про повернення позовної заяви
19 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9858/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Маєцька Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок в якому просить стягнути з Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 63 872,91 грн.
Ухвалою судді від 08 грудня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, з підстав невідповідності останньої вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до вимог вказаної ухвали позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно було надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду, оформлену відповідно до вимог ст.ст. 161, 167 КАС України із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження таких підстав.
15.12.2025 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, згідно якої просить поновити строк звернення до суду та прийняти позовну заяву до розгляду. Заява обґрунтована тим, позивачем 09.10.2025 року було подано позовну заяву до Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок, яку судом повернуто позивачу без розгляду, у зв'язку з несплатою судового збору. Для реалізації повноважень Фонду передбачено відповідний обсяг фінансування за рахунок бюджетних коштів. Проте, у зв'язку з воєнним станом в державі, має місце значний дефіцит державного бюджету, що зумовлює недостатність коштів для сплати судового збору Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю, попри те, що Фонд зобов'язаний виконувати вищезазначені функції. Разом з тим, лише змінами до розпису Державного бюджету на 2025 рік від 25.11.2025 року відділенню Фонду надано додаткові кошти у розмірі 136 646 грн для сплати судового збору. Таким чином, пропуск строків звернення до адміністративного суду стався не з вини відділення Фонду, а з об'єктивних причин нестачі коштів, незалежних від відділення Фонду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Частиною четвертою статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред'являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Пеня на пеню не нараховується.
Нарахування пені відділеннями Фонду здійснюється з 16 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по день сплати включно.
Враховуючи викладене, обчислення строку звернення з цим позовом розпочалося з дня виникнення підстав, що дають позивачу право на його пред'явлення, тобто з 16.04.2025.
Разом з тим, позов пред'явлено 04.12.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
У заяві про поновлення пропущеного строку позивач, як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду, вказує про відсутність відповідного бюджетного фінансування для сплати судового збору. Вважає, що вказана причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом є поважною, у зв'язку з чим просить його поновити.
Однак, твердження позивача щодо неможливості вчасного звернення із даним позовом з причин відсутності фінансування суд оцінює критично, оскільки відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку реалізовувати право на звернення до суду та не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що строк звернення до суду з даним позовом закінчився, доказів неможливості звернення до суду у належні строки суду не надано.
В пункті 52 Постанови Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.
Сукупність наведених обставин дає суду підстави для висновку, що порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом не було зумовлене об'єктивними непереборними обставинами, а залежало виключно від волі та поведінки безпосередньо позивача. Отже зазначені позивачем в заяві про поновлення строку звернення до суду причини не є поважними та не можуть бути підставою для задоволення такої заяви.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що “...особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Таким чином, відсутність/недостатність бюджетного фінансування не є підставою для поновлення суб'єкту владних повноважень строку на звернення до суду.
Позивач також за змістом заяви зазначив, що ним 09.10.2025 року подавався до Закарпатського окружного адміністративного суду позов до Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок, однак ухвалою суду було повернуто позовну заяву без розгляду, у зв'язку із несплатою судового збору.
Однак, вказану ухвалу суду представник позивача в апеляційному порядку не оскаржував та звернувся повторно із даним позовом до суду, долучивши клопотання про поновлення строку для звернення до суду.
У постанові від 02.10.2025 у справі №990/376/24 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що судове провадження, що закінчилося залишенням позову без розгляду, не перериває і не зупиняє встановленого ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, тому цю обставину суд має оцінювати у контексті причини залишення позову без розгляду та наступної процесуальної поведінки учасника справи, які сукупно мають свідчити про існування об'єктивно непереборних або дійсно істотних обставин, перешкод чи труднощів, що зумовили залишення позову без розгляду та унеможливили своєчасне повторне звернення до суду після цього.
Згідно відомостей КП “Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що залишення попереднього позову без розгляду було зумовлено неналежною процесуальною поведінкою позивача, а саме не сплатою позивачем судового збору у строк, встановлений судом.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку, та судом не встановлено підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248 КАС України, суд, -
1. У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
2. Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Виноградівського районного відокремленого підрозділу Українського товариства мисливців і рибалок про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - повернути позивачеві.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу суду, або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька