Справа № 161/3906/25 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/1304/25 Доповідач: Здрилюк О. І.
09 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Власюк О. С.,
з участю представника позивача Макари О. Є.,
представника відповідача: ТОВ «Цикл Фінанс» Гулієвої С. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Цикл Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, витребування майна із чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року,
27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 13.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 24-ЖК, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 127 508,00 доларів США для купівлі квартири.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ним і Банком було укладено договір іпотеки від 13.03.2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Придбавши квартиру, він разом зі своєю сім'єю почав проводити у ній ремонтні роботи, завіз речі та проживав там, вчасно сплачував комунальні послуги.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.07.2014 (справа № 161/7185/14-ц) було задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 24-ЖК від 13.03.2008 у розмірі 244 776,03 доларів США, що в еквіваленті становить 2 444 406,87 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки.
30.04.2020 між ПАТ КБ «Надра» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за вказаним зобов'язанням перейшло до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
У подальшому, згідно договору про відступлення права вимоги № 16/0421ВП від 16.04.2021 право вимоги перейшло до нового кредитора - ТОВ «Цикл Фінанс».
01 липня 2021 року між ТОВ «Цикл Фінанс» і ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначена реєстрація права власності порушує права позивача, здійснена у період дії мораторію на відчуження предмету іпотеки, перебування майна під арештом.
Крім того, правочин вчинено з порушенням ст. 38 Закону України «Про іпотеку», оскільки іпотекодавця ОСОБА_1 належним чином не було повідомлено про намір укладення договору купівлі-продажу квартири - предмета іпотеки та не повідомлено про ціну продажу квартири, яка є мізерною - 224 500 грн.
Станом на 18.04.2023, відповідно до висновку оцінювача, ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 становить 2 578 723 грн. Квартиру було відчужено дешевше від її реальної ринкової вартості.
Його було позбавлено права власності на решту виручки (різницю між ринковою ціною квартири та сумою кредиторських вимог іпотекодержателя), засновники і кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», ТОВ «Цикл Фінанс» і ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» належать до однієї родини і фактично власники цих товариств продали спірну квартиру самі собі за мізерну ціну.
Ураховуючи наведене, просив скасувати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 01.07.2021 про реєстрацію права власності за ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати вказане майно з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 ..
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року позов задоволено.
Скасовано державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 01.07.2021, індексний номер 59053892, про реєстрацію права власності за ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису права власності 42777286 від 01.07.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2398478007101);
Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» у приватну власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2398478007101);
Стягнуто з ТОВ «Цикл Фінанс», ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на користь ОСОБА_1 16 351,20 грн судового збору (по 8 175,60 грн з кожного).
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Цикл Фінанс», посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.
Вважає, що неодноразове відкликання позовної заяви до її вирішення (справи № 161/547/25, № 161/3484/25) є спробою позивача маніпулювати автоматизованим розподілом судових справ, що є прямим зловживанням процесуальними правами, але ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви товариства про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду.
Суд першої інстанції також безпідставно відмовив у задоволенні поданої товариством заяви про відвід судді, яка була обґрунтована п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 36 та ч. 1 ст. 39 ЦПК України з посиланням на вищевикладені обставини (порушення порядку визначення складу суду).
Неправомірна відмова в задоволенні заяви про відвід мала наслідком ухвалення рішення у цій справі неповноважним складом суду, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив свою чинність 21.04.2021, а продовження такого мораторію мало відбутися шляхом прийняття нового закону. Чинність цього закону не була продовжена у встановленому законом порядку, тому застосовувати цей закон до правовідносин, що виникли після 21.04.2021 немає правових підстав.
З наявних у матеріалах справи доказів можна встановити, що у період з 2008 по 2023 рік ні позивач, ні будь-яка інша особа не могла проживати у вказаному житлі, оскільки воно перебувало у непридатному для проживання стані.
Крім того, у період з 2013 по 2018 рік позивач відбував покарання у місцях позбавлення волі.
Договір купівлі-продажу квартири укладений правомірно.
Суд залишив поза увагою ту обставину, що ст. 38 Закону України «Про іпотеку» передбачає обов'язок надіслання письмової вимоги боржнику, а не вручення такої. Крім того, неналежне повідомлення іпотекодавця не є підставою для витребування майна, переданого в рахунок погашення вимог іпотекодержателя (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 в справі № 757/13243/17).
Визначення ціни майна, що відчужується на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», здійснюється за згодою іпотекодавця або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Наслідки недодержання такої вимоги закріплені у ч. 6 ст. 38 Закону, і не можуть бути достатньою підставою для скасування державної реєстрації права власності.
Державна реєстрація права власності не є способом набуття такого права, а лише засвідчує його набуття, зміну чи припинення. Підстав для скасування такої реєстрації у суду першої інстанції не було.
Позивач також не довів, що майно вибуло з власності не з його волі, тому відсутні підстави для витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України.
Вважає належним способом захисту не віндикаційний позов, а позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.
У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Цикл Фінанс» Гулієва С. А. апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав і просить її задовольнити.
Представник позивача Макара О. Є. апеляційну скаргу заперечила і просить залишити її без задоволення.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).
Судом встановлено, що 13.03.2008 між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24-ЖК, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 127 508 доларів США на строк до 13 березня 2033 року, зі сплатою 12,99 % річних, для придбання у власність нерухомого майна (квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13.03.2008, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І. П. 13 березня 2008 року за № 941.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.07.2014 (справа № 161/7185/14-ц) позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 24-ЖК від 13 березня 2008 року, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» і ОСОБА_1 , у розмірі 244 776,03 доларів США, що в еквіваленті становить 2 444 406,87 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , шляхом надання ПАТ «Комерційний банк «Надра» права продажу з застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», без згоди ОСОБА_1 , з наданням усіх повноважень продавця (у тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно, право подання документів до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції та отримання документів, що стосується реєстрації дублікатів правовстановлюючих документів, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно, отримувати дублікат технічного паспорту в бюро технічної інвентаризації, здійснювати нотаріальні дії як продавець), необхідних для здійснення такого продажу, за ціною не нижчою, ніж буде встановлена у звіті про проведення незалежної оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
30.04.2020 між ПАТ «Комерційний банк «Надра» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір № GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого та згідно з Додатком № 1 до нього (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються) ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги за кредитним договором № 24-ЖК від 13 березня 2008 року та договором іпотеки від 13 березня 2008 року, боржником за якими є ОСОБА_1
16 квітня 2021 року між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» і ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір № 16/0421ВП про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого та згідно з Додатком № 1 до нього ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором № 24-ЖК від 13.03. 2008 та договором іпотеки від 13.03.2008, боржником за якими є ОСОБА_1
01 липня 2021 року між ТОВ «Цикл Фінанс» і ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 1229.
Сторони укладали договір, усвідомлюючи юридичні наслідки.
Відповідно до умов цього договору продавець (ТОВ «Цикл Фінанс»), діючи на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примушення, як фізичного так і морального, продав, а покупець (ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок») купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа становить 81,7 кв.м), яке належить ОСОБА_1 ..
Право на продаж цього нерухомого майна будь-якій особі належить іпотекодержателю на підставі договору іпотеки, нотаріально посвідченого 30.03.2008 року (дату зазначено не вірно); договорів про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № GL3N217215_ПВ від 30.04.2020 та № 16/0421ВП від 16.04.2021; рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.07.2014 у справі № 161/7185/14-ц (п. 1).
Продавець стверджує, що за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомлено чином, передбаченим діючим законодавством України, іпотекодавця укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки (п. 2).
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 263862160, отриманої 01 липня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В., будь-які інші особи, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відсутні. При цьому іпотекодержатель був повідомлений нотаріусом про його відповідальність перед такими особами та відшкодування збитків у випадку неповідомлення у встановлений законом строк вказаних осіб та іпотекодавця про свій намір укласти цей договір (п. 3).
Відчуження зазначеного нерухомого майна сторони здійснюють за 224 500 грн (п. 4).
Копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.07.2021 підтверджується, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д. В. 01.07.2021 зареєстровано право власності ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17.02.2023 вбачається, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт, номер запису про обтяження: 1996333 (спеціальний розділ), підстава реєстрації обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер постанови 39135988 від 31 липня 2013 року, видавник старший державний виконавець Другого ВДВС Луцького МУЮ Денисюк В. С..
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
За змістом частини 2 статті 18 цього Закону Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Згідно з пунктом 6.7 договору іпотеки від 13.03.2008 (т.1 а.с.46) усі повідомлення між сторонами здійснюються у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.
Перед здійсненням права на відчуження предмету іпотеки іпотекодержатель, в силу положень ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу зобов'язаний був письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Державний реєстратор повинен перевіряти, чи повідомлення направлено на адресу іпотекодавця, яка вказана в наданих документах (постанова КЦС ВС від 11.09.2019 у справі № 755/7423/17).
Належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом, а факт отримання підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (постанова КЦС ВС від 14.11.2018 у справі № 761/9285/17).
Доказів дотримання вказаних вимог матеріали справи не містять. Письмові вимоги кредитора ТОВ «Преміум Лігал Коллекшн» про усунення порушень від 04 травня 2020 року та від 02 вересня 2020 року не підтверджують виконання іпотекодавцем ТОВ «Цикл Фінанс» покладеного на нього обов'язку відповідно до Закону станом на 01.07.2021.
Вказані докази не можна вважати достатніми на підтвердження доводів відповідача про належне повідомлення позивача про намір укладення договору купівлі-продажу квартири.
У постанові ВП ВС від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) міститься висновок про те, що «..разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Із наведеного слідує, що обов'язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а та 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаних справах зауважує про вірність висновків суду апеляційної інстанції про те, що відсутність доказів вручення повідомлення-вимоги боржнику, було перешкодою у вчиненні державним реєстратором оспорюваних реєстраційних дій.
За таких обставин суд доходить висновку, що державна реєстрація права власності на спірну квартиру за укладеним договором купівлі-продажу відбулася з порушенням Закону України «Про іпотеку».
Крім того спірний договір купівлі-продажу квартири було укладено під час дії мораторію на звернення стягнення на майно.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції на дату укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі Закон № 1304-VII), протягом дії цього Закону не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об'єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об'єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об'єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов'язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
23.04.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, договір купівлі-продажу від 01.07.2021 належної позивачу квартири, придбаної ним за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, було укладено між відповідачами у період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Підстав для державної реєстрації права власності за покупцем на підставі такого договору у нотаріуса також не було.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного суду від 19 травня 2020 року в справі № 644/3116/18.
Наведені правові норми спростовують посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що дія Закону № 1304-VII тривала виключно до 21 квітня 2021 року.
Отже висновки суду в частині витребування майна з незаконного володіння є правильними.
Крім того, перед придбанням квартири ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» могло ознайомитися з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щоби встановити історію вибуття квартири з володіння її власника ОСОБА_1 , а також щодо наявності/відсутності підстав для можливості її відчуження (наприклад, наявність арешту на квартиру, чи належно повідомлено іпотекодержателем іпотекодавця про намір укласти такий договір, наявність/відсутність законодавчих обмежень на укладення договору).
Отже, проявивши обачність, покупець мав можливість самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права дізнатися про те, що продавець не мав права її відчужувати.
Придбавши квартиру у ТОВ «Цикл Фінанс», ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок», як її покупець, теж не набуло право власності на неї. Зареєструвавши це право за собою, товариство стало її володільцем, а право володіння разом із правами користування та розпорядження квартирою надалі належить позивачу ОСОБА_1 , як її власнику.
Йдучи на ризик із придбанням майна в особи, яка за законом не могла його реалізовувати на дату укладення договору купівлі-продажу, кінцевий набувач несе ризик настання негативних наслідків з такого придбання квартири.
З огляду на вказане, за обставин цієї справи витребування з володіння ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» квартири на користь позивача ОСОБА_1 , як її власника, є пропорційним меті захисту права приватної власності останнього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 виснувала, що у випадку витребування квартири з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Такий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред'явивши вимогу до ОСОБА_4, в якого він придбав квартиру, зокрема, про стягнення сплаченої її вартості.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).
Застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17).
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15-ц,від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).
Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).
Як зазначено вище, для витребування майна закон не вимагає скасовувати реєстрацію права власності за договором купівлі-продажу, а також визнавати недійсним договір купівлі-продажу квартири кінцевому набувачеві.
Разом із тим, судом першої інстанції не враховано зазначеного, а також висновки, які сформувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (пункти 85- 87), а саме: «Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Віндикаційний спосіб захисту порушених прав законного власника є достатнім для відновлення таких прав.
У зв'язку із цим, рішення суду в частині задоволення позову про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за новим власником необхідно скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду в цій частині з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог.
У решті рішення суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушення норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права при відмові у задоволенні заяви товариства про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами та залишення позову без розгляду, а також у відмові з цих підстав у задоволенні поданої товариством заяви про відвід судді - відхиляються апеляційним судом, оскільки позивачем не подавалося одночасно декілька аналогічних позовів. Крім того, чинним Цивільним процесуальним кодексом України передбачено процесуальне право позивача клопотати про повернення чи залишення без розгляду поданого ним позову.
Заяви відповідача про визнання зловживанням позивачем своїми процесуальними правами, а також про відвід судді вирішено ухвалами суду у передбачений процесуальним законом спосіб.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище обставинами справи.
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати ТОВ «Цикл Фінанс» по сплаті судового збору у розмірі 1 816,80 грн підлягають відшкодуванню позивачем.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Цикл Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - Закон та Порядок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Цикл Фінанс» 1 816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) грн 80 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді