17 грудня 2025 року справа №320/47839/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та просить суд (з урахуванням уточнення позовних вимог):
- визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 14/35-10210 від 23.08.2024 року, щодо відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації видати мені, ОСОБА_1 , посвідчення “Члена сім'ї загиблого», згідно Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302.
Ухвалою суду від 19.11.2024 відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позов мотивовано тим, що померлий чоловік позивачки мав статус інваліда війни 2 групи інвалідності. Вказані обставини відповідно до вимог чинного законодавства дають право на отримання позивачці статусу члена сім'ї померлого ветерана війни. У зв'язку з цим позивачка переконана, що відповідач незаконно відмовив у встановленні статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім'ї померлого ветерана війни немає правових підстав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вдовою інваліда війни 2 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, захворювання, інвалідність та смерть якого пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .
20.09.2010 ОСОБА_1 було видано посвідчення ветерана війни серії НОМЕР_2 .
20.03.2019 Мар'їнським УПСЗН Донецької області було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_3 .
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС №12038 від 31 травня 2024 року встановлено, що захворювання, що призвело до смерті, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюються на мене, як члена сім'ї померлого інваліда війни.
04.08.2024 позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення члена сім?ї загиблого.
У відповідь на звернення отримано лист від 23.08.2024 №14/35-10210, яким повідомлено про відмову у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на тій підставі, що на заявницю не поширюється Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вважаючи відмову у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протиправною, вона звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XІІ).
Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ, до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
У силу пункту 1 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до пункту 1 абзацу першого частини першої статті 10 Закону №3551-ХІІ, до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
За змістом частин першої, п'ятої статті 18 Закону №3551-XII, ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Особам, які мають право на одночасне отримання посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, видається одне посвідчення за їх вибором.
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (надалі Положення №302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення №302 передбачено, що членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім'ї загиблого, а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, видаються посвідчення з написом Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України.
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 визначено, що Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Посвідчення учасника війни і відповідні нагрудні знаки, Посвідчення члена сім'ї загиблого, Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, визначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Учасникам війни видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-РП/04, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Суд зауважує, що предметом цього спору є правовідносини щодо наявності або відсутності підстав для встановлення позивачці, як дружині особи з інвалідністю, яка померла внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, статусу члена сім'ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
З наведених приписів законодавства слідує, що статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни надається членам сім'ї осіб, які за життя мали статус, підтверджений одним з таких посвідчень:
- посвідченням учасника бойових дій;
- посвідченням особи з інвалідністю внаслідок війни;
- посвідченням учасника війни.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 по справі №520/2798/19.
На переконання суду, оскільки позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який мав статус ветерана війни відповідно до ст. 7 Закону №3551-XІІ, суд дійшов висновку щодо наявності у позивачки права на встановлення їй статусу члена сім'ї померлого ветерана війни. Отже, відповідач неправомірно відмовив у встановленні позивачу такого статусу.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати посвідчення “Члена сім'ї загиблого», згідно Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, суд врахував таке.
Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом “Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Отже, позивач, як член сім'ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім'ї померлого ветерана війни підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку зобов'язати відповідача встановити позивачу вищевказаний статус та видати відповідне посвідчення.
Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову, яка оформлена листом Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації №14/35-10210 від 23.08.2024, щодо відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення “Члена сім'ї загиблого».
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.