Справа №712/9879/25
Номер провадження №2/712/3929/25
17 грудня 2025 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси
у складі: головуючого судді Чапліної Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Пізняхівської А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» звернулося у Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 у розмірі 27 600,00 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», правонаступником якого є ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» та ОСОБА_1 11.12.2021 укладено Кредитний договір № 0870-3936 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн. на наступних умовах: строк кредиту складає 70 календарних днів; термін погашення кредиту - 18.02.2022 р. Відповідно до п. 1.2. Кредитодавець надає Позичальникові на умовах, передбачених Договором, грошові кошти (Кредит) в кредит у сумі 15 000 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) (далі - Сума Кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом.
Згідно п. 1.6 протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.4. Договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 1,20 % від початкової Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Суми Кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Реальна річна відсоткова ставка складає 35 527 %. Згідно додатку №1 Кредитного договору № 0870-3936 п. 2 орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 27 600 грн. та включає в себе проценти за користування Кредитом у розмірі 12 600 грн. Відповідно до Договору № 0870-3936 від 11.12.2021 кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Отже, Кредитором виконано свої зобов'язання за Договором в повному обсязі. В свою чергу Позичальник свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, про що свідчить розрахунок заборгованості, у зв'язку з чим станом на 15.07.2025 утворилась заборгованість у розмірі 27 600,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 15 000,00 грн. та за відсотками - 12 600,00 грн.
Між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 0870-3936 від 11.12.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .
В свою чергу Позивачем на адресу Відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу №УКФ-261224-2 від «26» грудня 2024 року, а також вимога про сплату заборгованості від 26.12.2024.
Отже, станом на дату подання даної позовної заяви Позивач є єдиним та належним кредитором за кредитним договором № 0870-3936 від 11.12.2021, укладеним між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.07.2025 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
25.09.2025 судове засідання відкладено до 05.11.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
13.10.2025 від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначає, що з вимогами, викладеними в позовній заяві відповідач не погоджується. 11.12.2021 ТОВ «Укр кредит фінанс» було надано фінансову послугу ОСОБА_1 шляхом укладення кредитного договору №0870-3936. Представник відповідача просить врахувати, що копія договору не містить підпису відповідача. Крім того, суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 . Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача. Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування. Також позивачем не надані суду докази на обґрунтування того, що Литвиненко ГО. Була ознайомлена з умовами наданого кредиту та взагалі отримувала кредитні кошти.
Позивач повідомляє, що 26.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Новий колектор» було укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, згідно з яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021. ОСОБА_1 була повідомлена про зміну кредиторів за даним кредитним договором.
Позивачем на підтвердження перерахування коштів за кредитним договором не надано належних доказів - розрахункового документа платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку.
При цьому, у договорі, укладеному з Первинним кредитором, відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися на користь позичальника іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором.
Вважають, що у даних документах не міститься відомостей про те, що кошти перераховуються на підставі відповідного договору, що не дає суду можливості застосувати до даних правовідносин умови цього договору.
Відтак, зазначене не підтверджує факт перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами.
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 у розмірі 27 600,00 грн., яка складається із: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12 600,00грн. - сума заборгованості за відсотками;
Проте, Позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості кредиту у розмірі 27 600,00 грн.
Належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитних договорів, Позивач не надав, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов?язок доказування, а тому цей конкретний позов не може бути задоволений, оскільки він є необгрунтованим, а позовні вимоги - недоведеними.
Надані Позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлені робітниками ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог Позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісним кредитором за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх.
17.10.2025 від представника позивача - Котової С.М. надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив зазначено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено Кредитний договір № 0870-3936 від 11.12.2021 в електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем акцепту електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Щодо перерахування коштів вказано, що довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 0870-3936 від 11.12.2021, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в інформаційній системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Відтак, перерахування коштів відповідачу за кредитним договором не безпосередньо з банківського рахунку кредитора на банківських рахунок позичальника, а з використанням стороннього платіжного сервісу (еквайрингу "EasyPay") не свідчить про те, що зобов'язання за кредитним договором не було виконано кредитором.
Щодо договору факторингу та переходу права вимоги вказано, що 1) право вимоги у позивача виникло з моменту підписання Реєстру боржників, який був доданий до позовної заяви; 2) оплата за договором факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 р. здійснюється в декілька етапів згідно вказаного в Реєстрі боржників графіку платежів. Відсутність повної оплати за Договором факторингу не свідчить про його недійсність, адже момент набуття права вимоги фактором пов'язана відповідно до положень Договору з іншою подією - підписанням сторонами Реєстру боржників. Відсутність оплати (або часткова оплата) за Договором не свідчить те, що він є безоплатним всупереч положенням ч. 1 ст. 1077 ЦК України, однак це свідчить про встановлення сторонами порядку його виконання частинами, що не суперечить вимогам цивільного законодавства. Також, ненадання платіжного чи розрахункового документу на підтвердження факту сплати позивачем визначеної Договором факторингу №УКФ-261224-2 від 26.12.2024 плати за перехід права вимоги за спірним кредитним договором не свідчить про невиконання позивачем своїх обов'язків за договором. Крім того, дане питання не є предметом доказування у даній справі. На переконання позивача, слід звернути увагу не на порядок розрахунків Фактора та Клієнта, а на саму суть Договору.
Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ані первинному кредитору, ані фактору, не звільняє останнього від виконання грошового зобов'язання.
Позивач вважає, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.11.2025 задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 за 11.12.2021.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча судом повідомлявся про місце, день та час розгляду справи у встановленому законом порядку. У п. 4 прохальної частини позовної заяви зазначено про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Новий колектор».
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У матеріалах справи наявна заява представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. про проведення судових засідань у справі за відсутності відповідача та її представника, у задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 11.12.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0870-3936 (далі-договір), за умовами якого Кредитодавець надає 15 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип кредиту - кредит. Кредит надається Позичальнику виключно через Сайт Кредитодавця (https://navse.in.ua). Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п.п. 1.2, 1.3).
Згідно із п. 1.4 договору, п. 3. Паспорту споживчого кредиту строк кредиту складає 70 календарних днів. Кредит має бути повернений згідно Графіку платежів (додаток 1 до Кредитного Договору) до 18.02.2022 року (Термін погашення). Повернення кредиту відбувається шляхом внесення 5 однакових за розміром платежів (один платіж раз на 2 тижні). Кожен із відповідних двотижневих платежів передбачає сплату однієї п'ятої від Суми Кредиту та суми нарахованих за користування Кредитом процентів.
Як передбачено п. 1.5 договору цей Кредитний Договір є укладеним з моменту одержання Кредитодавцем відповіді (Акцепту) Заявника/Позичальника про прийняття пропозиції (Оферти) Кредитодавця за допомогою Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що більш детально зазначено у Правилах. Даний Договір, в частині виконання прав та обов'язків за ним, діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань.
Протягом строку Кредиту, встановленого пунктом 1.4. Договору, розмір процентів за користування Кредитом складає 1.20 % від початкової Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Суми Кредиту Позичальнику до закінчення визначеного Договором строку, на який надається Кредит. Реальна річна відсоткова ставка складає 35 527 % (п. 1.6 договору).
Згідно із п.п. 3.1-3.3 договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом на умовах та в порядку, встановленому цим Кредитним Договором та Правилами. Сторони досягли згоди у тому, що повернення Кредиту та сплата процентів за користування Кредитом здійснюватиметься відповідно до умов цього Кредитного Договору, Правил та Графіку платежів (який є частиною Кредитного Договору). Строк та проценти за користування Кредитом за цим Договором обчислюються згідно з Графіком платежів. Проценти за користування Кредитом нараховуються на всю Суму Кредиту з дня перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Позичальника, до якого емітована платіжна картка, вказана Позичальником при укладенні цього Кредитного Договору, до Терміну погашення Кредиту. Заборгованість за Договором підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості у строк, встановлений Кредитним Договором, та у порядку, передбаченому Правилами.
Кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A885.
Відповідно до п. 2 додатку №1 Кредитного договору № 0870-3936 від 11.12.2021 орієнтовна загальна вартість Кредиту становить 27 600,00 грн та включає в себе проценти за користування Кредитом у розмірі 12 600,00 грн.
Укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15 000,00 грн підтверджується Правилами надання споживчих кредитів, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №0870-3936 , кредитним договором від 11.12.2021 за №0870-3936, які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А 885, довідкою про перерахування суми кредиту №0870-3936 від 11.12.2021.
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» перерахувало відповідачу кошти в сумі 15 000,00 грн за допомогою системи EASYPAY_API, платіж №1033168512, номер картки № НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки про перерахування суми кредиту №0870-3976 від 11.12.2021.
Згідно інформації, наданої на виконання ухвали суду від 05.11.2025 Акціонерним Товариством «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-07.8.5/16075БТ від 25.11.2025 в Банку на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка (далі-БПК) НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні, яка була отримана згідно заяви №1001715710901 від 23.10.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. З виписки по рахунку НОМЕР_5 у гривні/ БПК НОМЕР_4 , яка відкрита до вказаного рахунку на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 11.12.2021 вбачається, що на рахунок відповідача о 20:33:19 перераховано 15 000,00 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №0870-3936 від 11.12.2021 станом на 26.12.2024 розмір заборгованості відповідача становить 27 600,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 600,00 грн заборгованість за відсотками за період часу з 11.12.2021 по 26.12.2024.
26.12.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу №УКФ-261224-2, за умовами якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором (п. 2.1).
Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (п. 3.1.3).
Відповідно до реєстру боржників №1 до Договору факторингу №УКФ-070824-1 від 07.08.2024 ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 у розмірі 27 600,00 грн.
Згідно довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021, станом на 15.07.2025 заборгованість перед позивачем не погашена і складає 27 600,00 грн, з яких: 15 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 12 600,00 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, у ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі яка розглядається кредитний договір № 0870-3936 від 11.12.2021, укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора (номер пароля А885), про що зазначено у п.1.5 Договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 .
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св23).
Водночас, всупереч зазначеним нормам, представник відповідача не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 0870-3936 від 11.12.2021 у електронному вигляді та накладення на нього будь якого іншого підпису (одноразового ідентифікатора) ніж зазначеного у такому договорі, внаслідок чого відповідні аргументи останнього суд відхиляє.
Разом з тим, не погоджуючись з розрахунком заборгованості за кредитним договором, який поданий позивачем, відповідач не подав суду свого розрахунку заборгованості.
Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов'язок доказування протилежного.
Водночас, у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач будучи обізнаним про підписання кредитного договору, графіка погашення кредиту та сплати відсотків, не вчиняв дії щодо захисту, на його думку, порушених прав на отримання кредитних коштів за вказаним договором.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц (провадження № 61-6952св24).
Відповідач також не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 і за відсутності таких доказів відповідні аргументи представника відповідача суд визнає безпідставними.
При цьому, суд також відхиляє твердження представника відповідача про неотримання ОСОБА_1 грошових коштів за спірним кредитним договором, оскільки такий укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач не довів, що кредитний договір укладено іншою особою, грошові кошти перераховані на банківський рахунок та відповідну банківську картку, що йому не належить. Разом з тим, відповідачем не спростовано, що відомості, зазначені в анкеті-заяві, яка сформована при укладенні кредитного договору, не відповідають дійсності. Кредитні грошові кошти перераховувалися на номер електронного платіжного засобу (банківської картки) зазначений відповідачем.
Разом з тим, суд враховує, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим.
Таким чином відповідач не спростовував факт отримання кредитних коштів та користування ними. У такий спосіб останній намагається уникнути належного виконання зобов'язання.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першо статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Таким чином, обов'язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.
Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного між сторонами кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов'язків сторін.
Доказів виконання умов кредитного договору та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Так, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У справі яка розглядається за умовами укладеного між сторонами кредитного договору №0870-3936 від 11.12.2021, такий укладено на строк 70 днів. Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків.
Як уже зазначалось вище, за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021, відповідач отримав кредит в розмірі 15 000,00 гривень на строк 70 днів із сплатою за користування кредитом 1,20% в день. Вказана вимога щодо договору позивачем дотримана, що відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду. Нарахування відсотків за користування кредитом проводились в межах строку кредитування та на умовах визначених договором, за межі таких умов кредитор не вийшов.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 у розмірі 27 600,00 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, сплата якого підтверджується відповідною платіжною інструкцією №3720477009 від 18.07.2025.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279-224 ЦПК України суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» заборгованість за кредитним договором №0870-3936 від 11.12.2021 у розмірі 27 600,00 грн, зокрема 15 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 600,00 грн заборгованості за відсотками, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а всього 30 022,40 грн (тридцять тисяч двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.М. Чапліна