Справа № 752/18707/25
Провадження № 2/752/9169/25
19 грудня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Адвокатського бюро'Любаренко та Партнери», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати недійсним Договір про надання правничої допомоги № 1020421 від 01 квітня 2021 року, укладений між відповідачами ОСОБА_2 та Адвокатським бюро'Любаренко та Партнери», від імені якого діяв третя особа ОСОБА_3 .
Посилається в позові на те, що за ініціативою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були ініційоні та розглядалися Голосіївським районним судом м. Києва справи з приводу нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 з метою психологічного тиску на нього, його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та сестри ОСОБА_8 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 вересня 2021 року був задоволений його позов до ОСОБА_8 , адвоката Любаренка Д.О. про визнання права користування жилим приміщенням.
Визнано за ним право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2 .
Не погодившись з даним рішенням його старший син, ОСОБА_2 , адвокат за фахом, оскаржив його.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2023 року рішення суду було скасоване, в задоволенні позову йому було відмовлено.
При розгляді справи в апеляційній інстанції адвокат тЛюбаренко І.О. просив стягнути на його користь витрати на надумані судові витрати, повязані з наданням йому ОСОБА_9 та Партнери» послуг правничої допомоги в розмірі 50 000, 00 грн в особі його брата ОСОБА_3 , розраховані на підставі сфальсифікованого договору про нанання правової допомоги.
На підтвердження понсеениї витрат адвокатом Любаренко І.О. був наданий сам договір, додаткову угоду від 12 травня 2023 року, акт надання послуг від 31 травня 2023 року та квитанції про сплату гонорару на 50 000, 00 грн.
Рішенням апеляційної інстанції з нього на користь відповідача було стягнуто 7 000. 00 грн витрат на правничу допомогу та 1 362. 00 грн судового збору.
22 вересня 2023 року державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження № 72839991 про стягнення цих витрат та судового збору, а іншою постановою про стягнення виконавчого збору та накладено арешт на його грошові кошти.
05 липня 2024 року з нього було стягнуто 2 000, 00 грн на користь відповідача, 840, 00 грн виконавчого збору, а виконавче провадження було закрито.
В подальшому виконавче провадження за ініціативою відповідача будо поновлено, а тому він вирішив звернутися до суду з позовом, оскільки договір є сфальсифікованим.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ саме відповідач є керівником АБ і тільки він має право підписувати документи, в тому числі договори.
Незважаючи на це, договір між відповідачами від імені АБ був підписаний неуповноваженим партнером - відповідачем ОСОБА_3 , а тому є нікчемним.
Крім того, відповідач та ОСОБА_3 працюють в одному бюро і надають правову допомогу одне одному.
Виходячи з цього, вважає, що даний договір , додаткова угода №1 до нього та акт виконаних послуг №492 від 31 травня 2023 року, копії квитанцій на суму 50 000, 00 грн напряму пов'язані, порушують його права та законні інтереси в частині незаконно стягнутих коштів, а саме :
1) відкритті виконавчого провадження № 72839991 про стягнення з нього витрат на правничу допомогу та судового збору;
2) фактично стягнутих коштів;
3) винесенні постанови державним виконавцем про накладення арешту на належні йому грошові кошти.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 04 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам та третім особам копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позов, третім особам пояснень на позов.
Станом на день ухвалення рішення у справі відповідачі та треті особи своїм правом не скористалися, відзив на позов та пояснень не подали.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підста вдля задоволення позову, виходячи з наступного.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 1 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
За змістом частин 1 та 3 статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 5 статті 626 ЦК України визначено, що договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За змістом статті 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 01 квітня 2021 року між відповідачами ОСОБА_2 та Адвокатським бюро'Любаренко та Партнери» в особі партнера Любаренка Дениса Олеговича був укладений Договір №1020421 про надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1.1. договору АБ прийняло на себе зобов'язання надавати правничу допомогу обсягом та на умовах, передбаченим ним.
Додатковою угодою №1 до договору сторонни дійшли згоди про розмір правничої допомоги, а саме 25 000, 00 грн за супровід справи клієнта в кожній судовій інстанції ( за кожну судову інстанцію окремо).
Інтереси клієнта за договором у судових інстанціях представляв адвокат Любаренко Д.О.
Встановлено також, що в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_8 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням - кімнатою за адерсою: АДРЕСА_1 .
Рішенням суду від 19 квітня 2021 року позов був задоволений.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 червня 2022 року рішення суду було скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в позові.
Додатковою постановою від 25 липня 2023 року задоволено заяву про компенсацію витрат на правову допомогу.
Стягнуто з позивача 7 000. 00 грн витрат на правничу допомогу та 1 362, 00 грн судового збору.
( а.с.9 - 12; 22 - 29 )
При зверненні позивача до суду дана постанова до позову була долучена в знеособленому вигляді.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року в справі №752/8103/13 зазначив, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що к6п Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, перевіреної судом, вказані кошти були стягнуті з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 .
На виконання рішення суду постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві від 22 вересня 2023 року було відкрито виконавче провадження № 72839991.
В цей же день державним виконавцем на підставі статті 56 Закону України « про виконавче провадження» був накладений арешт на кошти боржника.
( а.с.30 - 34 )
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша).
У статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав для визнання недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
З точки зору закону партнер юридичної фірми є одним із керівників, який має право підписувати договори про надання правничої допомоги від імені фірми, якщо він є адвокатом, має відповідні повноваження, визначені установчими документами фірми.
При винесенні постанови про стягнення судових витрат Київським апеляційним судом були перевірені як повноваження адвоката при розгляді справи, так і підстави представництва.
Додаткова постанова про стягнення витрат на правничу допомогу позивачем не оскаржувалася та набрала законної сили.
Таким чином, рішення суду, відповідно до статті 18 ЦПК України, є обов'язковим до виконання.
Дійсно, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником Адвокатського бюро «Любаренко та Партнери».
( а.с. 19 - 21 )
Відповідно до змісту Договору № 1020421 від 01 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_3 при його підписанні діяв як Партнер на підставі Статуту.
Дані обставини позивач при зверненні до суду не спростував і з будь-якими клопотаннями до суду з цього приводу з метою їх перевірки не звертався.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
З точки зору частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Відповідно до частин 1, 5 та 5 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд також враховує, що відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 3, 6, 15, 16,203. 204, 207, 215, 252, 626, 901, 903 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Адвокатського бюро »Любаренко та Партнери» про визнання недійсним договору відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич