Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
19 грудня 2025 року Справа №200/9823/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 19.07.2022 по 15.08.2024, включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 15.08.2024, включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_4 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 16.08.2024 по 31.01.2025 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_4 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 16.08.2024 по 31.01.2025 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Згідно змісту позову позивача було переведено з ВЧ НОМЕР_4 ДПСУ до ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ, а відтак грошового атестату від ВЧ НОМЕР_4 ДПСУ позивач не отримував.
Також в позовній заяві представником позивача зазначено, що висновки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 21.03.2025 року по справі №460/21394/23 вказують на те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Враховуючи, що ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ не надавало позивачу грошовий атестат, строки звернення до суду в межах даної справи не пропущені.
В резолютивній частині позову зазначено вважати строки на звернення Позивача до суду з позовною заявою не пропущеними, а у випадку якщо суд дійде до висновку про пропущення таких строків поновити Позивачу строк звернення до адміністративного суду у зв'язку з поважністю причин пропуску такого.
Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 20.07.2022 року по 31.01.2025 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 “Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відтак, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Таким чином, тримісячний строк, визначений частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові, розпочинається з 30.06.2023 та закінчується 30.09.2023.
Розглядаючи спірні правовідносини в контексті дії ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, суд зазначає, що до спірних правовідносин в частині невиплати заробітної плати, які виникли в період з 20.07.2022 застосовується строк звернення до суду, який підлягає обчисленню з моменту, коли особа повинна дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, облік строку починається з 30.06.2023 та закінчується 30.09.2023, як вже зазначено вище.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 31.03.2021у справі № 240/12017/19 дійшла висновку, що з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Верховний Суд в постанові від 04.10.2024 у справі № 200/1643/24 також дійшов висновків, що тримісячний строк звернення до суду з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені, застосовується виключно до спорів, пов'язаних із виплатами, що належать працівникові саме при звільненні. Дата ж отримання позивачем повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої суми грошового забезпечення у відповідь на його заяву, не може слугувати відправною точкою для обчислення строку звернення із спірними вимогами, а лише вказує на час, коли позивач почав вчиняти дії з метою реалізації свого права.
Враховуючи наведену позицію суду касаційної інстанції суд вважає, що з дня отримання виплати позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
З приводу посилання на висновки суду касаційної інстанції, викладені в постанові від 21.03.2025 року по справі №460/21394/23, які, на думку представника позивача вказують на те, що саме дата вручення позивачу грошового атестата, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Ознайомившись зі змістом вказаної постанови суд звертає увагу представника позивача на те, що суд касаційної інстанції лише висловив своє погодження з позицією суду апеляційної інстанції з приводу моменту, коли «…позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду…» (абз.77, 78).
Проте судом касаційної інстанції не визначено момент отримання грошового атестату як єдину і самостійну підставу початку та закінчення перебігу строку звернення до суду.
А саме в постанові №460/21394/23 зазначено, що «Проте Судова палата зауважує, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року (наступний день після скасування карантину) та мав би сплинути 30 вересня 2023 року» (абз.80).
Тобто в постанові №460/21394/23 лише підтверджено попередню позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину, яка відображена у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №444/2538/23.
Відтак позиція представника позивача з приводу відсутності факту вручення грошового атестату позивачу як підстава для поновлення строку звернення до суду підлягає відхиленню.
Інших аргументів в обґрунтування клопотання не зазначено.
Враховуючи зазначене клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно матеріалів справи позивача було переведено з ВЧ НОМЕР_4 ДПСУ до ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ, та звільнено з ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ, натомість наказів про звільнення до позову не додано.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду:
клопотання про поновлення пропущених строків звернення до суду із наданням доказів, які свідчать про поважність причин пропуску такого строку в частині позовних вимог з 20.07.2022 року;
наказу про переведення з ВЧ НОМЕР_4 ДПСУ до ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ, наказу про звільнення з ВЧ НОМЕР_2 ДПСУ.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя В.В. Стойка