СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/12881/25
пр. № 2/759/5968/25
19 грудня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» через свого представника звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/9008171-SP від 29.12.2020 року у розмірі 21 326,65 грн., з яких: 9 999,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 11 326,89 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/9008171-SP від 29 грудня 2020 року, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку.
28.02.2024 року Акціонере товариство «ТАСКОМБАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28.02.2024 року Реєстрі Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 326,65 грн., з яких:
- 9 999,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту;
- 11 326,89 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.
Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
За таких обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №002/9008171-SP від 29.12.2020 року у розмірі 21 326,65 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі, стягнути із відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 21 326,65 грн. та вирішити питання судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із примірником позовної заяви направлялись на його зареєстроване місце проживання, відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, поштовий конверт повернувся до суду без вручення у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Суд повторно направив копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із примірник позовної заяви з додатками на зареєстроване місце проживання відповідача.
Поштовий конверт повторно повернувся до суду без вручення.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Оскільки справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у судове засідання сторони не викликалися.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Суд також звертає увагу, що аналіз конструкції договору позики, передбаченої ст. 1046 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту отримання позичальником у речей, визначених родовими ознаками, зокрема, обумовленої сторонами договору суми грошових коштів.
У свою чергу аналіз конструкції договору кредиту, передбаченої ст. 1054 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що кредитний договір має конструкцію консенсуального договору, тобто вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов такого договору.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору (договору позики) та отримання права вимоги за ним саме на кредитора покладається обов'язок доведення належного виконання свого зобов'язання за кредитним договором, тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів.
Відсутність доказів надання суми кредиту (позики) у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин (наприклад, поведінки позичальника, що підтверджує факт визнання ним отримання кредитних коштів, сплати заборгованості тощо), не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов'язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання позичальником погодженої суми кредиту (позики), що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.
У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 року у справі № 332/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Вказаний висновок також відображено у Постанові КЦС ВС від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18.
Щодо фактичних обставин справи про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/9008171-SP від 29.12.2020 року.
Судом встановлено, що 29.12.2020 року ОСОБА_1 підписав Заяву-Анкету №26728 щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank.
Відповідно до Заяви-Анкети №26728 ОСОБА_1 підтвердив, що приймає (акцептуе) всі умови Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в т.ч але не виключно, тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту на сайті Банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua посилання на примірники якої, разом з додатками Відповідач отримав в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою він ознайомлений, повністю згоден, зміст розуміє, положень якої зобов'язався неухильно дотримуватися. В цьому випадку датою відправлення Публічної пропозиції вважається дата, з якої в Мобільному додатку стає доступним текст Публічної пропозиції (посилання на її примірники). Проект Заяви-анкети та Публічної пропозиції був наданий Відповідачу Банком, та підписані ним Заява-анкета та Публічна пропозиція відповідають наданим проектам.
Окрім цього, Позичальник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір Ліміту Кредитування. Погодився з тим, що про зміну Ліміту кредитування Банк повідомляє Позичальника шляхом надсилання повідомлень у Мобільний додаток. Акцептована ОСОБА_1 . Публічна пропозиція разом з даною Заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно з п.п. 1.2.2. Заяви-Анкети №26728 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» Відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України на його ім'я.
28 лютого 2024 року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Фактор) укладено Договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до умов якого Фактор зобов'язався передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов'язався відступити Факторові Права Вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги (п. 2.1 Договору).
28 лютого року між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (Фактор) підписано Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги за Договором факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024 року, за яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Прав Вимог, після чого від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Боргу від Позичальників і Фактор стає кредитором по відношенню до Позичальників стосовно їх Боргів.
У відповідності до витягу з реєстру Прав Вимог, Клієнт відступив Фактору право вимоги до Позичальників Клієнта, зокрема: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за кредитним договором №002/9008171-SP від 29.12.2020 року у загальному розмірі 21 326,65 грн., з яких: 9 999,76 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; 11 326,89 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.
Однак, аналіз умов кредитного договору №002/9008171-SP від 29.12.2020 року дає можливість зробити висновок, що сторонами досягнуто згоди щодо приєднання до Публічної пропозиції на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту Sportbank.
Умови Заяви-Анкети №26728 від 29.12.2020 року не містять положень щодо встановлення кредитного ліміту на рахунок ОСОБА_1 та / або видачу йому кредитних коштів.
З урахуванням вищевикладених висновків, суд повторно звертає увагу, що для підтвердження виникнення у ОСОБА_1 обов'язку з повернення кредиту, сплати відсотків за їх використання та виконання інших обов'язків, передбачених договором, матеріали позовної заяви повинні містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми грошових коштів в якості кредиту у погодженому порядку, тобто шляхом безготівкового переказу на електронний платіжний засіб.
Разом з тим, до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що АТ «ТАСКОМБАНК» встановлювало кредитний ліміт на рахунок ОСОБА_1 та / або надавало йому кредитні кошти на електронний платіжний засіб.
Зокрема, відсутні квитанції про безготівковий переказ та успішність його статусу, відсутня виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 , або будь-які інші документи, які б могли підтвердити рух коштів між кредитодавцем та відповідачем.
Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не є тим достовірним та достатнім доказом, що відображає рух грошових коштів на рахунку, зокрема, факт зарахування коштів, оскільки розрахунок заборгованості - це документ, який формується кредитором на підтвердження розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості. Однак, при цьому, як наданий розрахунок, так і заявлена сума до стягнення не є визначальними для суду, на відміну від інших господарсько-операційних документів, наприклад, виписки по особовому рахунку.
Будь-яких інших доказів, на підставі яких суд міг би побачити рух коштів між первісним кредитодавцем та відповідачем на підставі укладеного договору, до позову не додано.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач взагалі отримав на свій платіжний електронний засіб суму кредиту, а також докази того, що ОСОБА_1 своєю поведінкою, зокрема, шляхом перерахування коштів на користь позивача чи попереднього кредитора в якості погашення боргу, підтвердив існування кредитного зобов'язання.
Відсутність доказів надання у розпорядження відповідача обумовленої суми кредиту свідчить про відсутність правових підстав для виникнення заборгованості за договором та її стягнення з відповідача.
У зв'язку з цим суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт виникнення кредитних зобов'язань між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 .
Зважаючи на вищезазначене, позовні вимоги не можуть бути задоволені через їх недоведеність та необґрунтованість.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - обов'язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем не доведено факту виникнення кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 на підставі договору №002/9008171-SP від 29.12.2020 року.
Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати у межах сплаченого судового збору залишаються за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко