17 грудня 2025 рокуСправа №160/28772/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 жовтня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненадання Довідки з детальним розрахунком обчислення і виплат грошового забезпечення, його структурні елементи, конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно основних та додаткових видів грошового забезпечення на ім'я сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 24.02.2022 року по 2024 рік включно, а також щодо ненадання інформації щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначені грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , надати протягом п'яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду Довідку з детальним розрахунком обчислення і виплат грошового забезпечення, його структурні елементи, конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно основних та додаткових видів грошового забезпечення на ім'я сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 24.02.2022 року по 2024 рік включно, а також надати інформацію щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначені грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 починаючи з 24.02.2022 року по 2024 рік включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, він проходив військову службу з 01.04.2022 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час військової служби, позивач, перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_1 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою Форми 6, яка міститься в матеріалах справи.
З 15.02.2025 року позивач був переведений на посаду стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 , де проходить військову службу.
05.07.2025 року позивач на підставі статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 . У запиті він просив надати Довідку на ім'я сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо: грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премія); одноразової грошової допомоги; компенсації за невикористану відпустку; грошової допомоги на оздоровлення - за період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно, а також просив повідомити письмово, який прожитковий мінімум застосовувався при визначенні грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 зазначений період включно.
Запит на отримання інформації був відправлений до військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта", що підтверджується копією рекомендованого повідомлення Форма 119 з номером 5005302617457 з датою подання 05.07.2025 року. Однак 22.07.2025 року вказане поштове відправлення було повернуто АТ "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній".
31.07.2025 року позивач з рапортом звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням про направлення вищевказаного запиту на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу (СЕДО), оскільки неодноразові звернення до відповідача шляхом відправлення запитів через засоби поштового зв'язку "Укрпошта" результатів не дали.
01.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було передано через засоби СЕДО запит за №К/678 від 01.08.2025 року від імені позивача до відповідача.
Факт отримання запиту військовою частиною НОМЕР_1 може свідчити інформація про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС з датою реєстрації 24.09.2024 року згідно з відповіддю №14738214, сформованою засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отриманою представником позивача адвокатом Борисенком С.М. на його запит від 26.09.2025 року.
Позивач вказав, що на час звернення до суду відповіді від військової частини НОМЕР_1 на запитувану інформацію не отримав.
Враховуючи те, що з часу звернення до відповідача пройшли всі розумні строки для надання відповіді на запитувану інформацію, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13 жовтня 2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки інформація, ненадання якої оскаржується, була надана позивачу у формі довідки про грошове забезпечення від 10.09.2025 № 2084/2391/15/4806. На підтвердження вказаних тверджень до відзиву долучено довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 10.09.2025 № 2084/2391/15/4806.
16 жовтня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що не отримував на свою адресу відповіді на запит, а саме, довідки та письмового повідомлення щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначенні грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 у період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно. Натомість, довідка на яку посилається відповідач у відзиві не містить повної відповіді на запитувану інформацію щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначенні йому грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно.
22.10.2025 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях зазначено, що відповідачем позивачу надано довідку про грошове забезпечення встановленої форми, отримання якої представник позивача фактично підтверджує, аналізуючи її зміст. У згаданій довідці чітко та детально вказані посадовий оклад та оклад за військове звання позивача за кожен місяць служби. Натомість, вимога про надання позивачу інших довідок, з довільно вигаданим ним змістом, не передбачена чинним законодавством.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі №160/28772/25 відмовлено.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу з 01.04.2022 року у військовій частині НОМЕР_1 .
Під час військової служби, позивач, перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_1 , брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою Форми 6, яка міститься в матеріалах справи.
З 15.02.2025 року позивач був переведений на посаду стрільця взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 , де проходить військову службу.
05.07.2025 року позивач на підставі статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій просив надати на ім'я сержанта ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) довідку про грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразову грошову допомогу, компенсацію за невикористану відпустку та грошову допомогу на оздоровлення за період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно. Також позивач просив письмово повідомити, який розмір прожиткового мінімуму застосовувався при визначенні його грошового забезпечення у зазначений період.
Запит був направлений відповідачу засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта", що підтверджується копією рекомендованого повідомлення (форма 119, номер відправлення 5005302617457) з датою подання 05.07.2025 року. Проте 22.07.2025 року вказане поштове відправлення було повернуто АТ "Укрпошта" з відміткою "адресат відсутній".
31.07.2025 року позивач звернувся з рапортом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням направити вищевказаний запит на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу (СЕДО), оскільки попередні звернення через засоби поштового зв'язку результатів не дали.
01.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було передано через засоби СЕДО запит за №К/678 від 01.08.2025 року від імені позивача до відповідача.
Факт отримання запиту військовою частиною НОМЕР_1 підтверджується відомостями про наявність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в системі ЄСІТС (дата реєстрації - 24.09.2024). Дана інформація міститься у відповіді №14738214, сформованій підсистемою "Електронний суд" на запит представника позивача - адвоката Борисенка С.М. від 26.09.2025 року.
Як зазначив позивач, на час звернення до суду відповіді від військової частини НОМЕР_1 на запитувану інформацію не отримав.
Судом встановлено, 13.10.2025 року відповідачем було долучено до матеріалів справи довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 10.09.2025 № 2084/2391/15/4806.
При цьому, позивач зазначає, що довідка на яку посилається відповідач у відзиві не містить повної відповіді на запитувану інформацію щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначенні йому грошового забезпечення за період з 24.02.2022 року по 2024 рік включно.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Відповідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з преамбулою Закону України "Про інформацію" цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
Відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.
Об'єктом інформаційних відносин є інформація.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
За змістом частини 1 статті 6 Закону України "Про інформацію", право на інформацію забезпечується, зокрема, обов'язком суб'єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов'язком суб'єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про інформацію", право на інформацію охороняється законом.
Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
За змістом статті 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Стаття 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" всі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частин 2, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
При цьому, законодавець зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Як вже було зазначено судом вище, 31.07.2025 року позивач звернувся з рапортом до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням направити вищевказаний запит на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 засобами системи електронного документообігу (СЕДО), оскільки попередні звернення через засоби поштового зв'язку результатів не дали.
01.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 було передано через засоби СЕДО запит за №К/678 від 01.08.2025 року від імені позивача до відповідача.
Факт отримання запиту військовою частиною НОМЕР_1 підтверджується відомостями про наявність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в системі ЄСІТС (дата реєстрації - 24.09.2024). Дана інформація міститься у відповіді №14738214, сформованій підсистемою "Електронний суд" на запит представника позивача - адвоката Борисенка С.М. від 26.09.2025 року.
13.10.2025 відповідач долучив до матеріалів справи довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 10.09.2025 № 2084/2391/15/4806. Проте, як зазначає позивач, цей документ не містить повної інформації щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при обчисленні його виплат у період з 24.02.2022 по 2024 рік включно.
Дослідивши зміст вказаної довідки, суд встановив, що вона дійсно не відображає дані про розмір прожиткового мінімуму, хоча ця вимога була вказана у запиті. Таким чином, надана відповідачем відповідь не є повною та не відповідає обсягу запитуваної інформації.
Щодо визначення періоду, за який відповідач зобов'язаний надати запитувану інформацію, суд зазначає наступне.
У позовних вимогах позивач просить надати відомості, починаючи з 24.02.2022 року. Водночас, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою Форми 5, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.04.2022 року.
Оскільки обов'язок розпорядника щодо надання публічної інформації про нарахування грошового забезпечення виникає лише за період фактичного перебування особи на службі у відповідній частині, а судом встановлено, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 01.04.2022 року, позовні вимоги в частині надання відомостей за період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року є необґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково за період з 01.04.2022 року по 2024 рік включно.
Пунктом 6 частини першої статті 14 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону №2939-VI.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 березня 2023 року в справі №380/15492/21.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду цієї справи не здійснюється, оскільки позивач відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо надання ОСОБА_1 довідки з детальним розрахунком обчислення і виплат грошового забезпечення, із зазначенням його структурних елементів, конкретних сум нарахованих та виплачених помісячно основних і додаткових видів грошового забезпечення на ім'я сержанта ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 2024 рік включно, а також щодо надання інформації про розмір прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначенні грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 у період з 01.04.2022 року по 2024 рік включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) надати ОСОБА_1 довідку з детальним розрахунком обчислення і виплат грошового забезпечення, із зазначенням його структурних елементів, конкретних сум нарахованих та виплачених помісячно основних і додаткових видів грошового забезпечення на ім'я сержанта ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 2024 рік включно, разом з інформацією щодо прожиткового мінімуму, який застосовувався при визначенні грошового забезпечення сержанту ОСОБА_1 за період з 01.04.2022 року по 2024 рік включно, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник