Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 грудня 2025 року Справа№200/6928/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та стягнення коштів,-
09.09.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним дії відповідача щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно);
- стягнути з відповідача невиплачену грошову компенсацію за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з жовтня 2023 року (включно) по вересень 2024 року (включно) в розмірі 136 315,60 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 - задоволено, зокрема: зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та виплатити її недоотриману частину. На виконання вказаного рішення відповідачем нараховано 967,74 грн.
Позивач вказує, що відповідач нарахував грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 без врахування вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.
У зв'язку з неправильним розрахунком грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахування додаткової винагороди, позивач повторно звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
18.09.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Тому Військовою частиною НОМЕР_2 обґрунтовано нараховано позивачу суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з червня 2023 року (включно) по травень 2024 року (включно).
Також відповідач просить закрити провадження у справі, оскільки аналіз предмету та підстав позову у справі № 200/8964/24 та у справі яка зараз розглядається судом (справа № 200/6928/25), свідчить, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із порядком виконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/8964/24, що набрало законної сили. У той же час, неналежне невиконання відповідачем (за думкою позивача) рішення у справі № 200/8964/24 не є підставою звернення до суду із новим позовом, оскільки стосується питання фактичного виконання рішення суду, у тому числі у спосіб, який позивач вважає за необхідним.
07.10.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що предметом розгляду у справі № 200/8964/24 було, зокрема, встановлення права позивача на включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток. Водночас, питання розрахунку конкретного розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та порядку (механізму) розрахунку такого розміру, зокрема застосування положень пункту 2 Порядку № 100, не були предметом розгляду справи № 200/8964/24. Натомість підставами пред'явленого позову у даній справі є протиправність дій відповідача, що полягають у неправильному розрахунку грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток. У зв'язку з цим, пред'явлений позов у даній справі має відмінні підстави та предмет позову в порівнянні із позовом у справі № 200/8964/24.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 витребувано за ініціативою суду у Військової частини НОМЕР_2 детальний розрахунок суми грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, проведений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 відповідно до п. 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» зазначеного Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, із зазначенням: посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за вислугу років; усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, врахованих при розрахунку; місячного розміру грошового забезпечення, з якого обчислений одноденний розмір; одноденного розміру грошового забезпечення (із наведенням формули: місячне грошове забезпечення/30 днів); кількості днів відпусток, що підлягали компенсації, із окремим зазначенням щорічних та додаткових. Форму, таблицю або інший документ, який Військова частина НОМЕР_2 використовувала як алгоритм розрахунку грошової компенсації та на підставі якого визначено суму 967,74 грн. Провадження у справі було зупинено до отримання витребуваних доказів.
24.11.2025 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 надано витребувані документи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 поновлено провадження у справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислено розмір грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та виплатити йому її недоотриману частину.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відповідачем здійснено перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та нараховано грошову компенсацію в розмірі 967,74 грн., шо підтверджується розрахунком компенсації основної та додаткової відпустки.
Не погоджуючись із сумою розрахунку грошової компенсації, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем при розрахунку та нарахуванні грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка підлягала виплаті у зв'язку зі звільненням позивача з військової служби, протиправно не було застосовано Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. На думку позивача, саме зазначений Порядок підлягав застосуванню при визначенні розміру грошової компенсації, що, на його переконання, призвело до заниження належних йому виплат.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, застосування норм трудового законодавства у спорах, пов'язаних із проходженням публічної служби, має субсидіарний характер та можливе виключно за умови наявності прогалин у спеціальному правовому регулюванні.
Верховний Суд в постановах від 12.12.2025 у справі № 460/7194/24, від 04.12.2025 у справі № 380/25392/24, від 30.09.2025 у справі № 440/15457/24, від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24 та багатьох інших зазначив, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, пов'язані з виплатою грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у разі звільнення з військової служби. Зазначені правовідносини врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом № 2011-XII та Порядком № 260.
Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Таким чином, Порядок № 260 є спеціальним нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює спірні правовідносини, а отже, виключає можливість застосування Порядку № 100, який прийнятий на виконання норм трудового законодавства.
При цьому, суд зазначає, що Порядок № 100 може застосовуватися лише у випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовано порядок визначення розміру відповідних виплат або коли спеціальний нормативно-правовий акт прямо передбачає можливість його застосування. Водночас ні Закон № 2011-XII, ні Порядок № 260 не містять положень, що передбачають можливість застосування Порядку № 100, при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби.
Крім того, в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 суд зазначив, що нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби має здійснюватися відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин доводи позивача щодо необхідності застосування Порядку № 100 при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є необґрунтованими, не підтверджуються нормами чинного законодавства, а тому не застосовуються судом при розгляді цієї справи.
Щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відповідачем надано довідку від 22.11.2025 № 1326, в якій зазначено детальний розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивача, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24.
З указаного розрахунку судом встановлено, що місячний розмір грошового забезпечення позивача становив 23 636,78 грн., у зв'язку з чим одноденний розмір грошового забезпечення складає:
23 636,78 грн./30 календарних днів = 787,89 грн.
Відтак розмір грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (112 днів) складає:
787,89 грн. х 112 днів = 88 243,68 грн.
Аналогічним чином розмір грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки (112 днів) становить:
787,89 грн. х 112 днів = 88 243,68 грн.
Крім того, судом встановлено, що одноденний розмір додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за жовтень (31 календарний день) становить:
30 000,00 грн/31 календарний день = 967,74 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем при здійсненні перерахунку фактично враховано лише одноденний розмір додаткової винагороди в сумі 967,74 грн., без її множення на кількість невикористаних днів додаткової відпустки, яка, як встановлено судом та не заперечується сторонами, складає 112 календарних днів.
За таких обставин, суд здійснює власний арифметичний розрахунок суми додаткової винагороди, яка підлягала врахуванню при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки:
967,74 грн. х 112 днів = 108 386,88 грн.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що здійснений відповідачем розрахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не відповідає вимогам Порядку № 260, оскільки додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168, не була врахована пропорційно кількості невикористаних днів додаткової відпустки (112 днів), у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Щодо вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, то така не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суд звертає увагу, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 вже було зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової), обчисливши її виходячи з розміру його місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та виплатити йому її недоотриману частину.
Отже, зазначеним судовим рішенням уже визначено належний спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме провести відповідний перерахунок та здійснити виплату грошової компенсації. При цьому доказів виплати такої компенсації сторонами не надано.
Водночас позовні вимоги у цій справі у частині стягнення грошової суми фактично спрямовані на повторне вирішення питання, яке вже було предметом судового розгляду та врегульоване судовим рішенням, що набрало законної сили.
Суд зазначає, що у разі невиконання або неповного виконання рішення суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 позивач не позбавлений права скористатися передбаченими законом механізмами примусового виконання судового рішення у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», або звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення відповідно до статті 382 КАС України.
За таких обставин, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення грошової суми не підлягають задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права та може призвести до подвійного стягнення однієї й тієї ж виплати, що суперечить засадам адміністративного судочинства та принципу правової визначеності.
Із врахуванням вищевикладеного та наведених норм чинного законодавства України, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій відповідача, щодо невірного розрахунку позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24 та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо невірного розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, що здійснений на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 200/8964/24, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич