Справа № 161/9824/25 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч Ю. Л.
Провадження № 22-ц/802/1427/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
16 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Киці С. І., Федонюк С. Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - Осадчого А. М.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку суброгації за апеляційною скаргою позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року
У травні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) «Експрес Страхування» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 28 грудня 2024 року о 10 год. 50 хв. по вул. Рівненській, 127 в м. Луцьку Волинської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .
Винуватцем ДТП є відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2025 року у справі № 161/331/25.
Позивач зазначав, що автомобіль марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований ТДВ «Експрес Страхування» за договором добровільного страхування транспортного засобу № 777.2410667 від 26 листопада 2024 року.
30 грудня 2024 року до товариства звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , завданого згаданою ДТП.
Згідно з актом наданих послуг № 3HVA50087 від 13 березня 2025 року, рахунку № 1 від 17 січня 2025 року та рахунку № 2 від 17 січня 2025 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 393 375 грн 55 коп.
Відповідно до страхових актів №№ 3.24.06568-1, 3.24.06568-1, платіжних інструкцій № 5409149 від 05 лютого 2025 року та № 6215484 від 11 лютого 2025 року ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування на загальну суму 393 375 грн 55 коп.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС» на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-225408788, яким було забезпечено автомобіль марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 . Ліміт за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн.
Позивач також вказував, що 07 березня 2025 року звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування і за результатами розгляду його заяви було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 156 800 грн (з вирахуванням франшизи в розмірі 3 200 грн)
Вважає, що з огляду на часткову виплату АТ «СГ «ТАС» страхового відшкодування за полісом № ЕР-225408788 у розмірі 156 800 грн, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати ТДВ «Експрес Страхування» завдану шкоду в порядку суброгації у розмірі 236 575 грн 55 коп.
07 березня 2025 року ТДВ «Експрес Страхування» на адресу ОСОБА_4 надіслало заяву про виплату страхового відшкодування, однак шкоду відповідач не відшкодував.
Ураховуючи наведене, ТДВ «Експрес Страхування» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь на відшкодування шкоди 236 575 грн 55 коп. та понесені по справі судові витрати.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року позов ТДВ «Експрес Страхування» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТДВ «Експрес Страхування» на відшкодування шкоди 143 634 грн 14 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач ТДВ «Експрес Страхування», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Суд першої інстанції прийняв до уваги правову позицію сторони відповідача, взявши до уваги висновок експерта, яким було визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 . Суд не звернув уваги на те, що згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України відповідач ОСОБА_2 , як особа, яка завдала шкоду, зобов'язаний сплатити на користь ТДВ «Експрес Страхування» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 236 575 грн 55 коп. Позивач зазначав, що розмір страхового відшкодування було розраховано згідно з умовами договору страхування № 777.24.10667 від 26 листопада 2024 року, зокрема п. 13, яким передбачено «Пріоритет виплати - СТО, без використання альтернативних запасних частин та без вирахування зносу. Виплата страхового відшкодування у разі пошкодження транспортного засобу на території України здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок СТО, що підтримує гарантійні зобов'язання виробника (імпортера/офіційного дилера)». Згідно з умовами договору добровільного страхування транспортного засобу у ТДВ «Експрес Страхування» виник обов'язок визначити розмір шкоди на підставі фактичних витрат, вартість яких визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ. Таким чином, у страховика у зв'язку з настанням страхового випадку виник обов'язок відшкодувати потерпілій особі шкоду, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля. Суд також не врахував правових висновків Верховного Суду у подібних спорах, у яких він зазначав, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Відтак, Верховний Суд наголосив, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Таким чином, правова позиція відповідача щодо посилання на п. 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як на єдиний порядок розрахунку щодо встановлення вартості матеріального збитку, є невірною, оскільки в такому випадку не враховується правовий висновок Верховного Суду, який було сформовано в аналогічній справі. Верховний Суд у своїх висновках також вказував, що при визначенні розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Отже, наявність документів зі станції технічного обслуговування, яка здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, визнано судами достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. У цій справі розмір страхового відшкодування визначався на підставі документів, які підтверджують вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 . ТДВ «Експрес Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за ремонт застрахованого транспортного засобу безпосередньо на рахунок станції технічного обслуговування, про що неодноразово наголошувалося позивачем у відповіді на відзив та додаткових поясненнях, проте суд першої інстанції дані доводи залишив поза увагою.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов у цій справі. Відповідач, не погоджуючись з розміром вартості відновлюваного ремонту, в порядку ст. 106 ЦПК України, з метою визначення дійсного розміру завданої шкоди власнику з транспортного засобу марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, за заявою відповідача, тобто сторони, була проведена судова транспортно-товарознавча експертиза Волинським НДЕКЦ МВС України, за результатами якої було надано висновок експерта № СЕ-19/103-25/1525-АВ від 12 лютого 2025 року, який є належним доказом дійсної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Щодо невідповідності, на думку позивача, висновку експерта обставинам справи, то експерт здійснював безпосередній огляд автомобіля до його ремонту, із фотофіксацією, в присутності довіреної особи власника автомобіля ОСОБА_5 , який підписав дефектну відомість огляду транспортного засобу, без зауважень.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування шкоди та судового збору належить змінити, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2024 року між ТДВ «Експрес Страхування» та ТОВ «Старий замок» в особі директора Зубанова С.Ю. укладений договір страхування наземних транспортних засобів №777.24.10667, згідно з умовами якого застраховано автомобіль марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.10-12).
Згідно з постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 січня 2025 року у справі № 161/331/25, 28 грудня 2024 року о 10 год. 50 хв. по вул. Рівненській, 127 в м. Луцьку Волинської обл. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 10.4. ПДР України, при здійсненні маневру повороту ліворуч у двір будинку, не надав переваги автомобілю марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень, що призвело до матеріальних збитків. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн (а.с.19).
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
30 грудня 2024 року директор ТОВ «Старий замок» Зубанов С. Ю. звернувся до ТДВ «Експрес Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО ПрАТ «Волинь-Авто», за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 0 грн (а.с.26, 27).
На підставі рахунку-фактури № VA00000098 від 17 січня 2025 року, акту наданих послуг № 3HVA50087 від 13 березня 2025 року, рахунку на оплату № 1 від 17 січня 2025 року, рахунку на оплату № 2 від 17 січня 2025 року, страхових актів № 3.24.06568-1 від 11 лютого 2025 року, № 3.24.06568-2 від 05 лютого 2025 року, платіжних інструкцій кредитового переказу коштів № 5409149 від 05 лютого 2025 року, № 3215484 від 11 лютого 2025 року, ТДВ «Експрес Страхування» виплатило ПрАТ «УКРАВТО ВОЛИНЬ» та ФОП ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 393 375 грн 55 коп. (а.с.28-32, 34-36).
Судом також встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як володільця автомобіля марки «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу ЕР 225408788. Ліміт за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн (а.с.37).
21 квітня 2025 року АТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу 156 800 грн страхового відшкодування за полісом ЕР 225408788 від 13 грудня 2024 року згідно із заявою № 3.24.06568-СК, т/з «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 .
Задовольняючи частково позов ТДВ «Експрес Страхування», суд першої інстанції виходив з того, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, необхідно виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Тому зважаючи на наявний в матеріалах справи висновок експерта №СЕ-19/103-25/1525-АВ від 12 лютого 2025 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, по усуненню пошкоджень отриманих під час ДТП, що становить 300 434 грн 14 коп., суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка становить 143 634 грн 14 коп. (300 434 грн 14 коп. (вартість відновлювального ремонту за висновком експерта № СЕ-19/103-25/1525-АВ від 12 лютого 2025 року) - 156 800 грн (сплачене АТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування).
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками суду, враховуючи наступне.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (п. 69 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов'язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Закону України «Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Згідно з ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).
Отже, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування».
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром і виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №922/4013/17 викладений висновок, згідно з яким висновки судів попередніх інстанцій, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, утому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних ПІІ «ВІП - Рент» внаслідок пошкодження авто «Мазда» є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Отже, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №911/482/17 зазначено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність документів зі станції технічного обслуговування, яка здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, визнано судами достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №910/12722/18 викладено висновок, згідно з яким звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Враховуючи, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач зобов'язаний виплатити страховику, з урахуванням ст. 993 ЦК України, слід враховувати фактичні затрати страховика, розмір яких підтверджується відповідними документами станції технічного обслуговування, де проводився ремонт автомобіля та платіжні доручення про виплату страхового відшкодування, які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (61- 10010св20).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, задовольняючи частково позов ТДВ «Експрес Страхування», суд першої інстанції прийняв до уваги лише висновок експерта № СЕ-19/103-25/1525-АВ від 12 лютого 2025 року, за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, згідно з якою вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , по усуненню пошкоджень отриманих під час ДТП, становить 300 434 грн 14 коп. Однак, суд не звернув уваги на те, що позивач оплатив виставлену станціями технічного обслуговування відповідно до рахунку-фактури № VA00000098 від 17 січня 2025 року, акту наданих послуг №3HVA50087 від 13 березня 2025 року, рахунку на оплату № 1 від 17 січня 2025 року, рахунку на оплату № 2 від 17 січня 2025 року, страхових актів №3.24.06568-1 від 11 лютого 2025 року, № 3.24.06568-2 від 05 лютого 2025 року суму вартості відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 393 375 грн 55 коп., яка згідно із платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 5409149 від 05 лютого 2025 року, № 3215484 від 11 лютого 2025 року була виплачена як страхове відшкодування безпосередньо на рахунок станцій технічного обслуговування (ПрАТ «УКРАВТО ВОЛИНЬ» та ФОП ОСОБА_6 ). Отже, наявність документів зі станції технічного обслуговування, яка здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
