19 грудня 2025 рокуСправа №160/11403/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС У Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС' у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5069-58 на загальну суму - 29 293,44 грн.;
-зобов?язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 донарахувань з єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29293,44 грн. та здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника НОМЕР_1 шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове соціальне страхування в сумі 29293,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги та безпідставність нарахування єдиного внеску.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зауважив, що відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06.02.2023 № Ф-5069-58 на суму 29 293,44 грн. в тому числі: -за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн.; за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.; за IV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.; за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.; за ІІ квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.; за III квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.; за IV квартал 2019 по терміну сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року скасував Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5069-58У від 11 листопада 2019 року на загальну суму - 26539,26 грн. В мотивувальній частині Рішення ДОАС від 14.05.2020 року по справі № 160/2931/20 вказано, що у період вересень - жовтень 2017, лютий - квітень 2018, липень 2018, вересень - грудень 2018, січень - лютий 2019, червень - грудень 2019, ОСОБА_1 був найманим працівником, і єдиний внесок за ці періоди за нього був сплачений роботодавцями. В результаті, проведеного Управлінням оподаткування фізичних осіб аналізу Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), виданих органами Пенсійного фонду України встановлено, що за періоди вересень - жовтень 2017, лютий 2018, липень 2018, вересень 2018, лютий 2019 та червень 2019, заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у розмірі, меншому ніж мінімальний розмір заробітної плати, встановлений Законом, та відповідно єдиний внесок за ці періоди нарахований та сплачений у розмірі меншому мінімального внеску. Враховуючи вищевикладене, правомірною є нарахована сума єдиного внеску в розмірі 18771,72 грн. (за 2017 - 8418,00 грн, січень - лютий 2018 - 1638,12 грн, травень - вересень 2018 року - 4095,30 грн, лютий - червень 2019 - 4590,30 грн), а зменшенню підлягає нарахована сума єдиного внеску в розмірі 10521,72 грн. (29293,44 грн - 18771,72 грн.), тому у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області були відсутні законодавчі підстави для коригування заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , перебував на обліку в Нікопольській ДІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як фізична особа - підприємець з 04.12.2013 по 24.02.2020.
Підприємницьку діяльність здійснював на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску.
ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 06.02.2023 № Ф-5069-58 на суму 29 293,44 грн.
За даними інформаційної системи ДПС України в ІКП по КБК 71040000 ОСОБА_1 , як фізичній особі-підприємцю, нарахований єдиний внесок в загальній сумі 29293,44 грн, в тому числі: -за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн.; за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.; за IV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.; за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.; за ІІ квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.; за III квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.; за IV квартал 2019 по терміну сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2020, яке набрало законної сили 28.12.2020, скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5069-58У від 11.11.2019 на загальну суму - 26539,26 грн.
Як зазанчає відповідач, під час виконання рішення суду та в результаті, проведеного Управлінням оподаткування фізичних осіб аналізу Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), виданих органами Пенсійного фонду України встановлено, що за періоди вересень - жовтень 2017, лютий 2018, липень 2018, вересень 2018, лютий 2019 та червень 2019, заробітна плата ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась у розмірі, меншому ніж мінімальний розмір заробітної плати, встановлений Законом, та відповідно єдиний внесок за ці періоди нарахований та сплачений у розмірі меншому мінімального внеску.
ГУ ДПС була сформована спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5069-58 на загальну суму 29 293,44 грн.
Не погоджуючись із спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Закону № 2464-VI та Інструкції № 449, контролюючим органом нараховано позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 29293,44 грн., оформлену вимогою від 06.02.2023р. №Ф-5069-58.
До вимоги увійшли: розрахункова сума єдиного соціального внеску за наступний період:
за 2017 по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8 448,00 грн.;
за І квартал 2018 по терміну сплати 19.04.2018 в сумі 2457,18 грн.;
за ІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.07.2018 в сумі 2457,18 грн.;
за ІІІ квартал 2018 по терміну сплати 19.10.2018 в сумі 2457,18 грн.;
за IV квартал 2018 по терміну сплати 21.01.2019 в сумі 2457,18 грн.;
за І квартал 2019 по терміну сплати 19.04.2019 в сумі 2754,18 грн.;
за ІІ квартал 2019 по терміну сплати 19.07.2019 в сумі 2754,18 грн.;
за III квартал 2019 по терміну сплати 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн.;
за IV квартал 2019 по терміну сплати 20.01.2020 в сумі 2754,18 грн.
Судом встановлено, що позивач у період вересень - жовтень 2017, лютий - квітень 2018, липень 2018, вересень - грудень 2018, січень - лютий 2019, червень - грудень 2019, був найманим працівником, і єдиний внесок за ці періоди за нього був сплачений роботодавцями, а саме: ТОВ "РЕГІОН ЕНЕРГОЗБУТ", ТОВ "Спецдоррембуд", Регіональна філія "Одеська залізниця", ДП "АГЕНТСТВО МІСЦЕВИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ".
Також, як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача вже було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5069-58У від 11.11.2019 на загальну суму - 26539,26 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5069-58У від 11.11.2019 на загальну суму - 26539,26 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 28.12.2020.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз'яснив, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Отже, відповідачем не доведено належних підстав формування спірної вимоги.
Таким чином, оскільки протиправність дій щодо нарахування єдиного внеску є підставою для скасування вимог про сплату боргу, суд дійшов висновку про безпідставність визначення позивачу недоїмки з єдиного внеску у загальному розмірі 29293,44 грн., відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягають задоволенню.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 66.1 ст.66 ПК України, підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема: документально підтверджена інформація, що надається платниками податків (пп.66.1.3); інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків (пп.66.1.4).
Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом за такою вимогою про сплату боргу.
Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 (далі Порядок №5).
Згідно з п. 2 розділу І Порядку №5, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу; облікова операція - дія в ІКП, яка призводить до змін облікових показників.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Порядку №5, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Пунктом 1 глави 4 розділу V Порядку №5 встановлено, що працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 19.11.2018 у справі №810/5997/15, від 26.11.2019 у справі №810/5194/14.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2020 року у справі №826/9288/18, який хоча і сформовано щодо положень іншого нормативно-правового акту, однак зміст таких положень є суттєво подібним та не змінює суть системного тлумачення відповідних положень законодавства.
Враховуючи те, що судом установлено протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 р. №Ф-5069-58 на загальну суму - 29293,44 грн., суд вважає належним та допустимим способом захисту прав позивача зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача, виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44 грн.
При цьому, суд зауважує, що зобов'язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків у спірних правовідносинах є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача, такий спосіб відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб'єкта владних повноважень дискреційного розсуду, оскільки такий обов'язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач у ході судового розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС У Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2023 №Ф-5069-58 на загальну суму 29293,44 грн.
Зобов?язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з обліку в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ) донарахувань з єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 293,44 грн. та здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника НОМЕР_1 шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов??язкове соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська