Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2025 року Справа№200/8921/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку позивачу пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати/доходу, визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дати призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, тобто з 22.11.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року у справі № 200/1196/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати первинного звернення, тобто, з 22.11.2024 року, про що свідчать рішення №0573500006532, розрахунок заробітку для обчислення пенсії та розрахунок пенсії від 16.10.25 року. Щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками, починаючи з 22.11.2024 склав 15264.84грн.
Позивач зазначає, що він звернувся через портал електронних послуг ПФУ, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з клопотанням № ВЕБ-08001-Ф-С-25-236966 про перерахунок призначеної пенсії, згідно норм законодавства передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI від 02.09.2008 року, проте відповідачем не було надано позивачу відповіді
Позивач вважає такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправними.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надав суду відзив, в якому зазначив, що відповідно змісту мотивувальної й резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі № 200/1196/25, конкретизує встановлені судом зобов'язання, в межах яких органи Пенсійного фонду України виконують рішення суду. Інші зобов'язання, зокрема, щодо зарахування певних періодів до стажу роботи, що дає право на обчислення пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, як визначено абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058 та статті 8 Закону України від 02.09.2008 року № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345), чи зобов'язання щодо обчислення пенсії з урахуванням цих положень в Рішенні суду відсутні. Таким чином, не має законних підстав для застосування норми статті 8 Закону № 345 та пункту 1 статті 28 Закону № 1058.
Відповідачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконано зазначене судове рішення у повному обсязі, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиву на позовну заяву, ним не визнаються.
Позивач зазначив, що як вбачається з доданої до матеріалів справи довідки ОК-5, його пільговий стаж обліковувався за кодами ЗПЗ013А1 та ЗПЗ014А1, що згідно «Довідника кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства» визначаються як «Працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України» та «Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років» відповідно.
Таким чином, позивач вважає, що він має більше 15-ти років пільгового стажу, зазначеного у статті 8 Закону № 345-VI, потрібного для реалізації прав, передбачених статтею 8 Закону № 345-VІ та абзацом 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV.
Відповідач вказує на те, що відсутність у судовому рішенні визначення обов'язку відповідача обчислити розмір пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не перешкоджає відповідачу діяти відповідно до вимог законодавства України.
Отже, позивач вважає, що посилання відповідача на виконання рішення суду в повному обсязі та на відсутність інших зобов'язань щодо виконання рішення суду є безпідставними, оскільки при призначенні пенсії пенсійний орган зобов'язаний самостійно визначати право позивача на призначення пенсії з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.11.2024 року.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року у справі №200/1196/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати первинного звернення, тобто, з 22.11.2024 року, про що свідчить рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 0573500006532, розрахунок заробітку для обчислення пенсії та розрахунок пенсії від 16.10.25 року. Щомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками, починаючи з 22.11.2024 року склав 15264,84 грн.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся через портал електронних послуг ПФУ, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з клопотанням № ВЕБ-08001-Ф-С-25-236966 про перерахунок призначеної пенсії, згідно норм законодавства передбачених статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VI від 02.09.2008 року.
На сьогоднішній день, відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на клопотання № ВЕБ-08001-Ф-С-25-236966 від 16.10.2025 року позивачем не було отримано.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У спірних правовідносинах із 01.01.2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 року у справі № 345/4616/16, від 06.02.2019 року у справі № 345/4570/16-а, від 05.12.2019 року у справі № 345/4462/16-а та інших, дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону № 345-VI слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI та абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абз. 1 ст. 26 цього Закону.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17, від 29.12.2021 року у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 року у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 року у справі № 459/245/17.
Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2005 по справі № 200/1196/25 встановлено, що пільговий стаж позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202, становить більше 25 років.
Більш того, про наявність у позивача пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202, більше 25 років підтверджується також й розпорядженням про призначення пенсії позивачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд дійшов висновку, що на позивача поширюється дія статті 8 Закону № 345-VI, оскільки загальний пільговий стаж становить більше 15 років, а тому відповідач мав застосувати положення Закону № 345-VI.
З протоколу призначення пенсії вбачається, що відповідачем здійснено розрахунок пенсії позивача відповідно до ст. 27 Закону № 1058-IV, без застосування її мінімального розміру відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, та враховуючи дискреційні повноваження Пенсійного фонду, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція № 7160-0210-7817-1833 від 17.11.2025 року).
Як вбачається з характеру позовних вимог ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом повинен був сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (позов був поданий через систему «Електронний суд»).
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Суд зазначає, що позивач може звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) щодо не здійснення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку пенсії, відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах, у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати/доходу, визначеної відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дати призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, тобто з 22.11.2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (юридична адреса: 69005, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко