18 грудня 2025 рокуСправа №160/15154/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі Nє160/17349/24;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на корист ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі Nє160/17349/24.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на виконання рішення суду 18.04.2025 військовою частиною НОМЕР_1 на банківський рахунок було зараховано суму індексації грошового забезпечення. Позивач зазначає, що відповідачем порушено строки виплати належного грошового забезпечення. При цьому відповідачем в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 1 січня календарного року. Бездіяльність відповідача позивачка вважає протиправною, у зв'язку з чим звернулась до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доході, оскільки відповідач є установою, що фінансується з державного бюджету і як розпорядник бюджетних коштів, відповідно до ст. ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Також зазначає, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу. Тому, саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу зазначених виплат.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.11.2003 року по 08.06.2024 рік проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .
Станом на день звільнення (виключення зі списків частини) з нею не було проведено остаточний повний розрахунок, а саме: не була виплачена індексація грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_1 .
У зв?язку з чим, позивачка звернулася до суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій (бездіяльності) протиправними.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року, яка залишене Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі Nє 160/17349/24 без змін, позовні вимоги були задоволені частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.01.2023 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 р. по 28.02.2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008р. з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію) за період з 01.03.2018 року по 01.01.2023 року включно в розмірі 35 918,55грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду 18.04.2025 військовою частиною НОМЕР_1 на банківський рахунок позивача було зараховано суму індексації грошового забезпечення.
Таким чином, випискою по надходженням по картці/рахунку підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні з позивачем та порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 08.06.2024 по 18.04.2025 року.
Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 08.06.2024, а крайню виплату відповідачем здійснено 18.04.2025, то відповідачем затримано розрахунок з 08.06.2024 по 18.04.2025 на 314 днів, а саме:
Червень 2024 року - 23 дні;
Липень 2024 року - 31 день;
Серпень 2024 року - 31 день;
Вересень 2024 року - 30 днів;
Жовтень 2024 року - 31 день;
Листопад 2024 року - 30 днів;
Грудень 2024 року - 31 день;
Січень 2025 року - 31 день;
Лютий 2025 року - 28 днів;
Березень 2025 року - 31 день;
Квітень 2025 року - 17 днів.
При цьому, відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків виплати грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» на 1 січня календарного року.
З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2024 позивачка звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про компенсацію втрати частини доходів.
Матеріали справи не містять доказів розгляду заяви позивача.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Під доходами у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 465/322/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 29 березня 2023 року у справі №120/9475/21-а, від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21.
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи справу №240/11882/19, вказала, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Суд при розгляді цієї справи вважає, що наведені правові норми, якими врегульовані спірні в цій частині правовідносини, підлягають саме такому застосуванню.
Суд вважає, що в даній справі є наявність факту невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення в належному розмірі (невчасної виплати індексації грошового забезпечення), також наявний факт виплати сум індексації на виконання судового рішення, але відсутність виплати компенсацій втрати частини доходів, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.
Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі Nє160/17349/24.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на корист ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв?язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, виплаченої 18.04.2025 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі №160/17349/24.
Розподіл судових витрат - не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська