в частині демонтажу окремо розташованих рекламних засобів Малого приватного підприємства «Артем» за адресами: вул. Київський Шлях, 35 (a/з «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 164); вул. Київський Шлях, 35 (ощадний банк р-н «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 166); вул. Київський Шлях, 40 (права сторона) (дозвіл від 25.02.2010 №173); вул. Київський Шлях, 40 (ліва сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 174); вул. Київський Шлях, 12-А (дозвіл від 25.02.2010 № 172); вул. Київський Шлях, 53 (дозвіл від 25.02.2010 № 167); вул. Київський Шлях, 73 (дозвіл від 23.02.2010 № 119); вул. Київський Шлях, 63(дозвіл від 25.02.2010 № 169); вул. Київський Шлях, 32 (дозвіл від 25.02.2010 № 170); вул. Київський Шлях, 36 (дозвіл від 25.02.2010 № 171); вул. Київський Шлях, 24-А (дозвіл від 25.02.2010 № 163); вул. Київський Шлях, 24 (біля бювету) ( дозвіл від 25.02.2010 № 162); вул. Київський Шлях, 57 (дозвіл від 25.02.2010 №168),
- визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо нерозгляду заяви Малого приватного підприємства «Артем» про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: вул.Київський Шлях, 35 (a/з «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 164); вул. Київський Шлях, 35 (ощадний банк р-н «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 166); вул. Київський Шлях, 40 (права сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 173); вул. Київський Шлях, 40 (ліва сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 174); вул. Київський Шлях, 12-А (дозвіл від 25.02.2010 № 172); вул. Київський Шлях, 53 (дозвіл від 25.02.2010 № 167); вул. Київський Шлях, 73 (дозвіл від 23.02.2010 № 119); вул. Київський Шлях, 63(дозвіл від 25.02.2010 № 169); вул. Київський Шлях, 32 (дозвіл від 25.02.2010 № 170); вул. Київський Шлях, 36 (дозвіл від 25.02.2010 № 171); вул. Київський Шлях, 24-А (дозвіл від 25.02.2010 № 163); вул.Київський Шлях, 24 (біля бювету) ( дозвіл від 25.02.2010 № 162); вул. Київський Шлях, 57 (дозвіл від 25.02.2010 №168),
- зобов'язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: вул. Київський Шлях, 35 (a/з «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 164); вул. Київський Шлях, 35 (ощадний банк р-н «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 166); вул. Київський Шлях, 40 (права сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 173); вул. Київський Шлях, 40 (ліва сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 174); вул. Київський Шлях, 12-А (дозвіл від 25.02.2010 № 172); вул. Київський Шлях, 53 (дозвіл від 25.02.2010 № 167); вул. Київський Шлях, 73 (дозвіл від 23.02.2010 № 119); вул. Київський Шлях, 63(дозвіл від 25.02.2010 № 169); вул. Київський Шлях, 32 (дозвіл від 25.02.2010 № 170); вул. Київський Шлях, 36 (дозвіл від 25.02.2010 № 171); вул. Київський Шлях, 24-А (дозвіл від 25.02.2010 № 163); вул. Київський Шлях, 24 (біля бювету) ( дозвіл від 25.02.2010 № 162); вул. Київський Шлях, 57 (дозвіл від 25.02.2010 №168) на 5 років кожен та видати Малому приватному підприємству «Артем» оновлені продовжені дозволи).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року адміністративний позов Малого приватного підприємства «Артем» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
18 грудня 2025 року, відділом документального забезпечення та контролю суду зареєстровано заяву представника позивача про забезпечення позову, в якій просить суд:
- зупинити дію рішення №820 від 06.10.2025 року «Про рекламні засоби, що розміщені без дозвільних документів та підлягають демонтажу у місті Борисполі» щодо демонтажу рекламних засобів, які розміщені без дозвільних документів МПП «Артем»: АДРЕСА_1 (a/з «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 164 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 35 (ощадний банк р-н «Соцмістечко») (дозвіл від 25.02.2010 № 166 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 40 (права сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 173 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 40 (ліва сторона) (дозвіл від 25.02.2010 № 174 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 12-А (дозвіл від 25.02.2010 № 172 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 53 (дозвіл від 25.02.2010 № 167 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 73 (дозвіл від 23.02.2010 № 119 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 63 (дозвіл від 25.02.2010 № 169 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 32 (дозвіл від 25.02.2010 № 170 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 36 (дозвіл від 25.02.2010 № 171 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 24-А (дозвіл від 25.02.2010 № 163 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 24 (біля бювету) (дозвіл від 25.02.2010 № 162 закінчився 16.03.2025); вул. Київський Шлях, 57 (дозвіл від 25.02.2010 №168 закінчився 16.03.2025).
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття таких заходів може призвести до фактичного унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Зокрема, рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №820 від 06.10.2025 року передбачає демонтаж 14 рекламних засобів, які належать МПП «Артем», а відповідним комунальним підприємствам вже доручено здійснити організацію та проведення таких робіт. За своєю природою демонтаж рекламних конструкцій є незворотною дією, після здійснення якої повернення ситуації у первісний стан стане неможливим або вимагатиме значних матеріальних витрат та втрат часу. Заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету та заборони здійснювати демонтаж є необхідними для збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та для недопущення завдання позивачу істотної шкоди, що матиме незворотний характер. Зазначає, що у разі демонтажу конструкцій суд фактично буде позбавлений можливості відновити порушене право підприємства, навіть якщо позов буде задоволено, оскільки предмет спору фізично припинить існування. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову створює ризик, що судове рішення залишиться декларативним і не матиме реального ефекту.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника Малого приватного підприємства «Артем» про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, далі -КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом приписів частини 1, 4, 5, 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також суд звертає увагу на те, що вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами, застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
У контексті наведеного суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Проте, як неодноразово зазначав Верховний Суд, рішення про демонтаж рекламних засобів не є розпоряджанням майном, а демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом, яким врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням засобів реклами, який у визначених випадках передбачає повернення майна (постанови Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19, від 17.10.2019 у справі №640/7285/19, від 18.02.2021 у справі №640/3755/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21).
Отже, суд наголошує, що рішення про демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, проте демонтаж має здійснюватися з підстав передбачених нормативним актом про рекламу, який у визначених випадках передбачає повернення майна.
У зв'язку з чим, суд не погоджується з твердженнями заявника, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення №820 від 06.10.2025 року «Про рекламні засоби, що розміщені без дозвільних документів та підлягають демонтажу у місті Борисполі», може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача.
При цьому, заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Тому, посилання заявника на ту обставину, що невжиття судом заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання рішення суду не підтверджені належними доказами.
Крім того, заявником і не наведено обґрунтованих підстав для забезпечення позову згідно пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення). При цьому варто зауважити, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Важливо наголосити на тому, що у даному випадку забезпечивши позов суд фактично без належних на те підстав поставить під сумнів рішення суб'єкта владних повноважень, без надання правової оцінки підставам для такого рішення, а відтак тимчасово вирішить майбутній спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Сама лише незгода заявника із діями/бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій/бездіяльності протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Суд вважає, що факт порушення прав позивача у даному випадку потребують доведення та встановлення ним шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів під час розгляду справи.
Отже, вказані доводи представника позивача критично оцінюються судом, оскільки не свідчать в чому полягає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або про те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Таким чином, судом не встановлено, а представником заявника у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити запропонований заявником захід забезпечення позову до подання позовної заяви.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного позову, відтак, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно з частиною п'ятою статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини восьмої статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд,-
У задоволенні заяви представника Малого приватного підприємства «Артем» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Малого приватного підприємства «Артем» до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу складено та підписано 18 грудня 2025 року.
Суддя Кочанова П.В.