19 грудня 2025 рокуСправа №160/29714/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний Суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025р. до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах ОСОБА_1 та обрахування пенсії без застосування до ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» та яка кореспондується з абз. 3 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах ОСОБА_1 час перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025. р
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, з 28.08.2025 р. з урахуванням часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 р. по 28.08.2025 р.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 11.05.2019 року. Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 121805 йому з 20.09.2022 року було первинно встановлено інвалідність за професійним захворюванням. Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ № 552377 з 17.10.2023 року повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково. 28.08.2025 позивач звернувся з клопотанням до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо врахування до його пільгового стажу роботи періоду знаходження на інвалідності за професійним захворюванням відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та здійснити обрахування пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 01.09.2025 року № 39992-35712/З-01/8-0400/25 Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомлено наступне: « Вам встановлено III групу інвалідності (професійне захворювання) з 20.09.2022 року, після призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Ваш страховий стаж, зарахований по 31.07.2021 складає 34 роки 5 місяців 27 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №1 на підземних роботах - 13 років. Зарахування часу знаходження Вас на інвалідності для розрахунку розміру пенсії відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 28 Закону № 1058 не передбачено чинним законодавством.» З діями відповідача позивач не погоджується та вважає, що має право на зарахування часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025 року (дата звернення до органів ПФУ) до пільгового стажу роботи та обчислення розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 20.10.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду від відповідача через систему «Електронний Суд» надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з поданою позовною заявою і просить звернути увагу на наступні обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору по суті. 28.08.2025 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління з питання пенсійного забезпечення, на які Головним управлінням надано відповідь листами від 01.09.2025 № 39992-35712/З-01/8-0400/25 “Про розгляд звернення». З огляду на вищезазначене, правовідносини між відповідачем та позивачем з питання здійснення перерахунку пенсії не виникали, відповідно Головне управління не приймало рішення про відмову проведення перерахунку пенсії. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 11.05.2019 та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку обчислену відповідно до норм Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 складає 47 років 05 місяців 27 днів, в тому числі: страховий стаж - 34 років 05 місяців 26 днів, пільговий стаж по Списку № 1 на підземних роботах - 13 років 07 місяців 01 день, що є недостатнім для обчислення розміру пенсії з урахуванням вимог норм статті 8 Закону № 345. Щодо зарахування до пільгового стажу часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025, то Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №392/17/17, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До пільгового стажу зараховується період до того часу, коли особа вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах. Пільгове зарахування періоду перебування на інвалідності зараховується до пільгового стажу для накопичення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, а не до страхового стажу чи пільгового стажу. Згідно записів № 33-44 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1986 позивач з 07.05.2007 по 05.10.2012 працював на шахті Благодатна ВАТ «Павлоградвугілля», з 27.12.2012 по 06.07.2021 у ВСА «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 06.07.2021 звільнений за згодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП. Продовжуючи працювати, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою від 14.05.2019 про призначення пенсії за віком. На підставі вищезазначеної заяви позивачу з 11.05.2019 була призначена пенсія за віком відповідно до норм Закону № 1058. Через 1 рік та 2 місяці після звільнення з роботи, з 20.09.2022 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААГ № 170509. Оскільки інвалідність ІІІ групи була встановлено після призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058, відсутні підстави для зарахування часу знаходження на інвалідності до стажу робіт, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Відповідач також зазначив, що з урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях перерахунку пенсії, позивачем не вірно обрано спосіб захисту права.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 11.05.2019 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 121805 позивачу з 20.09.2022 року було первинно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААГ № 552377 з 17.10.2023 року ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково.
28.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зі зверненням.
У відповідь на звернення відповідач, листом від 01.09.2025 року №39992-35712/З-01/8-0400/25, повідомив, що позивач з 11.05.2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058. Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Позивачу встановлено III групу інвалідності (професійне захворювання) з 20.09.2022 року, після призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Страховий стаж, зарахований по 31.07.2021 складає 34 роки 5 місяців 27 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №1 на підземних роботах - 13 років. Зарахування часу знаходження на інвалідності для розрахунку розміру пенсії відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 28 Закону № 1058 не передбачено чинним законодавством.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025р. до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах ОСОБА_1 та обрахування пенсії без застосування до ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» та яка кореспондується з абз. 3 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до норм Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.
За змістом абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Абзацом 2 частини 1 статті 24 вказаного Закону визначено, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 28 Закону № 1058 мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Дія Закону України від 02 вересня 2008 року № 345 “Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345) поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону № 345 передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Загальний страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком №1 складає 47 років 05 місяців 27 днів, в тому числі: страховий стаж - 34 років 05 місяців 26 днів, пільговий стаж по Списку № 1 на підземних роботах - 13 років 07 місяців 01 день, що є недостатнім для обчислення розміру пенсії з урахуванням вимог норм статті 8 Закону № 345.
Щодо зарахування до пільгового стажу часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025, слід зазначити наступне.
Статтею 24 Закону № 1058 передбачено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи в шкідливих умовах, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
Водночас частиною четвертою статті 24 Закону 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що зараховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цього Закону (до 01.01.2004) зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Законом України від 02 серпня 2008 року № 345-VІ «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон № 345) частину першу статті 24 Закону №1058 було доповнено абзацом четвертим, згідно з яким час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №392/17/17, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До пільгового стажу зараховується період до того часу, коли особа вийшла на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» в абзаці четвертому частини першої статті 24 Закону №1058 слова до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи замінено словами до стажу роботи.
Внаслідок цих змін абзац четвертий частини першої статті 24 Закону №1058 має таку редакцію: “Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
Тобто, пільгове зарахування періоду перебування на інвалідності зараховується до пільгового стажу для накопичення права на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, а не до страхового стажу чи пільгового стажу.
Згідно записів № 33-44 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.09.1986 позивач з 07.05.2007 по 05.10.2012 працював на шахті Благодатна ВАТ «Павлоградвугілля», з 27.12.2012 по 06.07.2021 у ВСА «Шахтоуправління Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 06.07.2021 звільнений за згодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою від 14.05.2019 про призначення пенсії за віком. На підставі вищезазначеної заяви позивачу з 11.05.2019 була призначена пенсія за віком відповідно до норм Закону № 1058.
Після звільнення з роботи (через 1 рік та 2 місяці), з 20.09.2022 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААГ № 170509.
При цьому, доводи позивача про те, що 20.11.2003 року звільнений у зв'язку з погіршенням стану здоров'я та необхідністю проходження лікування, судом відхиляються, адже не підтверджені жодними доказами.
Натомість відповідно до запису №44 в трудовій книжці ОСОБА_1 06.07.2021 року звільнений з ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗПП України.
Інші записи у трудовій книжці відсутні.
Також позивачем не надано доказів того, що після звільнення 06.07.2021 року за згодою сторін він продовжував працювати та був звільнений за станом здоров'я.
Оскільки інвалідність ІІІ групи була встановлено після призначення пенсії за віком за нормами Закону №1058, відсутні підстави для зарахування часу знаходження на інвалідності до стажу робіт, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025р. до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах ОСОБА_1 та обрахування пенсії без застосування до ст.8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» та яка кореспондується з абз. 3 ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах ОСОБА_1 час перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 по 28.08.2025 р. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абз. 3 ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, з 28.08.2025 р. з урахуванням часу перебування на інвалідності від професійного захворювання з 20.09.2022 р. по 28.08.2025 р., виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094,м.Дніпро вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса