16.12.2025 Справа № 756/3882/25
Унікальний №756/3882/25
Провадження №2-а/756/97/25
16 грудня 2025року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Луценко О.М.,
за участі секретаря Галелюк Т.О.,
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.03.2025 Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що начебто він не уточнив свої військово- облікові дані протягом 60 днів відповідно до п.п.1,2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633.
ОСОБА_1 уважає, що постанова ухвалена незаконно і необґрунтовано та підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю протоколу про адміністративне правопорушення № 220 від 07.03.2025 складеного тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_3 за те, що начебто ОСОБА_1 не прибув за місцем виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 20.10.2024р. № НОМЕР_1 , а постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що начебто він не уточнив свої військово- облікові дані протягом 60 днів відповідно до п.п.1,2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633.Згодом позивачу вручили копію постанову №220 за справою про адміністративне правопорушення від 07.03.2025р., якого при розгляді справи взагалі не було.
Таким чином просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №220 від 07.03.2025р. за справою про адміністративне правопорушення, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 .
У порядку ст. 162 КАС України відповідач подав відзив на позовну заяву.
Так, у відзиві представник відповідача наполягає на відмові у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, вважають, що позовні вимоги є належним чином обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти наданого позову заперечив посилаючись на його необґрунтованість.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд убачає необхідним позов задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 220 від 07.03.2025 складеного тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 лейтенантом ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за місцем виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 20.10.2024р. № 511342.
07.03.2025 Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що начебто він не уточнив свої військово- облікові дані протягом 60 днів відповідно до п.п.1,2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.
Відповідачем до суду не жодних додатків, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у заяві про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а з постанови та протоколу не вдається встановити, що саме позивач ОСОБА_1 не виконав не прибув за місцем виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 20.10.2024р. № 511342 чи не уточнив свої військово- облікові дані протягом 60 днів.
Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП має бланкетний характер, а серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивачу інкримінується порушення вимог п.п.1,2 розділу ІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань про проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. №3633.
Суд звертає увагу, що конструкція статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає поділ на частини та абзаци. Відтак, суду не вдається можливим встановити, яку саме норму вказаного нормативно-правового акту порушено позивачем.
Натомість, конструкція Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, передбачає поділ на пункти. Відтак, суду із указаного нормативно-правового акту також не вдається можливим встановити, яку саме норму порушено позивачем.
Абзац 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначає, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.
У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, за таких підстав оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд доходить висновку про те, що постанова тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 220 від 07.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 183, 251, 283, 284 КУпАП, ст. 9, 76-78, 132, 139, 244-246, 257, 262 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 220 від 07.03.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - визнати протиправною та скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.М. Луценко