ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22043/25
провадження № 1-кп/753/2272/25
"17" грудня 2025 р.
Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020003311 від 04.09.2025 р. за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє 26.04.2022 Дарницьким районний судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 18.08.2025 по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники:
прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
потерпіла ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
встановив:
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що існують ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КК України. Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 8 років позбавлення волі у зв'язку з чим останній може переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, враховуючи те, що він неодноразово судимий.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти заявленого клопотання прокурора, вказала, що воно необґрунтоване. Крім того, вказав, що ОСОБА_3 засуджений Дніпровським районним судом м. Києва і відбуває на даний момент покарання. А тому у застосуванні запобіжного заходу не має необхідності.
Обвинувачений підтримав позицію захисника.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши письмове клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2025 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 закінчується 26.12.2025.
Прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 вважає такими, що продовжують існувати ризики передбачені пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
Норми ст. 177 КПК України визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ч. 1 цієї статті метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Отже, враховуючи те, що повідомлена обвинуваченому підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України не скасована у встановленому законом порядку, а трансформована в обвинувальний акт, суд вважає наявними підстави для визнання її обґрунтованою.
На думку суду ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Таким чином, суду належить встановити наявність або відсутність встановлених процесуальним законом ризиків у співставленні їх з доводами сторін кримінального провадження.
Так, ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обвинуваченого від суду існує та залишається з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_3 , суворістю покарання, яке йому загрожує, а саме до 8 років позбавлення волі. Таке покарання, враховуючи вимоги КК України, вже саме по собі може бути мотивом обвинуваченого для переховування від суду.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Враховуючи те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, не має офіційних джерел доходу, не працює, він може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведено ризик переховування, впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Обираючи строк тримання під вартою обвинуваченому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише його права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначений ухвалою слідчого судді від 03.03.2025 року ОСОБА_3 розмір застави, що складає 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень необхідно залишити без змін.
З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором доведені ризики, які є достатніми для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та вважає, що інші запобіжні заходи не здатні гарантувати його належну процесуальну поведінку та здійснення своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 177, 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 14 лютого 2026.
Залишити без змін раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 розмір застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 (нуль) копійок.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту, де проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Ухвала суду підлягає апеляційному оскарженню безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1