При цьому суд помилково не взяв до уваги той факт, що висновок експерта не відповідає обставинам справи, оскільки він був складений на підставі дефектної відомості огляду транспортного засобу, яка не відображає повний перелік пошкоджених деталей транспортного засобу, оскільки в ньому враховано лише зовнішні первинні пошкодження без розбирання та дефектування авто, а саме: не зафіксовані пошкодження двері передньої лівої в задній частині, відповідно також не враховано зняття/встановлення, розбирання/збирання, супутні кріплення, регулювання, роботи по фарбуванню та матеріали; не зафіксовані пошкодження металевої частини порогу та підсилювача порогу, пошкодження колісної арки задньої лівої, які були виявлені в ході розбирання авто, відповідно у висновку не зазначено роботи по ремонту/встановленню та переобладнання стапеля, супутні розбирання деталей, кріплення, роботи пофарбування даних деталей та матеріали; не зафіксовані пошкодження бампера заднього, у висновку не зазначено щодо робіт по розбиранню деталі, кріплення, роботи по фарбуванню даних деталей та матеріали; не зафіксовані пошкодження колісного диску та шини колеса: деформація диску, зрізи металу, поріз шини; не зафіксовані пошкодження ходової частини: деформації поперечного важеля підвіски задньої лівої, та, враховуючи перелом тяги підвіски навпіл та деформацію диску колісного, рекомендовано СТО заміна підшипника (СТО при пошкоджені важелів та деформації диску не дають гарантії цільності та безпечної подальшої експлуатації вальниці (заст. укр. підшипник), відповідно якщо є пошкодження підвіски необхідні вимірювання ходової розвал/сходження тощо; не зазначено щодо обов'язкової мийки, антикорозійної обробки та герметизації пошкоджених кузовних деталей. Експерт при складанні висновку взяв до уваги лише частину поверхневих (видимих) пошкоджень транспортного засобу. Натомість, не були оглянуті та досліджені пошкодження ходової частини та приховані пошкодження кузова та його складових, що мало наслідком зниження вартості відновлювального ремонту.
Водночас колегія суддів не приймає до уваги доводи відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача про те, що експерт здійснював безпосередній огляд автомобіля до його ремонту, із фотофіксацією, в присутності довіреної особи власника автомобіля ОСОБА_5 , який підписав дефектну відомість огляду транспортного засобу, без зауважень, оскільки це не спростовує факту наявності прихованих пошкоджень автомобіля, які не були виявлені під час огляду експерта, а були виявлені безпосередньо СТО, яка здійснювала відновлювальний ремонт. Крім того, у дефектній відомості враховано лише зовнішні первинні пошкодження без розбирання та дефектування авто.
Зважаючи на вищенаведене, ураховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mercedes-Benz/GLS 350», д.н.з. НОМЕР_2 , 2018 року випуску, по усуненню пошкоджень отриманих під час ДТП, становить 393 375 грн 55 коп., а АТ «Страхова група «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 156 800 грн, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, яка становить 236 575 грн 55 коп. (393 375 грн 55 коп. (вартість фактично здійсненого відновлювального ремонту) - 156 800 грн (сплачене АТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування), що є підставою для зміни рішення суду у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його належить в частині розміру відшкодування шкоди змінити та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди 236 575 грн 55 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд у цій справі рішення суду змінює, тому відповідно до наведених положень ЦПК України суд змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог ТДВ «Експрес Страхування», на його користь з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 823 грн 90 коп. (сума, яку позивач мав сплатити з врахуванням коефіцієнта 0,8 за подання заяви в електронній формі) та 1 673 грн 11 коп. за подання апеляційної скарги (сума, яку позивач мав сплатити за фактично оспорювану суму 92 941 грн 41 коп. х 1,5% х 150% х 0,8 за подання скарги в електронній формі), а всього 4 512 грн 01 коп.
Крім того, зважаючи на те, що апеляційним судом позовні вимоги ТДВ «Експрес Страхування» повністю задоволені, тому понесені ОСОБА_2 судові витрати, до яких належать витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 3 820 грн 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн не підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» задовольнити частково.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 жовтня 2025 року у цій справі в частині розміру відшкодування шкоди та судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на відшкодування шкоди 236 575 (двісті тридцять шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 512 (чотири тисячі п'ятсот дванадцять) гривень 01 (одна) копійка.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: