ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"19" грудня 2025 р. справа № 300/5245/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №300/5245/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №300/5245/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі №300/5245/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 07.06.2023 №5401-4927/5412 про розмір грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок пенсії на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 07.06.2023 №5401-4927/5412 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів.
Таким чином, 16.02.2024 набрало законної сили судове рішення по справі №300/4424/24.
10.12.2025 від позивача на адресу суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №300/5245/23, яка мотивована тим, що станом на сьогодні рішення по цій справі в повному обсязі не виконано (а.с. 89-94).
У зв'язку із тим, що раніше визначений головуючий суддя у даній справі Шумей М.В. перебуває у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл справи №300/5245/23.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи головуючим суддею по даній справі призначено Кафарського В.В.
Так, від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області до суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 , в яких представник послалась на те, що відповідачем на виконання рішення суду від 07.09.2023 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 07.06.2023 №5401-4927/5412 про розмір грошового забезпечення. Виплату пенсії здійснено з 01.03.2024 в сумі 16 539,71 грн, а різницю між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.02.2023 по 29.02.2024 в сумі 35 073,92 грн внесено до Реєстру судових рішень ПФУ, виплата за яким буде проведена при наявності фінансування державного бюджету. Також зазначено, що ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості відповідно до Порядку, затвердженого постановою №821 в сумі 374,70 грн. Залишок невиплачених коштів становить 34 699,22 грн. У зв'язку із цим, представник відповідача вважає, що бездіяльність пенсійного органу відсутня, а виконання рішення триває (а.с. 104-106).
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
За приписами частини 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд звертає увагу, що 18.12.2024 опублікований, а 19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX (далі - Закон №4094-ІX), яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Суд зауважує, що постановою Верховного Суду від 24.04.2025 у цій справі не було зобов'язано відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Проте, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.
За таких обставин, на підставі частини 3 статті 3 КАС України, пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX, під час вирішення заяви позивача про встановлення судового контролю до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю в редакції Закону №4094-ІX.
Так, відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 382 КСУ (у редакції Закону №4094-IX від 21.11.2024) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
При цьому, умовами, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі №300/5245/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024, позов задоволено та, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок пенсії на підставі наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки від 07.06.2023 №5401-4927/5412 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням проведених платежів.
Як вбачається із відповіді ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 03.04.2024 №3614-2371/П-02/8-0900/24, позивача повідомлено про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та наявність облікованої заборгованості в загальній сумі 35 073,92 грн на виконання рішеня суду від 07.09.2023 у справі №300/5245/23, яке набрало законної сили 16.02.2024 (а.с. 95).
Заборгованість у вказаній сумі станом на березень 2024 року підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії (а.с. 96).
Окрім того, судом встановлено, що постановою головного державного виконавця від 03.06.2025 відкрито виконавче провадження №78260194 з примусового виконання виконавчого листа №300/5245/23, виданого 14.05.2025 (а.с. 97).
При цьому, листом головного держаного виконавця від 10.07.2025 №03123/9295 повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 10.07.2025 надалі перебуває на виконанні виконавче провадження №78260194, у межах якого пенсійний орган збов'язано, зокрема, виплатити перераховану пенсію (а.с. 98).
Витягом з електронної бази ПФУ з підсистеми Реєстр судових рішень підтверджено, що ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості відповідно до Порядку, затвердженого постановою №821 в сумі 374,70 грн. Залишок невиплачених коштів становить 34 699,22 грн (а.с. 107). Жодним інших відомостей станом на дату розгляду заяви про встановлення судового контролю (19.12.2025) у суду немає, а тому суд констатує, що судове рішення по справі №300/5245/23 не є виконаним у повному обсязі, оскільки відсутні докази здійснення виплати заборгованості на виконання рішення суду №300/5245/23.
При цьому, відповідач, не заперечуючи факту невиконання ним рішення суду, наголошує на неможливості його фактичного виконання через те, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень судів, можуть бути виплачені пенсійними органами лише в межах затверджених бюджетних призначень і у відповідача відсутні необхідні для цього кошти.
Суд враховує, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Нормами пункту 4 Порядку №35-1 передбачено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як вбачається зі змісту поданого звіту про виконання судового рішення, до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік не включено кошти для забезпечення виконання рішення суду у цій справі, адже рішення суду у справі №300/5245/23 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконано не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, які закладаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсятах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд констатує, що незважаючи на те, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 16.02.2024, а отже на час розгляду судом поданої заяви минуло понад двадцять місяців, таке рішення залишається невиконаним у повному обсязі, а відповідач не наводить навіть приблизні строки його виконання.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах заяви доказів виконання рішення суду та дію імперативної норми частини 1 статті 382 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю у вказаній справі та зобов'язати відповідача подати до суду в 30-денний строк звіт про виконання судового рішення, що є достатнім строком згідно частини 3 статті 382-1 КАС України.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу (ч. 6 ст. 382-1 КАС України).
Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву ОСОБА_2 про встановлення судового контролю - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 по справі №300/5245/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 07.09.2023 по справі №300/5245/23.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім'я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.