17 грудня 2025 року м. Київ справа №640/16614/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ:42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням довідок про заробітну плату №166/18 від 20.06.2022, №52/с від 28.06.2021, №53/с від 28.06.2021 та зарахувати до пільгового стажу періоди з 05.02.1991 по 01.09.1988 відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ:42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зарахуванням довідок про заробітну плату №166/18 від 20.06.2022, №52/с від 28.06.2021, №53/с від 28.06.2021 та зарахувати до пільгового стажу періоди з 05.02.1991 по 01.09.1988 відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. Позивач зазначає, що під час призначення йому пенсії відповідач неправомірно не врахував його заробітну плату відповідно до довідок №166/18 від 20.06.2022, №52/с від 28.06.2021, №53/с від 28.06.2021 та не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 05.02.1991 по 01.09.1998.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити задоволенні позовних вимог з причин викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 , виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві, 04.12.1999.
Відповідно до довідки №80/с від 28.07.2020, виданої Федеральним державним унітарним підприємством "Воєнізована гірничорятувальна частина", ОСОБА_1 працював з 05.02.1991 по 01.09.1998 повний робочий день у районі Крайньої Півночі в Депутатському оперативному ВГРЗ 22 Східно-Якутської воєнізованої гірничорятувального загону Воєнізованої гірничорятувальної частини (ВГРЗ) Якутської АРСР і Магаданської області на посаді респіраторника, командира відділення, що передбачено Списком №1 відповідно до розділу 1, код позиції 1010600а-18029, 1010600б-23003.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 №16 - №20, позивач з 05.02.1991 по 01.09.1998 працював в Депутатському оперативному ВГРЗ.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неоднарозово звертався до пенсійного органу із заявами про призначення пенсії за віком.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, було прийнято рішення №26244000600 від 21.02.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.09.2022 №2600-0306-5/119518 надано дозвіл на макетну обробку пенсійної справи ОСОБА_1 . За результатами перевірки визнано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області неправомірним та призначено пенсію за віком з 11.02.2022 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пенсійної справи: загальний страховий стаж складає 29 років 5 місяців 21 день, до пільгового стажу за списком №1 зараховано 1 рік, зараховано заробітну плату згідно з даних персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.10.2014.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода від 13 березня 1992 року) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13 березня 1992 року є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами другою та третьою ст. 6 цієї Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж.
Тобто, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 роки встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Статтею 3 Угоди від 13 березня 1993 року також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом рф про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи РФ відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства рф.
Аналогічні положення закріплені і в частині третій статті 96 Закону СРСР "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР" від 15 травня 1990 року № 1480-І, відповідно до якої при вибутті осіб, які проживають у районах, де до заробітної плати встановлено районні коефіцієнти, за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Пунктом 2 статті 41 Закону № 1058-IV, визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), зокрема, отримувані особою до набрання чинності цим Законом (до 01 квітня 2004 року), у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), (до 01 липня 1998 року) - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Районний коефіцієнт - показник відносного збільшення заробітної плати з метою компенсації додаткових витрат і підвищених витрат праці, пов'язаних з виконанням роботи і проживанням в регіонах з важкими кліматичними умовами. В даний час районні коефіцієнти, розмір яких від 1,1 до 2,0, застосовуються до заробітної плати працівників, зайнятих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, районах Сибіру, Далекого Сходу, Уралу, північних регіонах європейської частини РФ.
Тобто, такий коефіцієнт пов'язаний саме із проживанням та роботою особи на території, в тому числі, районів Крайньої Півночі.
При цьому суд акцентує увагу, що Законом № 1788-XII та Законом № 1058-IV, які були чинними в спірний період роботи позивача та на час призначення пенсії, не врегульовано питання включення до заробітної плати для обчислення пенсії північної надбавки та районного коефіцієнта.
Крім того, наведеними Законами регулюються питання включення заробітку за період страхового стажу, що є відмінним від трудового. Спірний період роботи позивача не є страховим в розумінні Закону №1058, оскільки набутий не на території України і внески сплачувалися не до системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування України, у зв'язку з чим правила щодо обчислення пенсії з урахуванням такого заробітку застосовуються з урахуванням двосторонньої міжнародної угоди, якою є Тимчасова Угода між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року.
Також, суд зазначає, що питання неврахування при розрахунку пенсії північної надбавки було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка в постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №489/5283/16-а дійшла висновку, що законодавством не передбачено право осіб на врахування до заробітку, з якого обчислюється пенсія, північної надбавки, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі. Факт сплати роботодавцем позивача страхових внесків з вказаних сум виплаченої надбавки в даному випадку жодного значення для вирішення спору не має.
Отже, як видно при обчисленні пенсії не враховується заробіток до якого входить північна надбавка, яку отримували особи під час роботи в районах Крайньої Півночі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 22.02.2021 р. у справі №266/258/16-а.
Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972, Закону СРСР від 15.05.1990 №1480-I «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» (далі Закон № 1480-I) особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
При цьому статтею 78 діючого на той час Закону №1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.
Разом з тим, частиною третьою статті 96 Закону № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.
Крім того, ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні Законом України «Про пенсійне забезпечення» не передбачено включення в заробітну плату районного коефіцієнту.
Отже, районний коефіцієнт за період роботи в районах Крайньої Півночі не може враховуватись при обчислені розміру пенсії в Україні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 345/3172/17, від 26.09.2018 у справі № 671/86/15-а, від 28.02.2019 № 345/4316/16-а, від 30.05.2019 у справі № 48/2974/14-а, від 16.07.2019 № 348/1724/17, від 14.11.2019 № 348/1539/17 тощо.
Відповідно до довідок №52/с від 28.06.2021 та №53/с від 28.06.2021, видане Федеральним державним унітарним підприємством "Воєнізована гірничорятувальна частина", позивач з 05.02.1991 по 01.09.1998 працював, проходив службу Філії "ВГРЗ Північного-Сходу" ФДУП "ВГРЧ", що знаходиться в м. Магадан, Магаданської області, яке згідно постанови Ради міністрів СРСР від 03.01.1983 за №12 доданий до переліку Районів Крайньої Півночі, де до заробітної плати працівників застосовується коефіцієнт у розмірі 2.0.
Отже, заробітна плата позивача, отримана ним у період роботи з 05.02.1991 по 01.08.1998 в "Воєнізованій гірничорятувальний загін" обчислювалась із застосуванням коефіцієнту 2.0.
Таким чином, оскільки показники отриманої позивачем заробітної плати наведені в довідках від 28.06.2021 №52/с та 53/с, виданих Федеральним державним унітарним підприємством "Воєнізована гірничорятувальна частина" за період з 05.02.1991 по 01.09.1998 вказано з урахуванням районного коефіцієнту, суд погоджується з правомірністю дій відповідача щодо відмови у врахуванні заробітної плати позивача за вказаний період при обчисленні розміру пенсії за віком.
Також суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи довідку про заробітну плату №166/18 від 20.06.2022.
Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку із зарахуванням довідок про заробітну плату №166/18 від 20.06.2022, №52/с від 28.06.2021 та №53/с від 28.06.2021 задоволенню не підлягають.
Щодо зарахування до пільгового стажу період з 05.02.1991 по 01.09.1998 відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с, суд зазначає таке.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280).
У ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993 року) вказано те, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. При цьому, згідно зі ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5). Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов'язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Частинами другою, третьою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Статтею 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі- Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Як передбачено пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 року за №1231/13105, затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (надалі - Порядок №18-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника. (п.1 Порядку №18-1)
Згідно з пунктом 2 Порядку №18-1 його дія поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років).
Відповідно до пунктів 3, 4, 6 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань.
Основними завданнями Комісії є зокрема розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 року за №1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу за списком №1 не зараховано період роботи з 22.08.1992 по 01.09.1998, оскільки відсутня інформація про проведення атестаційних робочих місць, однак відповідно до розрахунку форми РС відповідачем зараховано до пільгового стажу лише 1 рік.
Також, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 , позивач:
- 05.02.1991 прийнятий на посаду респіраторником в Депутатському оперативному ВГРЗ;
- 17.01.1995 назначений командиром відділення;
- 13.10.1197 призначено на посаду помічника командира загону;
- 01.09.1998 звільнено за власним бажанням.
Крім того, відповідно до довідки №80/с від 28.07.2020, виданої Федеральним державним унітарним підприємством "Воєнізована гірничорятувальна частина", ОСОБА_1 працював з 05.02.1991 по 01.09.1998 повний робочий день у районі Крайньої Півночі в Депутатському оперативному ВГРЗ 22 Східно-Якутської воєнізованої гірничорятувального загону Воєнізованої гірничорятувальної частини (ВГРЗ) Якутської АРСР і Магаданської області на посаді респіраторника, командира відділення, що передбачено Списком №1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, розділу 1, код позиції 1010600а-18029, 1010600б-23003.
Крім того, у даній довідці вказано, що з 16.01.1991 Воєнізована гірничорятувальна частина (ВГРЧ) Якутської АРСР і Магаданської області перейменовано на Воєнізовану гірничорятувальну частину Північно-Сходу, а з 08.02.2001 Воєнізовану гірничорятувальну частину Північно-Сходу перейменовано в Федеральне державне унітарне підприємство "Воєнізована гірничорятувальна частина Північно-Сходу".
Суд зазначає, що посади, які займав позивач, а саме респіраторник та командир відділення відносяться до Списку 1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" №162 від 11.03.1994.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність результатів атестації робочого місця працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. №461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.
Згідно з пунктами 1, 4, 6, 8, 9 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць передбачає: зокрема обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Суд зазначає, що своєчасна проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Відповідальність за своєчасність та якість проведення такої атестації покладається на власника підприємства, а не працівника.
Разом з тим, якщо атестація була проведена з порушенням строків її проведення, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу.
Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16, відповідно до якої відсутність атестації робочого місця не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, не зарахувавши позивачу до пільгового стажу період роботи відповідно до довідки №80/с відповідач діяв не правомірно.
Таким чином ефективним способом захисту позивача є визнання протиправними дій щодо не врахування до пільгового стажу період роботи відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с та зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с, з урахуванням встановлених судом обставин.
Щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 45 Закону №1058 встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу під час призначення пенсії не зараховано пільговий стаж, отже, належним способом захисту прав позивача буде здійснити перерахунок з моменту призначення пенсії позивачу, а саме з 11.02.2022.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 зарахування до пільгового періоду період роботи відповідно до довідки від 28.07.2020 №80/с, з урахуванням висновків суду та здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 11.02.2022.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Василенко Г.Ю.