м. Вінниця
19 грудня 2025 р. Справа № 120/15288/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури та Головне слідче управління Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно - дисциплінарна комісія адвокатури та Головне слідче управління Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, в якому вимогає:
- визнати протиправними і скасувати рішення КДКА Вінницької області від 23.10.2025 яким вирішено притягнути адвоката Криворучко Ларису Сергіївну (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676/10 від 24.11.2011 р., видане Київської обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців, з моменту його прийняття 23.10.2025.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято до свого провадження адміністративну справу № 120/15288/25, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.12.2025 позивачкою подано заяву про забезпечення позову, в якій вимагає виконати закон: зупинити дію індивідуального акту рішення КДКА Вінницької області від 23.10.2025 яким право адвоката Криворучко Лариси Сергіївни (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 4676/10 від 24.11.2011) на здійснення адвокатської діяльності зупинено на 6 (шість) місяців, до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду справи.
В обґрунтування заяви вказала, що оскаржуване рішення порушує право позивача на працю, а також зачіпає права третіх осіб, що звертаються з метою отримання адвокатських послуг, завдає шкоди діловій та професійній репутації, порушенню права громадян які за власним вибором обрали захисником своїх прав, свобод та інтересів саме адвоката ОСОБА_1 , а не будь-якого іншого адвоката.
Крім того, в обґрунтування своєї позиції позивачка надала укладені договори про надання правничої допомоги та заяви про порушення прав на захист її клієнтів до ВРП.
18.12.2025 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури подано заперечення на заяву позивачки про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відтак, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Підстави забезпечення позову, визначені статтею 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 вказала, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Водночас, на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності ознак протиправності оспорюваного рішення.
У той же час, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд звертає увагу на те, що застосування такого заходу забезпечення позову, який просить позивачка, є неможливим без дослідження спірного рішення, його законності, що в свою чергу, входить до предмету доказування у цій адміністративній справі.
На цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Вживаючи заходи забезпечення позову у вказаний спосіб до встановлення протиправності або правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд фактично до вирішення справи по суті усуне всі наслідки, які на підставі оскаржуваного рішення були або можуть бути застосовані до позивача, що є неприпустимим, оскільки порушує принцип рівності сторін, регламентований статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Більше того, оскільки позивачка звернулась із позовом про скасування рішення від 23.10.2025, винесеного Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Вінницької області, дія якого обмежена в часі, його зупинення в порядку забезпечення позову, фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачкою не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову суд враховує наступні релевантні до обставин цієї справи висновки Верховного Суду щодо застосування ст.ст.150, 151 КАС України в розрізі відносин, що виникають з приписів ст. 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон), відповідно до якої оскарження рішення про накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не зупиняє його дії.
Висновки Верховного Суду у подібних справах, де судами вирішувалося питання з приводу зупинення дії рішення про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, є наступними:
1) суди відхиляють аргументи позивачів, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання в їх право на працю, оскільки:
- це вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненому дисциплінарному проступку, що недопустимо при вирішенні питання забезпечення позову,
- до позивачів застосовано заходи дисциплінарного впливу, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,
- рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов'язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката. Такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі,
- забезпечення позову у визначений позивачем та судом першої інстанції спосіб призводить до продовження його діяльності, як адвоката, на противагу спірним рішенням відповідачів, які є компетентними органами щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;
2) позов не може бути забезпечено у такий спосіб, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом;
3) у справі за позовом щодо оскарження рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову воно не потребує.
Такі висновки є сталою правозастосовчою практикою та викладені у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 по справі №640/10883/22 (адміністративне провадження №К/990/35118/22),- від 03 серпня 2023 року по справі №600/2304/22-а (адміністративне провадження №К/990/373/23); а також у постановах Верховного Суду у справах за позовами ОСОБА_1 до органів адвокатського самоврядування від 20.05.2025 у справі № 460/27546/23, від 14.05.2025 у справі № 260/5758/24; від 14.05.2025 у справі № 260/5758/24.
Оскільки аналогічним доводам, які наведені позивачем, як підстави для забезпечення позову, вже було неодноразово надано оцінку Верховним Судом, у справах щодо зупинення дії рішень КДКА та ВКДКА щодо притягнення адвокатів дисциплінарної відповідальності - в даному випадку відсутні підстави для відступлення від висновків, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.
Так, позивачка, як підставу для забезпечення позову зазначає про те, що у разі відмови в зупиненні дії Рішення КДКА будуть порушені її законі права (право на працю, на забезпечення достатнього життєвого рівня, право клієнтів на отримання правничої допомоги).
Однак, вказаний позивачкою факт наявності у адвоката договірних відносин з іншими особами, навіть за умови його доведення доказами, не може слугувати підставою для зупинення дії Рішення КДКА, з огляду на наступне.
Надання правової (правничої) допомоги - те, що притаманно адвокатській діяльності в цілому та кожному адвокату зокрема. Тому наявність в провадженні адвоката справ та укладених договорів про надання правової (правничої) допомоги не є беззаперечною підставою для зупинення дії Рішення КДКА Вінницької області, яким зупинено право адвоката на заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Будь-яка адвокатська діяльність передбачає наявність у адвоката клієнтів. Захист інтересів клієнта - першочергове завдання адвоката. У зв'язку з цим, вжиття заходів забезпечення позову не може відбуватись лише за наявності вищевикладених обставин.
Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, і йому таке право гарантується ст. 59 Конституції України. Тому, варто зазначити, що в такому випадку право клієнта на професійну правничу допомогу не порушується, адже останній може залучити до участі у справі за власним вибором іншого адвоката, оскільки адвокат, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на певний строк, позбавлений права на здійснення такої діяльності на вказаний строк.
Тому, варто зазначити, що в такому випадку право клієнтів на професійну правничу допомогу не порушується, адже останній може залучити до участі у справі за власним вибором іншого адвоката.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.
Однак, позивачкою не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вона звернулась до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування Рішення КДКА про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Суд зазначає, що у справі за позовом щодо оскарження рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже, і заходів забезпечення позову воно не потребує.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Віятик Наталія Володимирівна