19 грудня 2025 рокуСправа №160/24577/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
26.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.08.2025 №045750033034, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи: 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 06.08.2025 року, із зарахуванням до стажу для визначення права пенсію періодів: здійснення підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця 01.06.2001-31.12.2003 роки, 01.01.2005-31.12.2008 роки, 01.01.2011-31.12.2011 рік, 01.01.2014-31.12.2014 рік; строкової військової служби 23.10.1978-31.08.1980 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останній звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.08.2025 №045750033034 відмовлено в призначені пенсії за віком з підстави відсутності необхідного страхового стажу. З такою позицією пенсійного органу позивач не погоджується, що й стало підставою для звернення до суду.
01.09.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію щодо призову та проходження строкової військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 1978 року по 1980 рік, із зазначенням дати початку та закінчення строкової військової служби. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_2 п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подання витребуваних судом документів. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
27.10.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання (вх. №57032/25), в якому зазначено, що за фактичними обставинами, 23 жовтня 1978 року позивач був призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 на строкову військову службу. У подальшому проходив строкову військову службу у місті Северодвинську: з 19.11.1978 року по 22.12.1978 рік - в/ч НОМЕР_2 (курсант); з 23.12.1978 року по 31.08.1980 року - в/ч НОМЕР_3 (моторист); 01.09.1980 року - вступив до Київського вищого військово-морського політичного училища, що підтверджується дипломом Київського вищого військово-морського політичного училища НОМЕР_4 від 22.06.1984 року. Таким чином, з 23 жовтня 1978 року позивач по 31.08.1980 року проходив строкову військову службу, а з 01.09.1980 року, вступивши зі строкової служби до військового училища, продовжив службу у статусі курсанта військового училища, яке закінчив 22.06.1984 року у військовому званні лейтенанта.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.
За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 19.12.2025.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
06.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
14.08.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №045750033034 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У вказаному рішенні, відповідачем зазначено наступне:
Пенсійний вік, визначений ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 59 років.
Вік заявника 65 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 26 років.
Страховий стаж особи становить 07 років 06 місяців 03 дні (для визначення права на пенсію відповідно до п.3.1 Закону - 09 років 05 місяців 16 днів).
За доданими документами право на призначення пенсії за віком відповідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у заявника відсутнє у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з означеним рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 14.08.2025 №045750033034 вказано, що загальний страховий стаж позивача становить 07 років 06 місяців 03 дні (для визначення права на пенсію відповідно до п.3.1 Закону - 09 років 05 місяців 16 днів).
Необхідний страховий стаж становить - не менше 26 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788) та від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд зазначає таке.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Стосовно позовної вимоги зарахувати до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.06.2001-31.12.2003 роки, 01.01.2005-31.12.2008 роки, 01.01.2011-31.12.2011 рік, 01.01.2014-31.12.2014 рік, суд зазначає наступне.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ААВ №657427 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата проведення державної реєстрації 29.05.2001.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 31.01.2017 позивач припинив підприємницьку діяльність на підставі власного рішення.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058 (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. (далі - Реєстр застрахованих осіб).
Статтею 11 Закону № 1058 визначено категорії осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, зокрема це фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законодавством, що діяло до 01.01.2004, зокрема Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ). Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в Реєстрі застрахованих осіб.
Статтею 56 Закону № 1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Так, для зарахування місяця до страхового стажу ФОП повинен сплатити ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску за цей місяць, що дорівнює 22% від мінімальної заробітної плати. Якщо внесок був меншим, місяць зараховується до стажу пропорційно сплаченим внескам або не зараховується взагалі, якщо є заборгованість.
Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 09.07.2025 №0800-0504-8/68231 на адвокатський запит, направлений в інтересах позивача, вбачається, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні (м.Кам'янка-Дніпровська) як фізична особа-підприємець з 01.06.2001 по 14.08.2020. Матеріали стосовно нарахування та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.06.2001 по 31.12.2003 знаходяться на території м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області. Враховуючи тимчасову окупацію вказаної території, надати інформацію за цей період немає можливості.
Відповідно до даних картки особового рахунку платника за період з 2004 по 2010 роки діяльність здійснювалася за спрощеною системою оподаткування (єдиний податок). Сплачено страхових внесків за:
- 2004 рік - 281,40 грн.;
- 2005 рік - 168,00 грн.;
- 2006 рік - 428,40 грн.;
- 2007 рік - 252,00 грн.;
- 2008 рік - 243,60 грн.;
- 2009 рік - 504,00 грн.;
- 2010 рік - 1178,46 грн.;
- 2011 рік - 908,34 грн.
Враховуючи викладене, підтверджено сплату мінімального внеску за періоди з 01.01.2005 по 31.12.2008 та з 01.01.2011 по 31.12.2011, вказаний період повинен бути зарахований до загального страхового стажу позивача.
Згідно відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.05.2024 №21139/6/08-01-24-05-10 на адвокатський запит, направлений в інтересах позивача, вбачається, що ОСОБА_1 перебував за основним місцем обліку в якості суб'єкта підприємницької діяльності в ГУ ДПС у Запорізькій області. Дата державної реєстрації 29.05.2001, дата державної реєстрації припинення 31.01.2017. Враховуючи втрату контролю за адміністративним приміщенням Енергодарської ДПІ під час дії воєнного стану на території України, інформація по ФОП ОСОБА_1 , зокрема, щодо систем оподаткування та сплати податків (зборів), може бути надана в межах інформації, яка зберігається в базах даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, тобто з 01.02.2013. За період з 01.02.2013 по 31.01.2017 ОСОБА_1 сплачено до бюджету податки і збори:
- у 2013 році - 675,74 грн.;
- у 2014 році - 586,14 грн.;
- у 2015 році - податки (збори) та єдиний внесок не сплачувалися;
- у 2016 році - податки (збори) та єдиний внесок не сплачувалися;
- у 2017 році - єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у т.ч які обрали спрощену систему оподаткування - 198,00 грн.
Враховуючи викладене, підтверджено сплату мінімального внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, вказаний період повинен бути зарахований до загального страхового стажу позивача.
Стосовно зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця 01.06.2001-31.12.2003 роки, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії ААВ №657427 ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати мінімальних страхових внесків за вказаний період.
Щодо зарахування строкової військової служби 23.10.1978-31.08.1980 роки, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Також, цією статтею закону передбачено види військової служби, до яких зокрема віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 12.10.1977 містяться наступні записи:
- 12.10.1977 прийнятий в Запорізький завод “Радіоприбор» на посаду слюсаря-збирача радіоапаратури на підставі наказу №1981 від 12.10.1977 (запис №1);
- 25.03.1978 присвоєно 1 розряд слюсаря-збирача радіоапаратури на підставі наказу №160-к від 25.03.1978 (запис №2);
- 13.10.1978 звільнений по ст. 36 КЗпП УССР у зв'язку з призовом в Радянську армію на підставі наказу №1798 від 16.10.1978 (запис №3).
На час призову на військову службу позивач працював слюсарем-збирачем радіоапаратури в Запорізькому заводі “Радіоприбор».
Однак суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які довідки або записи в трудовій книжці позивача про період перебування позивача в Радянській армії, саме тільки посилання позивача на запис в трудовій книжці про звільнення у зв'язку з призовом в Радянську армію, не дає підстав зарахувати вказаний позивачем період без належних підтверджуючих доказів проходження позивачем військової служби саме в цей період.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності захисту прав позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 06.08.2025 року, із зарахуванням до стажу для визначення права пенсію періодів: здійснення підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця 01.01.2005-31.12.2008 роки, 01.01.2011-31.12.2011 рік, 01.01.2014-31.12.2014 рік, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.08.2025 №045750033034, яким відмовлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи: 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком від 06.08.2025 року, із зарахуванням до стажу для визначення права пенсію періодів: здійснення підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця 01.01.2005-31.12.2008 роки, 01.01.2011-31.12.2011 рік, 01.01.2014-31.12.2014 рік.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 19.12.2025.
Суддя О.В. Царікова