(ЗАОЧНЕ)
Справа № 695/4440/25
номер провадження 2/695/2360/25
18 грудня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення боргу за спожиту електричну енергію.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.05.2025 №425822959 власником майна з 08.05.2019 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . За особовим рахунком споживача за вказаною адресою спожито електричну енергію в розмірі 1592 кВТ/год та нараховано суму 5 697 грн 04 коп., що підтверджується рахунками з січня 2024 року по січень 2025 року. Загальна сума заборгованості за спожиту електроенергію у період з січня 2024 року по січень 2025 року становить 5 197 грн 32 коп. Позивач зазначає, що відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг несе відповідач, та факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Враховуючи викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 5 197 грн 32 коп., три відсотки річних у сумі 155 грн 34 коп., інфляційні втрати у сумі 452 грн 76 коп., витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення у сумі 982 грн 69 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач відзив на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надав.
У судове засідання представник позивача не прибув. Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви, представник позивача просить розглянути справу за її відсутності та не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача у судові засідання.
Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибув, про причини такої неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 07.05.2025 №425822959 власником майна з 08.05.2019 за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
За вказаною адресою ПАТ «Черкасиобленерго» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 .
Згідно з деталізацією розрахунків за електроенергію станом на січень 2025 року абоненту ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_1 нараховано суму 5 197 грн 32 коп.
Таким чином, фактичним власником особового рахунку № НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , а позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , надавались послуги з постачання електричної енергії.
ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» зверталося до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Однак станом на дату подачі позову заборгованість не сплачена відповідачем.
За особовим рахунком споживача № НОМЕР_1 за вказаною адресою спожито електричну енергію в розмірі 1 592 кВТ/год та нараховано суму 5 697 грн 04 коп., що підтверджується рахунками з січня 2024 року по січень 2025 року.
Загальна сума заборгованості за спожиту електроенергію у період з січня 2024 року по січень 2025 року становить 5 697 грн 04 коп.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно з ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною другою статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець послуги з постачання та розподілу електричної енергії зобов'язаний постачати споживачеві електричну енергію відповідно до умов укладеного договору про постачання з дотриманням встановлених показників якості послуг.
Параметри якості електричної енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язки енергопостачальників або інших суб'єктів, визначених законом щодо постачання та розподілу електричної енергії, встановлюються законом, що регулює відносини у сфері постачання та розподілу електричної енергії.
Послуга з постачання електричної енергії надається згідно з умовами договору та вимогами правил, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (ч. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії станом на виникнення заборгованості регулювалися Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 4.1 Правил, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Згідно з абз. 2 п.4.10 Правил, побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах ненаданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії.
Пунктом 4.12 Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої та купленої енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 викладено правовий висновок, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Таким чином, відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Загальна сума заборгованості за спожиту електроенергію у період з січня 2024 року по січень 2025 року становить 5 197 грн 32 коп.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , який є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати ТОВ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» за спожиту електричну енергію, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору на надання таких послуг.
Заборгованість відповідача перед позивачем доведена суду належними та допустимими доказами, не заперечувалась та не оспорювалась відповідачем, ним не подавалось суду заяв про те, що на цей час така заборгованість ним погашена повністю або частково, а тому вимога позивача про стягнення суми основного боргу у сумі 5 197 грн 32 коп. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ч.2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Борг відповідача зріс внаслідок інфляції на суму 452 грн 76 коп., 3%річних у сумі 155 грн 34 коп., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених на здійснення робіт з припинення електроживлення споживача у сумі 982 грн 69 коп.
Як встановлено в судовому засіданні, на теперішній час об'єкт нерухомого майна відключений від мережі електропостачання.
Згідно підпункту 2 п.7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше 10 робочих днів до моменту відключення у разі заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Згідно підпункту 2 п.7.5 Правил витрати оператора системи на здійснення робіт з припинення та відновлення електроенергії споживача покриваються за рахунок коштів ініціатора здійснення цих робіт, які відшкодовуються йому споживачем.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача, понесених на здійснення робіт з припинення електроживлення споживача у сумі 982 грн 69 коп. підлягають задоволенню.
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електричну енергію в сумі 8 760 грн 00 коп., трьох відсотків річних у сумі 155 грн 34 коп., інфляційних втрат у сумі 452 грн 76 коп., витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення у сумі 982 грн 69 коп., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 166, код ЄДРПОУ 42474208) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за спожиту електричну енергію - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ»:
- заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2024 по 31.01.2025 у сумі 5 197 (п'ять тисяч сто дев'яносто сім) грн 32 коп. на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_2 у Філії Черкаського обласного управління АТ «ОЩАДБАНК» МФО 354507;
- інфляційні втрати у сумі 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн 76 коп. та 3% річних у сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн 34 коп. на рахунок НОМЕР_3 у АБ «УКРГАЗБАНК»;
- витрати на здійснення робіт з припинення електроживлення у сумі 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн 69 коп. на рахунок НОМЕР_3 у АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривні 00 копійок на рахунок № НОМЕР_3 в АБ «УКРГАЗБАНК».
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядя кщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська