18 грудня 2025 року Справа № 826/12804/18 Провадження №ЗП/280/229/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» про зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача знести самочинно збудований паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машино-місцями на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі міста Києва.
Ухвалою суду від 26.02.2025 адміністративну справу прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 18.04.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/1289/18.
Відповідно до відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судове рішення по справі №826/1289/18 набрало законної сили 20.05.2025.
Ухвалою суду від 11.11.2025 провадження у справі поновлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає про те, що за результатами проведеної перевірки посадовою особою Департаменту складено обов'язковий до виконання припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою заборонити експлуатацію паркінгу з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машиномісцями на Харківському шосе, 19-Б у Дніпровському районі міста Києва та у термін до 26.03.2018 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в установленому законодавством порядку. Позивач зазначає, що відповідачем вимоги обов'язкового припису виконано не було, паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машиномісцями на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі міста Києва експлуатується ТОВ «Паркінг ХШ» без прийняття об'єкта в експлуатацію, в установленому законодавством порядку. Позивач зазначає, що відповідно до приписів статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача посилається на те, що у позивача були відсутні підстави для проведення перевірки, оскільки будівництво за адресою Харківське шосе, 19-Б на момент перевірки не велося, а відповідач не є замовником будівництва та не відноситься до суб'єктів містобудівної діяльності. Представник відповідача вказував на те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється під час виконання підготовчих та будівельних робіт та розповсюджується виключно на суб'єктів містобудівної діяльності. Відповідач зазначає, що він ніколи не був замовником такого об'єкту будівництва як «паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машино-місцями» на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі м. Києва. Представник відповідача вказував на те, що паркінг був збудований ще в 2010 році, а ТОВ «Паркінг ХШ» створено лише у 2016 році. Відповідач зазначає, що він є лише набувачем та законним власником об'єкту нерухомості, який на момент набуття права власності вже був збудований та державна реєстрація якого вже була здійснена, водночас відповідач не мав ніякого відношення до будівництва паркінгу. Також, представник відповідача вказував на те, що він є законним користувачем земельної ділянки, оскільки набув права на неї в момент набуття права власності на паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машино-місцями, розташований за адресою м. Київ, Харківське шосе, 19-б. Відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Паркінг ХШ» не є суб'єктом містобудування, не є замовником будівництва паркінгу за Харківському шосе, 19-б, не є підрядником зазначеного будівництва, він не може виконати вимоги припису відповідача від 26.12.2017 в частині усунення правопорушення. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням вкладеного у відзиві на позовну заяву та у наданих поясненнях, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва 26.12.2017 винесено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким з 26.12.2017 заборонити експлуатацію паркінгу з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машиномісцями на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі м.Києва.
Також, зазначеним Приписом ТОВ «Паркінг ХШ» у термін до 26.03.2018 зобов'язано у термін до 26.03.2018 усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що підставою для винесення зазначеного Припису стало те, що паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машиномісцями на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі м.Києва експлуатується ТОВ «Паркінг ХШ», без прийняття об'єкта в експлуатацію.
Після проведення повторної перевірки, позивачем було встановлено, що відповідачем вимоги припису виконано не було, а паркінг продовжує експлуатуватись без прийняття об'єкта в експлуатацію.
Позивач, вважаючи, що наявні підстави для знесення самочинного будівництва, звернувся з даним позовом до суду.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до положень статті 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.
Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок № 553), відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до абзацу 3 пункту 14 Порядку №553 суб'єкт містобудування щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль зобов'язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Згідно п.3 ч.1 ст.34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Частиною другою статті 34 Закону №3038-VI передбачено, що зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини сьомої статті 34 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно із статтею 38 Закону №3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону №3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення в органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Зокрема, пред'явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:
1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
2) визначення такого об'єкту таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;
3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Тобто, зверненню суб'єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.
Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Тобто, правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
У постанові від 21.10.2020 у справі №420/228/19 Верховний Суд висловив правові позиції про те, що залежно від ознак самочинного будівництва, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, знесення самочинно збудованого об'єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат. При цьому знесення самочинного будівництва можливе добровільно особою, яка його здійснила (здійснює), а також, за наявності для цього підстав, примусово, однак лише за рішенням суду, зокрема, ухваленим за позовом відповідного органу місцевого самоврядування та у разі неможливості здійснити перебудову такого будівництва.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №822/2149/18 суд касаційної інстанції на підставі аналізу положень статті 376 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону № 3038-VI зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Так, у зазначеній постанові Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:
1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
В даному випадку судом встановлено, що спірний паркінг збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказував на те, що ТОВ «Паркінг ХШ» набуло права власності на земельну ділянку під паркінгом відповідно до закону після переходу права власності на будівлю паркінгу.
Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 по справі №910/10156/18 задоволено позов Київської міської ради, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» (02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19-б; ідентифікаційний код: 40598810) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,41 га на Харківському шосе 19-Б у Дніпровському районі міста Києва та повернути її Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141), привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.
Отже, рішенням суду було встановлено, що земельна ділянка відповідачем зайнято самовільно.
Також, під час розгляду справи судом встановлено, що спірний паркінг експлуатується відповідачем без його прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством України порядком, що є порушенням вимог частини восьмої статті 36 та частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За таких обставин, в силу приписів статті 376 ЦК України, спірна будівля паркінгу вважається самочинним будівництвом та відповідно має бути знесена.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем протиправно проведено перевірку та винесено приписи про усунення порушень законодавства, суд зазначає таке.
Так, не погодившись з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 26.12.2017 та постановою від 04.01.2018 №2/17/073-124 про накладення штрафу у розмірі 651940 грн. за порушення у сфері містобудівної діяльності, ТОВ «Паркінг ХШ» звернулося до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про їх скасування (справа №826/1289/18).
Разом з тим, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.05.2025 по справі №826/1289/18, якому була передана справа №826/1289/18 після ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування припису та постанови залишено без розгляду.
Водночас, предметом цієї справи не є питання правомірності припису про усунення порушень законодавства у сфері містобудування, а відповідно такі питання під час розгляду справи судом не досліджуються.
За таких обставин матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не було виконано вимоги припису щодо усунення порушень, який мав обов'язковий характер.
Також, суд зазначає, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №826/7605/18, прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію є останнім етапом створення об'єкта архітектури, а зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою, зокрема, для оформлення права власності на нього.
Водночас, відповідно до висновків щодо застосування норм права, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 №916/3200/17(916/2791/13), реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Зазначені висновки узгоджуються й з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц.
Також, суд звертає увагу на приписи частин другої, третьої статті 376 Цивільного кодексу України, за змістом яких особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Висновки щодо застосування вищевказаних норм права викладені, зокрема, у постанові від 21.10.2020 у справі №910/2939/19, згідно з якими зміст приписів статті 376 Цивільного кодексу України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об'єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №161/14920/16-а зазначала, що за приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З огляду на вказані норми права Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація. Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна) згідно з частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України.
Згодом ця правова позиція була застосована Верховним Судом й під час розгляду у касаційному порядку справи №620/1053/19 у постанові від 31.01.2022.
Посилання представника відповідача на те, що він не був замовником будівництва паркінгу, а лише набув на нього право власності у 2016 році, суд зазначає наступне.
Так, у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 по справі №826/12166/16 зроблено наступний правовий висновок, а саме:
«… на нового власника вищевказаного майна (матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі будівництва) поширюються вимоги частини третьої статті 13, частини сьомої статті 41 Конституції України, частин четвертої, п'ятої статті 319 Цивільного кодексу України, за змістом яких власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
108. У світлі вищевказаних положень законодавства новий власник об'єкта, будівництво якого незавершене (сукупності будівельних матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі цього будівництва), набутого, в тому числі, на підставі відповідного правочину, повинен на проголошених у Конституції України та законах України засадах добросовісно користуватись таким майном відповідно до закону.
109. При цьому, на власника такого об'єкта поширюється приписи статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і пункту12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 стосовно заборони експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.
110. Ураховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги мету і завдання державного архітектурно - будівельного контролю, колегія суддів дійшла висновку про те, що орган державного архітектурно - будівельного контролю у межах наданих йому повноважень та за наявності передбачених законом підстав має право проводити позапланові перевірки об'єктів, які є самочинним будівництвом та експлуатуються без введення їх в експлуатацію, і такі повноваження зберігаються за уповноваженим органом навіть після реєстрації права власності на такий об'єкт за особою, яка здійснювала будівництво, та після його відчуження на підставі відповідного правочину.
111. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності орган державного архітектурно - будівельного контролю крім акта перевірки складає протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, здійснює контроль за його виконанням.
112. Перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю є самостійною і достатньою підставою для проведення позапланової перевірки…».
Суд зазначає, що позивачем під час як первинної перевірки, так і після проведення повторної перевірки для встановлення факту виконання відповідачем вимог припису, було встановлено, що відповідачем продовжує експлуатуватися паркінг, який не введено в експлуатацію, а також збудовано на земельній ділянці, яка не надавалась під забудову.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимог Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 40224921) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» (02090, м.Київ, Харківське шосе, буд.19-Б, код ЄДРПОУ 40598810) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг ХШ» знести самочинно збудований паркінг з вбудованими гаражними боксами, приміщеннями та машино-місцями на Харківському шосе, 19-б у Дніпровському районі міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова