15 грудня 2025 року Київ справа №640/13364/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Колегія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання незаконним та скасування наказу,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1348/5 від 13.04.2021 «Про задоволення скарги» в частині анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити повивачу доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Колегію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року в справі №640/13364/21.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
31.01.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31.01.2024 справа розподілена судді Горобцовій Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на дотриманні ним вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство юстиції України видало наказ №1348/5 від 13.04.2021 «Про задоволення скарги», яким вирішено:
1. Скаргу ОСОБА_2 від 02.03.2021 задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення від 02.06.2020 №52488249, прийняте державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Кириловою Наталією Миколаївною.
3. Скасувати рішення від 02.10.2020 № 54373923, прийняте державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Заболотним Анатолієм Вікторовичем.
4. Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Гостомельської селищної ради Київської області Кириловій Наталії Миколаївні.
5. Анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Гостомельської селищної ради Київської області Заболотному Анатолію Вікторовичу.
6. Виконання пункту 2-3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
7. Виконання пункту 4-5 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;
2) суб'єкти державної реєстрації прав:
виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
2) Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Стаття 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав:
1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;
2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;
3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;
4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;
5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;
7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;
8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;
9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;
9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;
10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.
Міністерство юстиції України наділено повноваженнями розглядати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, які подані особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі з дотриманням вимог Закону.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:
1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;
2) на дії або бездіяльність суб'єктів державної реєстрації прав.
Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб,
Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "г" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.
Рішення, передбачені підпунктами "є" та "є" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса.
Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:
1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті;
2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;
3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;
4) наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;
5) є рішення цього органу з того самого питання;
6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;
7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;
8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;
9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;
10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.
Так, зі скаргою до Міністерства юстиції 08.02.2021 звернувся ОСОБА_2 (далі - Скаржник), що була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.03.2021 за № 9063-33-21 (далі - скарга), на рішення від 02.06.2020 № 52488249 (далі - оскаржуване рішення 1), прийняте державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Кириловою Наталією Миколаївною (далі - державний реєстратор Кирилова Н.М.) від 02.10.2020 № 54373923 (далі - оскаржуване рішення 2) (далі - разом оскаржувані рішення), прийняте державним реєстратором Гостомельської селищної ради Київської області Заболотним Анатолієм Вікторовичем (далі - державний реєстратор Заболотний А.В.), щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:070:0091 (далі - земельна ділянка), з вимогою анулювати доступ до Державного реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) державному реєстратору Кириловій Н.М., Заболотному А.В.
За результатами розгляду скарги, 23.03.2021 Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), рекомендовано задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 02.03.2021 з огляду на таке.
Скаржник обґрунтовував свої вимоги тим, що він є власником земельної ділянки, право власності на яку він отримав на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.03.2016 №10-50-78/15-16 в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель державної і комунальної власності.
26.02.2021 скаржнику стало відомо, що державним реєстратором Кириловою Н.М. була проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку, за ТОВ «Агропосол» та в подальшому державним реєстратором Заболотним А.В. здійснено перехід права власності на неї від ТОВ «Агропосол» до ОСОБА_3 .
Скаржник стверджував, що жодних документів щодо відчуження земельної ділянки не підписував.
З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що державна реєстрація права власності ТОВ «Агропосол» на земельну ділянку проведена оскаржуваним рішенням 1, прийнятим державним реєстратором Кириловою Н.М., за результатом розгляду заяви, до якої додано протокол №2 від 13.05.2020 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.05.2020, номер бланку якого не відповідає інформації з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, відповідно до відомостей якого номер бланку НАР 689768, на якому викладено вищезазначений акт приймання-передачі від 13.05.2020, було витрачено 03.11.2015 (код витрачання бланка: 7- довіреність).
Окрім того, Колегією встановлено, що державна реєстрація переходу права власності від ТОВ «Агропосол» до ОСОБА_3 на земельну ділянку проведена оскаржуваним рішенням 2, прийнятим державним реєстратором Заболотним А.В., за результатом розгляду заяви, до якої додано, зокрема акт приймання-передачі нерухомого майна від 10.08.2020 № 423, справжність підписів на якому засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Запісочним О.В. При цьому номер бланку, на якому викладено вищезазначений акт приймання передачі також не відповідає інформації з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, оскільки з відомостей вищезазначеного реєстру встановлено, що номер бланку НАР 879686 було витрачено 23.10.2015 (код витрачання бланку: 8 - заява). Також, по тексту акту приймання-передачі зазначено, що засвідчив справжність підписів на даному документі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Запісочний О.В.,однак печатка проставлена з інформацією щодо приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочного О.В.
Наведене свідчить, що на порушення вимог пункту першого частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державними реєстраторами Кириловою Н.М. та ОСОБА_1 належним чином не встановлено відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідності відомостей щодо номерів бланків, оскільки згідно з відомостями Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів номер бланку НАР 879686 на якому викладено акт прийому-передачі земельної ділянки від 10.08.2020 № 423 витрачений як «заява» від 23.10.2015, а номер бланку НАР 689768 на якому витрачений акт приймання-передачі від 13.05.2020 витрачений як довіреність від 03.11.2015.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 1 пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127), встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, також якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом та подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Враховуючи вищевикладене, на порушення вимог статей 10,18, 22, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку № 1127, державними реєстраторами Кириловою Н.М. та Заболотним А.В. при проведені державної реєстрації прав належним чином не було перевірено документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень були наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а також подані документи не давали змоги встановити підстави набуття права власності ТОВ «Агропосол» та ОСОБА_3 на земельну ділянку.
Вказане і стало підставою прийняття оскаржуваного рішення, у тому числі в його частині про анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Гостомельської селищної ради Київської області Заболотному Анатолію Вікторовичу.
Стаття 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Частина 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Судом встановлено, що державним реєстратором Заболотним А.В. в порушення вказаних норм, без перевірки відомостей стосовно бланку акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.08.2020 №423 у Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів, було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 1.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2053/5 від 04.11.2009, Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів (далі - Єдиний реєстр) - електронна база даних, що містить інформацію про:
постачання бланків державним нотаріальним конторам, державним нотаріальним архівам, приватним нотаріусам;
видані державним та приватним нотаріусам бланки;
отримані державними нотаріальними конторами, державними нотаріальними архівами та приватними нотаріусами бланки;
передані державними нотаріальними конторами, державними нотаріальними архівами, державними та приватними нотаріусами бланки;
витрачені і недійсні бланки;
Пункт 4.3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні підприємства, установи, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право доступу до відомостей Єдиного реєстру через веб-сайт, який ведеться Адміністратором, для пошуку та перегляду інформації про дійсні чи недійсні бланки.
Пункт 4.4. Пошук інформації на веб-сайті про дійсні чи недійсні бланки здійснюється за серією та номером бланка.
За результатами пошуку через веб-сайт у Єдиному реєстрі надається одна з таких сукупностей відомостей:
а) дата видачі бланка (якщо відомості про витрачання бланка в Єдиному реєстрі відсутні);
б) відомості про витрачання бланка або недійсність бланка (код витрачання, дата витрачання);
в) відомості про відсутність інформації про бланк у Єдиному реєстрі.
Пункт 6.3. За видачу повного витягу з Єдиного реєстру плата не справляється.
Пункт 6.4. За доступ осіб, зазначених у пункті 4.3, до інформації з Єдиного реєстру про дійсність та недійсність бланка в порядку, передбаченому пунктом 4.4 цього Порядку, плата не справляється.
Також, виявлено розбіжності у даних приватного нотаріуса Запісочного О.В., який засвідчив справжність підписів на акті приймання-передачі нерухомого майна №423 від 10.08.2020, де було зазначено його як приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, який згідно відомостей Єдиного реєстру нотаріусів є приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу. Вказані розбіжності державним реєстратором Заболотним А.В. не було взято до уваги під час проведення реєстраційних дій.
Вищевказане свідчить про невиконання вимог статей 10, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Заболотним А.В. під час проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 .
Щодо тверджень позивача про застосування до нього неспівмірного виду стягнення у вигляді анулювання доступу до Єдиного державного реєстру, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту «г» частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Так, у Висновку Колегії було зазначено, що встановлення факту прийняття державними реєстраторами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 неправомірних рішень, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за сторонніми особами без належних документів, з урахуванням іх характеру та наслідків, які фактично призвели до порушення права власності скаржника є підставою для застосування відповідних заходів реагування у вигляді анулювання доступу державним реєстраторам Кириловій Н.М. та ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.
Під час підготовки висновків Мін'юсту про притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності члени Колегії Мін'юсту встановлює наявність у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразового порушення визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або наявність у діях таких осіб інших порушень у сфері державної реєстрації.
З огляду на серйозний характер порушень у сфері державної реєстрації, враховуючи наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості об'єктивності та належної готовності реєстратора до виконання функцій державного реєстратора, а також систематичність порушень, Мін'юст дійшов висновку, що є достатні підстави для анулювання доступу ОСОБА_1 до Державного реєстру прав.
Отже, відповідач встановив вид обмеження, виходячи з типу порушення, сукупності з іншими порушеннями, співмірності порушення з можливими негативними наслідками та на власний розсуд визначив за доцільне застосувати до ОСОБА_1 санкцію у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові №820/2443/18 від 03.06.2020 було зроблено такі висновки: «При цьому, суд вважає, що відсутність будь-яких відомостей про негативні наслідки здійснених позивачем порушень, зокрема, порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб не може бути підставою звільнення позивача від застосування санкцій, передбачених статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Щодо пропорційності застосованої у наказі санкції та обґрунтованості строку встановлення такого обмеження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно- правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначено граничних строків застосування санкції у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку у суб'єкта владних повноважень наявне законодавчо закріплене право адміністративного розсуду щодо встановлення строку блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.
Отже, відповідач встановив термін обмеження, виходячи з типу порушення, його систематичності, сукупності з іншими порушеннями, співрозмірності порушення з можливими негативними наслідками та на власний розсуд визначив за доцільне застосувати до позивача санкцію у вигляді блокування доступу до державного реєстру строком на 3 місяці, що відповідає вимогам чинного законодавства.».
Аналогічні висновки щодо застосування норм права зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.01.2019 у справі №820/5866/17.
Санкція, яку, відповідно до закону має право застосовувати Мін'юст є елементом правової норми, що встановлює невигідні наслідки для суб'єктів здійснення реєстраційних дій у разі порушення правил, визначених диспозицією. Саме санкція Мін'юсту є одним із засобів спонукання державного реєстратора до додержання норм права.
У даному контексті суд звертає увагу на неодноразовість порушень норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором Заболотним А.В. під час здійснення своєї діяльності.
Так, наказом Міністерства юстиції України від 18.12.2020 №4369/5 «Про задоволення скарги» розглянуто скаргу ОСОБА_5 від 17.12.2020 та вирішено задовольнити її частково, пунктом 3 анульовано доступ державному реєстратору Гостомельської селищної ради Київської області Заболотному Анатолію Вікторовичу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також, наказом Міністерства юстиції України від 01.03.2021 №802/5 «Про задоволення скарги» було розглянуто скаргу ОСОБА_6 від 26.01.2021 та вирішено задовольнити її частково, пунктом 3 тимчасово блокувати доступ державному реєстратору Гостомельської селищної ради Київської області Заболотному Анатолію Вікторовичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці.
Вказане свідчить про те, що спірний наказ прийнято Міністерством юстиції України у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, з урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що вказує на дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.
Відтак, судом не встановлено правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Колегія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання незаконним та скасування наказу - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.