19 грудня 2025 рокуСправа №160/28520/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28520/25,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа 160/28520/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку ОСОБА_1 .
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів данні про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та перебування у розшуку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
05 грудня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/28520/25, в якій він просить ухвалити додаткове рішення у справі № 160/28520/25 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Подана заява обґрунтована тим, що судом не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Ухвалою суду від 09.12.2025 року заяву призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 3-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду пояснень щодо заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28520/25.
До суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на заяву, в якому зазначено, що у позовній заяві по даній справі позивачем не зазначено, як саме були розраховані витрати на правничу допомогу та чим саме він керувався, встановлюючи певну грошову суму за надання правничої допомоги. Позивачем вказується про можливість понесення у майбутньому витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи. Однак, не доведено завдяки чому та яким чином утворюється певна сума, про яку заявляє позивач. Всупереч ст.ст. 72-79, 94, 134 КАС України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» позивачем не додано жодного документа, який підтверджує факт надання позивачеві правової допомоги, за яку необхідно сплатити (або сплачено) витрати. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не є обґрунтованими та документально підтвердженими, а тому позовна вимога про стягнення витрат на таку допомогу не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, положеннями КАС України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов'язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.
Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №816/416/18.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання".
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги №15-08/2025 від 15 серпня 2025 року (далі - Договір), ордер про надання правничої допомоги серії АЕ №1429636, додаток №1 від 20 серпня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №15-08/2025 від 15 серпня 2025 року (далі - Додаток №1), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №5975, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі №160/28520/25 (далі- Детальний опис наданих послуг).
Судом досліджено надані докази та встановлено наступне.
Адвокат Берневек Владислав Сергійович, що дiє на пiдставi Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №5975 від 12.05.2025 року, іменований надалі «Адвокат», з однієї сторони, та Берневек Максим Сергійович, що діє на підставі власного волевиявлення, іменований надалі «Клiєнт», з другої сторони, уклали цей договір, предметом якого є наступне: клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу (надалі також - «Послуги») Клієнту, обсяг якої визначається умовами даного договору, у Додатках до цього Договору або іншим чином погоджується Сторонами, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та попередньо погоджені Клієнтом фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 4.1 Договору гонорар - винагорода Адвоката за/для здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правничої допомоги на умовах i в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається із суми вартості послуг та/або суми вартості витраченого часу, або ж фіксована сума гонорару за певний проміжок часу, чи у певній справі. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що вартість послуг Адвоката, в тому числі розмір та порядок обчислення гонорару, визначаються за домовленістю між Клієнтом та Адвокатом шляхом складення відповідного додатку до договору та оплачуються Клієнтом шляхом внесення передоплати (авансу) або після фактичного виконання адвокатом доручення Клієнта, шляхом перерахування Клієнтом безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Адвоката або готівкою.
Згідно п. 1.3 Додатку №1 відповідно до положень п.4.2. договору, сторони погодили, що Клієнт сплачує гонорар у фіксованій cyмi в наступному порядку: за підготовку та подачу позовної заяви до суду першої інстанції, а також інших процесуальних документів (відповідь на відзив, клопотання, заяви тощо) гонорар складає 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.)
Терміни сплати гонорару за представництво інтересів клієнта - протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актy наданих послуг.
Згідно Детальний опис наданих послуг адвокатом були надані наступні послуги:
- проведення первинної консультації з клієнтом, аналіз обставин справи, визначення правової позиції, збір та систематизація доказів - 1,5 год., вартість 750,00 грн.
- підготовка та складання позовної заяви, узгодження її змісту, формування додатків та подання до суду через Електронний суд ЄСІТС - 2 год., вартість 1000,00 грн.
- ознайомлення з відзивом Відповідача, аналіз доводів, законодавчих положень і релевантної судової практики - 1 год., вартість 500,00 грн.
- підготовка та складання відповіді на відзив із викладенням заперечень та відповідної правової аргументації - 1,5 год., вартість 750,00 грн.
Всього вартість наданих послуг склала 3000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній адміністративній справі, судом враховано, що дана справа не викликає складності у правовому розумінні та є справою незначної складності відповідно до вимог ч.6 ст.12 КАС України, а також на наявність усталеної практики з вирішення цієї категорії спорів.
Справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Як зазначалося вище, згідно п. 1.3 Додатку №1 відповідно до положень п.4.2. договору, сторони погодили, що Клієнт сплачує гонорар у фіксованій cyмi в наступному порядку: за підготовку та подачу позовної заяви до суду першої інстанції, а також інших процесуальних документів (відповідь на відзив, клопотання, заяви тощо) гонорар складає 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.)
Терміни сплати гонорару за представництво інтересів клієнта - протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання сторонами Актy наданих послуг.
Однак станом на 19.12.2025 року до суду не було надано Актy наданих послуг.
Крім того, не надано до суду відповідних платіжних документів на підтвердження вчинення позивачем оплати наданих послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський Суд з прав людини.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі “East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що ані позивачем ані його представником не надано належного документального підтвердження понесення ОСОБА_1 в рамках цієї справи витрат на професійну правничу допомогу, які просять стягнути, тому у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28520/25 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі 160/28520/25, - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса