Справа № 570/6545/25
Номер провадження 2/570/2977/2025
"19" грудня 2025 р.
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О., ознайомившись в м. Рівне з матеріалами цивільної справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Покликаючись на непогашення позичальником заборгованості за кредитними договорами, представник позивача у поданій 16.12.2025 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 38823,97 грн. боргу та понесені судові витрати.
Зі змісту позовної заяви та її вимог суд встановив, що предметами спору у даній справі є окремі договори позики, а саме:
-загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №101965675 від 25.08.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16603.00 грн
-загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2998584 від 20.08.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 4774.51 грн,
-загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75834265 від 07.07.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 7776.46 грн,
-загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2064350 від 24.06.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 9670.00 грн,
Згідно з положеннями п.10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2011 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Верховний Суд у справі №909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову». Зокрема, як виснував Верховний Суд предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. За таких обставин вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Так, відповідно позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.
Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правову підставу вимоги про стягнення заборгованості позивач у поданій до суду позовній заяві посилається на ст.1048-1050 ЦК України, яка надає право кредитодавцю вимагати повернення усієї суми позики та проценти за користування нею.
Загальна ціна позову визначена позивачем як сума всіх вимог за двома кредитними договорами, кожен із яких включає розрахунки заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами.
При цьому суд враховує, що кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов'язків.
У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового правовідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов'язаними між собою (різні кредитні договори, окремі видаткові операції, індивідуальний графік платежів, окремі договори факторингу тощо).
За таких обставин суд доходить до висновку, що вимоги про стягнення заборгованості у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов'язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами та не є основними і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.
Відповідно позивач при поданні позову порушив правила об'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах, які є різними за предметом, обсягом зобов'язань та строками виконання, що матиме наслідком дослідження окремо кожного договору та окремо - заборгованостей, які виникли з різних підстав, підстав виникнення права вимоги до відповідача, що має підтверджуватися також окремими, не пов'язаними між собою доказами.
Аналогічні висновки були зазначені Верховним Судом у постанові від 16.10.2020 року у справі № 910/7186/19.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Згідно з ч.6 ст.185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена. Копія позовної заяви залишається в суді. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
При цьому суд звертає увагу, що об'єднання позивачем у позові декількох вимог майнового характеру, які до того ж не пов'язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, не є основними та похідними, не може призводити до штучного зменшення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання такої позовної заяви.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду.
Згідно з ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №05878500019 від 10 грудня 2025 року.
При перевірці надходження суми судового збору встановлено, що сума судового збору за квитанцією доданою до позову, була зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Згідно з положеннями ч.5 ст.7 цього Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Тобто для повернення судового збору позивач має подати суду відповідну заяву (клопотання).
З огляду на викладене, керуючись п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України,
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - повернути позивачу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Згідно з положеннями ч.5 ст.7 цього Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Тобто для повернення судового збору позивач має подати суду відповідну заяву (клопотання).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Красовський О.О.