19 грудня 2025 рокуСправа №160/27873/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/27873/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення № 046850018293 від 01.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.11.1992 року по 23.04.2000 року у колгоспі ім. Фрунзе та колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Фрунзе та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати настання права на пенсію, з 14 травня 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046850018293 від 01.08.2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/27873/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
21.10.2025 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відсутні правові підстави призначити пенсію, оскільки позивачем не набуто необхідний страховий стаж, визначений відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 , 25.07.2025 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення № 046850018293 від 01.08.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оскільки заявник не набув необхідного страхового стажу.
У рішенні зазначено, що вік заявника 60 років, страховий стаж особи становить 30 років 04 місяці 23 дні, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи згідно архівних довідок № К-499/1-25 та № К-500/1-25 від 02.06.2025 та акту перевірки № 0400-011003-1/14373 від 04.07.2025, оскільки ім'я та по батькові повністю не вказано (рос. мовою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ).
Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 26.06.1982 року наявна інформація про працю позивача у спірний період.
Під час розгляду заяви позивача відповідачем не було встановлено будь-яких недоліків оформлення записів про роботу позивача, записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписом начальника відділу кадрів та скріплені печатками.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії було надано архівні довідки № К-499/1-25 та № К-500/1-25 від 02.06.2025, які видані комунальною архівною установою «Трудовий архів» Магдалинівської селищної ради на підстави книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу ім. Фрунзе про нараховану заробітну плату за період з 1992 по 2000 роки.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідачем не зараховано, зокрема період роботи згідно архівних довідок № К-499/1-25 та № К-500/1-25 від 02.06.2025 та акту перевірки № 0400-011003-1/14373 від 04.07.2025, оскільки ім'я та по батькові повністю не вказано (рос. мовою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ).
З цього приводу, суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неповним заповненням роботодавцем бухгалтерських та облікових документів.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Незазначення повного імені або по батькові позивача у документах, наданих на підтвердження періоду роботи в колгоспі паспортним даним не може бути підставою для виключення таких періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідну постанову по справі № 638/18467/15-а Верховний Суд прийняв 30.09.2019 року.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
В даному випадку, спірний період трудової діяльності позивача підтверджується даними його трудової книжки, записи 15-18 якої підтверджують, що у період з 01.11.1992 року по 23.04.2000 року позивач був членом колгоспу імені Фрунзе та працював у ньому. Колгосп 19.03.1997 року реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство ім. Фрунзе, про що вказано у трудовій книжці.
Записи про роботу позивача у спірний період зроблені чітко, без виправлень та містять всі необхідні дані як то номери наказів та дати їх внесення. Зауважень щодо оформлення даних трудової книжки відповідач не вказав.
Отже, трудовою книжкою позивача, як основним документом, що підтверджує страховий стаж, підтверджено період роботи позивача з 01.11.1992 року по 23.04.2000 року.
Уточнюючі довідки не протирічать таким даним та узгоджуються з ними.
При цьому, період з 19.03.1997 року по 23.04.2000 року зараховано відповідачем до страхового стажу позивача у розмірі 3 роки 1 місяць 5 днів, що підтверджується протоколом форми рс-право, наявним в матеріалах справи.
Проте, з протоколу форми рс-право вбачається, що позивачу не було враховано до страхового стажу періоди роботи з 01.11.1992 року по 18.03.1997 року під час якого позивач не змінював місце роботи.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що неврахування відповідачем відомостей про роботу носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи, шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для передчасного прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046850018293 від 01.08.2025 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.11.1992 року по 18.03.1997 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи.
При цьому, позовна вимога про призначення пенсії не підлягає задоволенню судом як передчасна, оскільки призначенню пенсії має передувати обрахунок органом пенсійного фонду страхового стажу роботи позивача для вирішення питання про призначення пенсії.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 23.09.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 046850018293 від 01.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 01.11.1992 року по 18.03.1997 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.07.2025 року щодо призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 01.11.1992 року по 18.03.1997 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська