19 грудня 2025 року Справа № 280/9049/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, що діяла на момент подання рапорту про звільнення);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції що діяла на момент подання рапорту про звільнення).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що звернувся із рапортом до командуванням військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами, відповідно до підпункту “г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю II групи, проте у задоволенні такого рапорту йому було відмовлено. Вказує, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту “г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю II групи. Зазначає також, що надані позивачем документи (докази), які були долучені до рапорту, є такими, що у сукупності підтверджують те, що позивач є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за батьком. За таких обставин вважає, що відповідач протиправно відмовив у погодженні рапорту, а позивач має право на звільнення з військової служби. Тому, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Ухвалою від 20.10.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
Ухвалою від 28.10.2025 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
Ухвалою суду від 06.11.2025 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 11.11.2025 вказує, що позивач має іншого члена сімї першого ступеня спорідненості, а саме брата ОСОБА_2 , який може виконувати обовязки по догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи. Отже, факт необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом ІІ групи, вважається таким, що не знайшов свого підтвердження. Просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача 17.11.2025 подано до суду відповідь на відзив та вказано, що ОСОБА_2 не є членом сімї в розумінні закону і формальна наявність у батька позивача сина від першого шлюбу не може бути підставою для відмови у погодженні рапорту про звільнення позивача. Також вказує, що в силу обєктивних причин не може надати докази неможливості догляду за батьком, оскільки в нього відсутні будь-які звязки зі своїм братом та вони ніколи не проживали разом. Просить позов задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не заперечується стронами, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2024 року №522, солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх її видів забезпечення.
ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення, як солдат за призивом з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту “г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини, а саме батько інвалід ІІ групи) до командира 3 мінометної бригади батареї НОМЕР_3 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . Згідно із наявною резолюцією на рапорті - "не погоджено у зв'язку із наявністю брата".
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 280/1578/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами шляхом прийняття вмотивованого рішення та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, та прийняти відповідне вмотивоване рішення.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі №280/1578/25, командуванням в/ч НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» за сімейними обставинами, та прийнято рішення яким відмовлено у погодженні рапорту. Про зазначене рішення ОСОБА_1 повідомлено листом від 23.05.2025 за №9243, де зазначено, що з акту від 16.01.2025 № 384 про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 убачається, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні члени сімї першого або другого ступеня споріднення, а саме син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто у батька позивачає ще один член сімї - син ОСОБА_2 .
В подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2025 по справі № 280/5926/25 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення, як солдата за призивом з лав Збройних Сил України у запас відповідно до підпункту “г» пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (через сімейні обставини, а саме батько інвалід ІІ групи) з урахуванням висновків суду, а саме - зобов'язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про його звільнення за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю - відмовлено повністю.
Вважаючи протиправними дії відповідача та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимоги статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовий стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими Законами України, та на даний час військовий стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII /надалі - Закон № 2232-XII/.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Одним із видів військової служби, відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 /надалі по тексту - Положення №1153/2008 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)/ встановлено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
За приписами пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Сторонами визнається, що Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 та має статус військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період передбачені частиною четвертою статті 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до положень підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (у редакції, чинній станом на дату спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
За ч.12 вказаної статті, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454 /надалі - Інструкція № 170/, визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.
Відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).
Відповідно до положень пункту 12.11 розділу ХІІ Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, додаток 19 до Інструкції № 170 визначає Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: пунктом 5 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді /підпункт 26/.
За визначенням пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31 січня 2024 року № 40, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу під час дії воєнного стану через таку сімейну обставину як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. При цьому військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби на такій підставі, подають подання (або рапорт) та документи, які підтверджують наявність цієї сімейної обставини, зокрема акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Як встановлено судом, позивач, подав рапорт про звільнення його зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
При цьому, згідно наданої відповіді підставою для відмови у задоволенні рапорту та у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" стало те, що у додатках до рапорту відсутні документи, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_1 відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд та що вона потребує постійного догляду, а саме є брат ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку таким підставам для відмови у задоволенні рапорту та у звільненні позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону Україна "Про військовий обов'язок і військову службу", суд виходить з наступного.
Згідно із актом від 16.01.2025 № 384 про обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 убачається, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявні члени сімї першого або другого ступеня споріднення, а саме син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже, ОСОБА_3 має двох повнолітніх синів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд зазначає, що для звільнення з військової служби відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, обов'язковою умовою є відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
За правилами ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Статтею 203 СК України визначено, що дочка або син, крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Таким чином, обов'язок утримувати своїх батьків покладається на усіх повнолітніх дітей.
Аналізуючи вищенаведене, твердження представника позивача про факт проживання сина ОСОБА_2 за кордоном не позбавляє його від обов'язку утримувати свого батька, який має ІІ групу інвалідності.
При цьому позивач не надав ні суду, ні відповідачу до рапорту жодних доказів, що ОСОБА_2 сам потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та доказів того, що він перебуває за кордоном.
Отже, необхідність постійного стороннього догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умова відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення не підтверджена належним чином.
Таким чином, у позивача відсутнє право на звільнення з військової служби, у зв'язку із наявністю у нього батька з інвалідністю II групи, оскільки наявні також інші особи, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 19 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Сіпака