ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"19" грудня 2025 р. Справа № 300/9070/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 01.03.2020 відповідний перерахунок з урахуванням індексації пенсії (коефіцієнту збільшення у розмірі 1, 11, 1,11, 1,197, 1,0796, 1,115) і виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням виплачених сум, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), 15.12.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській (надалі по тексту також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 01.03.2020 відповідний перерахунок з урахуванням індексації пенсії (коефіцієнту збільшення у розмірі 1, 11, 1,11, 1,197, 1,0796, 1,115) і виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
З'ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судові витрати, за змістом частин 1 та 2 статті 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Так, згідно частини 1 статті 1 вказаного Закону, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору, серед іншого, є громадяни України, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті (пункт 1, 3 частини 1, частина 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до частини 1 статті 77, частини 2 статті 74 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Втім позивач, не дотримуючись положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", на підтвердження свого майнового стану не подав докази річного доходу за останній (минулий) рік з органів Державної податкової служби України.
Натомість ОСОБА_1 подав до суду заяву про звільнення його від сплати судового збору, в якій він вказав, що є непрацюючим громадянином (малозабезпеченою особою), внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію за віком в розмірі 3 391,00 гривень на місяць, та допомогу на проживання для внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю 3 000,00 гривень на місяць, що є єдиними джерелами доходу, тому, його матеріальне становище не дає змоги сплатити судовий збір.
Суд констатує, що позивач не подав жодного належного доказу про його річний дохід за попередній календарний рік, для того щоб суд міг вирішити питання звільнення від сплати судового збору в порядку статті 8 коментованого Закону.
Суду також не подано інших доказів, які б слугували підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Беручи до уваги наведене клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову із вказаним вище обґрунтуванням не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 4 коментованого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3 028,00 гривні.
Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру, який підлягає до сплати позивачем, становить 1 211,20 гривень (3 028,00 х 0,4) = 1 211,20 гривень).
Як свідчать матеріали позовної заяви позивач не надав суду документ про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
Крім того, необхідно вказати, що за приписами частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В силу вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
При цьому, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Водночас, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був проведений її черговий та/або останній перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів мав місце саме такий її розрахунок чи розрахунок складових пенсії.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Суд наголошує, що 21 жовтня 2025 року у справі №460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду. Суд у цій справі наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
Також Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 вказав на те, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Судова палата Верховного Суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від вищенаведеного правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Аналогічні правові позиції неодноразово викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, від 11.02.2025 у справі №160/6064/24, від 24.03.2025 у справі №380/11333/24, від 08.04.2025 у справі №160/18021/24, від 08.04.2025 у справі №140/8999/24, від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, від 17.04.2025 у справі №620/8092/24, від 23.04.2025 у справі № 160/15997/24, від 23.04.2025 у справі №160/12664/24, від 24.04.2025 у справі №300/4424/24, від 24.04.2025 у справі №340/4066/24, від 24.04.2025 у справі №160/13380/24, від 24.04.2025 у справі №160/12769/24, від 28.04.2025 у справі №620/9532/24, від 30.04.2025 у справі №160/24242/24, від 06.05.2025 у справі №580/5785/24, від 12.05.2025 у справі №420/26713/24, від 12.05.2025 у справі №420/24611/24, від 14.05.2025 у справі №480/4245/24, від 20.05.2025 у справі № 200/6108/24, від 04.06.2025 у справі №440/10247/24, від 29.05.2025 у справі №580/5608/24, від 29.05.2025 у справі №400/6785/24.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 виплачується пенсія з 18.06.2017.
В той же час позивач із заявою про перерахунок пенсії звернувся 25.09.2025 до пенсійного фонду, на яку 31.10.2025 відповідачем надано відмову, яку оформлено листом від 31.10.2025, копію якого долучено до адміністративного позову.
Разом з тим, цей позов до Івано-Франківського окружного адміністративного суду подано 15.12.2025, водночас позовні вимоги стосуються відновлення порушеного права на отримання пенсії з 01.03.2020 з урахуванням її індексації.
За вказаних обставин, позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2020 по 15.06.2025, який передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом. При цьому, суд вважає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його звернення щодо виплати пенсії також не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2020 по 15.06.2025 позивач суду не навів.
Зважаючи на вказане, позовну заяву в цій частині подано без додержання вимог статті 160, 161 КАС України.
За приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку із викладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 01.03.2020 відповідний перерахунок з урахуванням індексації пенсії (коефіцієнту збільшення у розмірі 1, 11, 1,11, 1,197, 1,0796, 1,115) і виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням виплачених сум, - залишити без руху.
2. Встановити позивачу з дня вручення цієї ухвали десятиденний строк для усунення вказаних в описовій частині ухвали недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема:
2.1. надати (долучити) до позовної заяви платіжне доручення (квитанцію) про сплату судового збору в розмірі 1 211,20 гривень або належний доказ про річний дохід позивача за попередній (2024) календарний рік з метою вирішення питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору (із поданням відповідного клопотання) у зв'язку із майновим станом сторони.
2.2. подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску з 01.03.2020 по 15.06.2025.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Чуприна О.В.