19 грудня 2025 рокуСправа №160/29580/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.06.2025 № 046450016529, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 10.12.1987 по 23.08.1993, з 09.11.1995 по 15.06.1999 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , починаючи з 15.05.2025.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.06.2025 року № 046450016529 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутність необхідного страхового стажу. Позивач уважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки не зарахування його стажу згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , через її не належне оформлення не можу бути підставою для не призначення йому пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32. До загального страхового стажу позивача не зараховано період в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи про встановлену норму участі у сільському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів завірені не належним чином: печатка організації та підписи відповідальної особи навпроти записів наявні не за кожен рік роботи. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, слід взяти до уваги, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Тобто, якщо колгоспник не виробив обов'язковий мінімум трудової участі в громадському господарстві без поважних причин, обчислення страхового стажу проводиться за фактичною тривалістю в такому порядку: загальна кількість відпрацьованих трудоднів ділиться на 25,4 (роз'яснення Мінпраці № 17 від 17.05.1992). Відповідно до вимог постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 “Про трудові книжки колгоспників» в трудову книжку колгоспника, зокрема, вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Тому, за викладених обставин, страховий стаж позивача склав 29 років 7 місяців 21 день, із необхідних 32 років. З огляду на викладене, органом Пенсійного фонду прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відзив до суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.06.2025, у віці 60 років, звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.
За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 046450016529 від 11 червня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Відмова обґрунтована тим, що врахований страховий стаж ОСОБА_1 , складає 29 років 7 місяців 21 день, з необхідних 32 років. відповідно п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До загального страхового стажу позивача не зараховано період в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи про встановлену норму участі у сільському господарстві та фактичну кількість нарахованих трудоднів завірені не належним чином: печатка організації та підписи відповідальної особи навпроти записів наявні не за кожен рік роботи.
Позивач не погодившись із вказаним рішенням відповідача звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Відповідно до положень частини першої, другої статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень частин 2, 4 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За визначенням, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до приписів статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
При цьому, пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з п. п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п. п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
За змістом п. 13 Постанови № 310, всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи (служби) є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 15.12.2003, вбачається, а саме
Запис № 1 Робота в колгоспі (відпр.16 трудоднів); Запис № 2 Робота в колгоспі (відпр.331 трудодень, норма 280 трудоднів); Запис № 3 Робота в колгоспі (відпр.311 трудоднів, норма 280 трудоднів); Запис № 4 Робота в колгоспі ((відпр. 322 трудодні, норма 280 трудоднів); Запис №5 Робота в колгоспі (відпр. 342 трудодні, норма 280 трудоднів); Запис №6 Робота в колгоспі (відпр. 280 трудоднів, норма 280 трудоднів); Запис №7 Робота в колгоспі (відпр. 221 трудодень, норма 220 трудоднів); Запис №8 Робота в колгоспі ((відпр. 31 трудодень, норма 31 трудодень); Запис №9 Робота в колгоспі (відпр. 306 трудоднів, норма 280 трудоднів); Запис №10 Робота в колгоспі (відпр. 89 трудоднів, норма 260 трудоднів); Запис №11 Робота в колгоспі (відпр. 165 трудоднів, норма 156 трудоднів); Запис №12 Робота в колгоспі (відпр.75 трудоднів, норма 54 трудодні).
Отже, за даними трудової книжки колгоспника встановлено кількість встановлених та відпрацьованих трудоднів та отриману заробітну плату. Таким чином вказана трудова книжка містить необхідну інформацію (в тому числі і посилання на відпрацьовані трудодні, отриману заробітку плату), яка підтверджує трудову діяльність позивача у спірний період.
Суд, зауважує, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Посилання відповідача як на підставу для не зарахування стажу період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , через не належне оформлення, а саме печатка організації та підписи відповідальної особи навпроти записів наявні не за кожен рік роботи, не можу бути підставою для відмови у зарахуванні такого стажу позивачу.
Суд зазначає, що проставлення роботодавцем відбитку печатки, яка не є чіткою, у записі трудової книжки працівника є формальною підставою відмови у зарахуванні відповідного періоду роботи до страхового стажу особи, яка завернулася з метою призначення пенсії та не може ставитися такій особі у провину і позбавляти її права на належне соціальне утримання, оскільки обов'язок ведення трудової книжки покладений саме на відповідну посадову особу, підприємства, установи чи організації та до компетенції позивача здійснювати за цим контроль на час внесення записів до трудової книжки та згідно чинного законодавства передбачено. Окрім того, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи відповідачем суду не надано.
Суд зазначає, не зарахування спірного стажу позивача з формальних підстав буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Крім того, матеріали справи не містять жодних ознак того, що орган пенсійного фонду вчиняв дії, направлені на підтвердження спірного періоду за наслідками розгляду заяви.
За таких обставин, суд вважає, що не зарахувавши період роботи позивача з 10.12.1987 по 23.08.1993, з 09.11.1995 по 15.06.1999 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а вказаний період підлягає зарахування до стажу позивачки.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не відмовляв у призначенні пенсії.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення пенсії, а відтак вимоги в цій частині до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.06.2025 року № 04650016529 протиправним та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу роботи в колгоспі з 10.12.1987 по 23.08.1993, з 09.11.1995 по 15.06.1999 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до Головного управління Пенсійного фонду України в області відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн., тому, зважаючи на те, що основна вимога задоволена, то на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.06.2025 № 046450016529, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 10.12.1987 по 23.08.1993, з 09.11.1995 по 15.06.1999 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев