Справа № 702/469/25
Провадження №2/702/368/25
заочне
01.12.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Нейло І.М.,
за участю секретаря Прилуцької О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні Монастирищенського районного суду Черкаської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики 157738 грн. та витрати зі сплати судового збору. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.05.2023 він надав ОСОБА_2 у борг кошти в розмірі 212097 грн., про що між ними був укладений нотаріально посвідчений договір. В свою чергу відповідач брав на себе зобов'язання повернути борг у повному обсязі в строк до 03.03.2025 р. Проте відповідач повернув тільки частину заборгованості у сумі 2000 дол. США, що на момент платежу становило 73137,2 грн. Іншу частину заборгованості в сумі 157738 грн., що складає 3800 доларів США, відповідач не повернув, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою від 11.06.2025, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Чуйко Я.В. в судове засідання не з'явились, на адресу суду подали заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Таким чином, оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, суд ухвалює заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, згідно ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Як вбачається із матеріалів справи, 03.05.2023 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики, який посвідчено приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської обл. Бондаренко О.І. /а.с.5-6/.
Згідно п. 13 договору, він був складений в трьох оригінальних примірниках, два з яких передано сторонам договору, а один зберігається в матеріалах нотаріальної справи. /а.с.6/
Відповідно до пунктів 1, 3 договору позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 212097,88 грн., що в еквіваленті за комерційним курсом Національного банку України, на день укладення договору становило 5800 доларів США, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути отримані кошти до 30.03.2025.
Згідно копії нотаріально посвідченої заяви позивач ОСОБА_1 підтвердив отримання від ОСОБА_2 частину заборгованості в сумі 73137,2 грн., що в еквіваленті за курсом Національного банку України становило 2000 доларів США.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
В матеріалах справи відсутні, передбачені договором докази повернення частини позики, таким чином відповідач взятих на себе зобов'язань за договором позики частково не виконав.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим ч.2 ст.524 та ч.2 ст. 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відповідно до умов договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту на день здійснення платежу.
Враховуючи, що частина позики не повернута до цього часу, та оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за курсом Національного банку України на день пред'явлення позову.
Згідно відомостей офіційного сайту Міністерства фінансів України, станом на день надіслання позовної заяви 19.06.2023 офіційний курс долара США становив 41,4983 грн .
Відтак, станом на дату пред'явлення позову сума основного боргу становить 157693,54 грн. (3800 доларів США*41,4983 грн), яка підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 27, 60, 141, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики 157693 грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору 1577 грн. 38 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Нейло