Справа № 569/2190/25
1-кп/569/1175/25
19 грудня 2025 року м.Рівне
Колегія суддів Рівненського міського суду Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №22025180000000017 від 23.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Славута, Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за контрактом в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Рівне, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України,
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винними у вчиненні якого визнаються обвинувачені
Згідно із указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжено.
Не пізніше червня 2024 року, у громадянина України ОСОБА_9 виник злочинний умисел на вчинення підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 03.06.2024, ОСОБА_9 , діючи умисно, вступив у злочинну змову з ОСОБА_10 , спрямовану на вчинення диверсії з метою ослаблення держави.
У подальшому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 03.06.2024, обрали предмет злочинного посягання, а саме релейну шафу вхідного світлофору «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне, домовились про механізм та порядок здійснення підпалу релейної шафи.
В межах підготовки до підпалу, 03.06.2024, в період часу з 06 год 25 хв по 06 год 30 хв ОСОБА_10 та ОСОБА_9 придбали 2 літри бензину на АЗС « Укрнафта », що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 .
На продовження виконання злочинного умислу, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 прослідували до магазину « БудТема », що за адресою: м. Рівне, вул. Полуботка, буд. 8 , де близько 09 год 20 хв придбали металевий монтажний лом чорного кольору з метою забезпечення проникнення до середини релейної шафи для безпосереднього підпалу обладнання всередині неї.
03.06.2024, близько 10 год 30 хв, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , використовуючи таксі, приїхали за адресою: АДРЕСА_7 , звідки пішки вздовж залізничної колії прослідували до релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що має важливе народногосподарське та оборонне значення, і розташована на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 03.06.2024, в період часу з 11 год 50 хв по 12 год 38 хв, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з метою ослаблення держави, усвідомлюючи, що їхні дії можуть призвести до аварії залізничного транспорту, порушення режиму його роботи і зв'язку, створити небезпеку для життя і здоров'я людей, за допомогою придбаного металевого монтажного лому розкрили вищевказану релейну шафу, та використовуючи придбаний попередньо бензин, здійснили підпал шафи зсередини. Після того, як шафа почала палати останні покинули місце злочину.
Таким чином, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою послаблення держави вчинили підпал, спрямований на зруйнування об'єкта, який має важливе народногосподарське значення, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.113 КК України.
2. Позиції сторін кримінального провадження
За результатами судового розгляду прокурор підтримав пред'явлене ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачення, зазначив, що докази отримані у порядку, встановленому КПК України, підтверджують існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки вчинення злочину) та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_9 вину у вчиненні злочину не визнав, суду пояснив, що 03.06.2024 у нього був день народження. Напередодні вночі він перебував вдома в кума ОСОБА_10 та цілу ніч грав в комп'ютерні ігри. Близько 6 год ранку зателефонував до ОСОБА_10 , запропонував йому відсвяткувати день народження, посмажити шашлики, на що останній погодився. Про конкретне місце відпочинку не домовлялися. Зустрівшись, вони пішли на автозаправну станцію по вул. Богоявленська в м. Рівне де придбали каністру бензину, який мали намір використовувати для приготування шашликів. Він був в середині заправки, розраховувався за бензин, а тому не бачив як ОСОБА_10 фотографував каністру з бензином, чому він це робив йому не відомо. Після чого в будівельному магазині, неподалік продуктового ринку, ОСОБА_10 придбав металевий лом, який мав передати батькові в село. Йому також невідомо чому ОСОБА_10 фотографував лом на телефон. Надалі вони замовили таксі та поїхали на роботу до його матері на АДРЕСА_1 , оскільки вона хотіла його привітати з днем народження. Як домовлявся з матір'ю про зустріч не пам'ятає, можливо телефонував чи писав. Він зустрівся з матір'ю неподалік її роботи, вона подарувала йому чорні штани, кофту та сірі кросівки. В цей час ОСОБА_10 чекав неподалік. Отримавши подарунки, вони з ОСОБА_10 перейшли залізничні колії, попрямували до лісу у пошуках місця для приготування шашликів. Однак відповідного місця не знайшли, також не було каменів, якими можна було б обмежити поширення вогню, а тому боячись наслідків поширення пожежі, вони вирішили посмажити шашлики в іншому місці, викликавши таксі, повернулися в місто. Заперечив показання, які він давав в ході слідчого експерименту, стверджував, що надавав їх під примусом працівників служби безпеки, які йому погрожували в ході конвоювання з слідчого ізолятора до місця проведення слідчого експерименту. Під час слідчого експерименту був присутній захисник, якому не скаржився на неправомірний вплив працівників служби безпеки. Не зміг пояснити в чому виражався примус та хто саме погрожував. Водночас під час дослідження протоколу слідчого експерименту вказував, що надавав показання під примусом слідчого, який погрожував обмежити побачення з родичами. З приводу примусу та погроз в правоохоронні органи не звертався, не бажає аби суд звертався з даного приводу до правоохоронних органів. Вважає, що відомості, які містяться в матеріалах НСРД, зафіксованих в ході розмови ОСОБА_10 в слідчому ізоляторі, є недопустимими доказами. Просив ухвалити відносно нього виправдувальний вирок.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 просив ухвалити виправдувальний вирок, у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_9 у вчиненні злочину. Крім того, захисник вважав недопустимими доказами протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 та протоколи впізнання за фото зі свідками.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію захисника ОСОБА_12 , відмовився від дачі показань.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 вказала, що винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину не доведена належними та допустимими доказами, зокрема не доведено, що релейна шафа мала важливе народногосподарське та оборонне значення. На обґрунтування своєї позиції захисник покликалася на критерії віднесення об'єктів до критичної інфраструктури, закріплені в Законі України «Про критичну інфраструктуру» та класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті, визначену «Положенням про класифікацію транспортних подій на залізничному транспорті», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 235 від 03.07.2017. У з в'язку з викладеним, просила ухвалити виправдувальний вирок, у зв'язку із недоведеністю вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину.
3. Мотиви суду і докази на підтвердження встановлених судом обставин
За змістом ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
При цьому особа може бути визнана винною лише, якщо буде доведено, що нею вчинено суспільно небезпечне діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК України.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених законом юридично значущих об'єктивних та суб'єктивних ознак, що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.
Тому поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу злочину - як ті, що утворюють об'єктивну сторону злочину, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Таким чином, для вирішення питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, враховуючи формулювання та межі пред'явленого обвинувачення, а також диспозицію ч. 2 ст. 113 КК України, яка передбачає відповідальність за інкримінований обвинуваченим злочин, суд має надати відповіді на такі питання:
1) Чи є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суб'єктами інкримінованого їм злочину?
2) Чи здійснили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підпал, спрямований на зруйнування або пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану?
3) Чи діяли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з прямим умислом та з метою ослаблення держави?
4) Чи відповідає об'єкт посягання ознакам безпосереднього об'єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?
Лише надання ствердних відповідей на кожне з цих питань, із посиланням на сукупність належних, допустимих, достовірних і взаємопов'язаних доказів, свідчитиме про наявність в діях обвинувачених усіх ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, а отже і про достатність підстав для визнання їх винними.
Чи є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суб'єктами інкримінованого їм злочину?
Кримінальній відповідальності за ст. 113 КК України підлягає загальний суб'єкт, а саме будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла 14 - річного віку.
З наданих сторонами документів, встановлено, що обвинувачені є фізичними осудними особами, а також на момент вчинення інкримінованого діяння досягли 14 - річного віку.
Відповідно до листів КП « Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення » Рівненської обласної ради (надалі - КП « РОЦПЗН ») №2894/1 від 05.08.2024 (Т.3 а.к.п. 177), №3745 від 11.10.2024 (Т.3 а.к.п. 186) ОСОБА_10 за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався, звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра, діагноз: розлад особистості за змішаним типом.
З виписки №405 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_10 вбачається, що останній в період з 17.05.2021 по 24.05.2021 перебував на лікуванні в КП « РОЦПЗН ». В карті зазначені відомості щодо психіки (свідомість ясна, розумовому контакту доступна по суті, орієнтований правильно, емоційно адекватний, мислення послідовне, суїцидальні думки не виказує), зазначено, що лікування не проводилось та рекомендовано здоровий спосіб життя, психотерапія.
ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що перебував на лікуванні в КП « РОЦПЗН » у зв'язку із депресією, яка викликана сімейними проблемами.
Колегія суддів зауважує, що факт перебування особи на лікуванні не є самостійною підставою для призначення експертизи, а лише одним із доказів, який суд оцінює в сукупності з іншими доказами. Суд призначає експертизу, коли її висновок є необхідним для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до норм процесуального законодавства, а не автоматично через факт звернення особи за медичною допомогою.
Колегія суддів оцінює факт перебування ОСОБА_10 на лікуванні у лікаря психіатра як обставину, яка свідчать лише про наявність у нього окремих поведінкових розладів, та враховуючи тривалість лікування, характер розладу, обставини звернення за медичною допомогою, приходить до висновку, що його психічний стан вказує на здатність повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а відтак у суду відсутні сумніви щодо осудності обвинуваченого ОСОБА_10 .
Чи здійснили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підпал, спрямований на зруйнування або пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське чи оборонне значення, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану?
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КК України до кримінальної відповідальності притягуються особи за вчинення з метою ослаблення держави вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їхньому здоров'ю, на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також вчинення з тією самою метою дій, спрямованих на радіоактивне забруднення, масове отруєння, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій.
За вчинення таких дій в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, передбачена відповідальність ч. 2 ст. 113 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що диверсія відноситься до злочинів з усіченим складом і визнається закінченою з моменту здійснення вибухів, підпалів або інших дій, спрямованих на досягнення зазначених у законі небезпечних наслідків, тобто незалежно від фактичного спричинення смерті, тілесних ушкоджень, зруйнування або пошкодження об'єктів, радіоактивного забруднення та настання інших наслідків.
Таким чином диверсія, вчинена у будь-якій із її форм, є закінченою з моменту вчинення відповідно підпалу, незалежно від того, чи фактично настали ті або інші наслідки.
З огляду на формулювання обвинувачення та диспозицію ч. 2 ст. 113 КК України, вирішуючи питання щодо наявності в діях обвинувачених ознак об'єктивної сторони інкримінованого їм злочину, колегії суддів необхідно дати відповіді на такі питання:
1) Чи здійснили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підпал релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташована на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне?
2) Чи діяли обвинувачені за попередньою змовою групою осіб?
3) Чи відповідає предмет посягання ознакам об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення?
4) Чи діяли обвинуваченні в умовах воєнного стану?
Щодо здійснення підпалу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 релейної шафи
Наразі, суд, на підставі матеріалів кримінального провадження та показань свідків, надасть оцінку обставинам підпалу релейної шафи, яке вважає доведеним.
Колегія судді встановила, що в межах підготовки до підпалу, 03.06.2024, в період часу з 06 год 25 хв по 06 год 30 хв ОСОБА_10 та ОСОБА_9 придбали 2 літри бензину на АЗС « Укрнафта », що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що працює касиром на АЗС « Укрнафта », що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 , пригадує, що в червні 2024 року обвинувачені придбавали каністру бензину, запам'ятала, що у одного з хлопців було татуювання на руці. З нею проводилось впізнання, під час якого впізнала обвинувачених. Зазначила, що на АЗС ведеться відеоспостереження, від керівництва їй відомо, що відеозаписи, на яких зафіксовані обставини придбання обвинуваченими бензину, передані слідчому.
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.06.2024 свідок ОСОБА_13 впізнала ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як осіб, які 03.06.2024 купували пальне на автозаправній станції ТОВ « Укрнафта » за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 (Т.3 а.к.п. 61-65, 67-70 ).
Із дослідженого судом відеозапису з камер відеоспостереження на АЗС « Укрнафта », що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 вбачається, що на територію АЗС заходять ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_10 одягнений в штани, кросівки та куртку темного кольору, на спині у нього рюкзак чорного кольору. ОСОБА_9 одягнений у бриджі, вітровку та чорні кросівки, у руках тримає каністру оранжевого кольору (файл AZS-17-020_ch9_20240603060002_20240603070002 хронологічний період з 06:25:00 і далі за відео). Обвинувачені заходять до приміщення АЗС, ОСОБА_9 знаходиться біля каси, а ОСОБА_10 стоїть біля дверей (файл AZS-17-020_ch11_20240603060001_20240603070001 хронологічний період з 06:25:30 і далі за відео; файл AZS-17-020_ch15_20240603060006_20240603070006 хронологічний період з 06:25:30 і далі за відео). При цьому у ОСОБА_9 помітно характерне татуювання на лівій руці між вказівним та великим пальцями (файл AZS-17-020_ch15_20240603060006_20240603070006 хронологічний період з 06:26:46 і далі за відео). Надалі ОСОБА_10 ставить каністру біля колонки, працівник АЗС наповнює каністру бензином (файл AZS-17-020_ch1_20240603055957_20240603065957 хронологічний період з 06:26:14 і далі за відео). Після чого ОСОБА_10 за допомогою телефону зробив фото каністри (файл AZS-17-020_ch1_20240603055957_20240603065957 хронологічний період з 06:27:03 і далі за відео). О 06:30:40 обвинувачені покинули територію АЗС (файл AZS-17-020_ch9_20240603060002_20240603070002 хронологічний період з 06:30:40 і далі за відео) (Т.3 а.к.п. 146).
Надалі, ОСОБА_9 з ОСОБА_10 прослідували до магазину « БудТема », що за адресою: м. Рівне, вул. Полуботка, буд. 8 , де близько 09 год 20 хв придбали металевий лом чорного кольору з метою забезпечення проникнення до середини залізничної шафи для безпосереднього підпалу обладнання всередині неї.
Свідок ОСОБА_14 надав показання щодо обставин придбання обвинуваченими лому, зазначивши, що влітку 2024 року, в магазині « БудТема » обвинувачені купували металевий лом, під час проведення впізнання впізнав вказаних осіб.
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.06.2024 свідок ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як осіб, які купували металевий лом «SIGMA» (Т.3 а.к.п. 111-115, 116-120).
У цьому контексті, слід зауважити, що в ході огляду місця події було виявлено та вилучено металевий лом чорного кольору «Sigma», а також зафіксовано сліди взлому на дверцятах релейної шафи з лівої тильної сторони (Т. 1 а.к.п. 195-216).
Як вбачається з протоколу огляду мобільного телефону «Хіаомі», в ході огляду соціальних мереж інтерактивного спілкування «Телеграм» та «Instagram» отримано інформацію про профіль, який використовується на телефоні - « ОСОБА_15 » «телефон - НОМЕР_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (Instagram, ОСОБА_10 ) Оглянуто вкладку « Галерея », в якій містяться 3 фото, а саме о 10 год 03.06.2024 фото фомки, о 06 год 27 хв фото каністри на АЗС (Т.2 а.к.п. 205-217).
Придбавши необхідні засоби та знаряддя, 03.06.2024, близько 10 год 30 хв, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , використовуючи таксі, прибули за адресою: АДРЕСА_7 . Рівне.
Свідок ОСОБА_18 повідомив, що працює таксистом, влітку 2024 року перевозив обвинувачених таксі з Театральної площі до провулку Робітничий в м.Рівне, вказав, що з ним проводилось впізнання по фото, під час якого впізнав одного із обвинувачених.
Вказані показання цілком узгоджуються із зафіксованими відомостями у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2024, згідно яких свідок ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_10 як особу, яку він підвозив 03.06.2024 у проміжок часу між 10 год 20 хв до 11 год за маршрутом Театральна площа - провулок Робітничий в м.Рівне (Т.3 а.к.п. 92-97).
З дослідженого судом протоколу огляду ресурсу комплексної системи відео моніторингу «Безпечне місто Рівне» від 14.06.2024 встановлено, що автомобіль, з реєстраційним номером НОМЕР_3 , 03.06.2024 о 10 год 33 хв перебував на вул. Миру у м. Рівне, далі о 10 год 39 хв прослідував у напрямку вул. Театральна, а згодом о 10 год 41 рухався по вул. Соборній в м.Рівне в напрямку пивзаводу «Рівень».
Після прибуття на АДРЕСА_7 обвинувачені пішки, вздовж залізничної колії прослідували на місце вчинення кримінального правопорушення, де за допомогою лому розкрили релейну шафу, та використовуючи придбаний попередньо бензин, здійснили підпал шафи зсередини, після чого покинули місце злочину.
Факт зруйнування релейної шафи шляхом підпалу підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження.
Так, начальник Виробничого структурного підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_9 » регіональної філії « Львівська залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » звернувся із заявою від 04.06.2024, в якій просив притягнути до відповідальності невідомих осіб, які 03.06.2024 вчинили підпал релейної шафи вхідного світлофора «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташований на 236 кілометрі пікет1 (Т.1 а.к.п. 23).
Згідно з актом технічного стану пошкодженого об'єкта від 03.06.2024 працівниками ВСП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » проведено огляд місця підпалу релейної шафи вхідного світлофора «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що розташований на 236 кілометрі пікет1 та встановлено, що релейна шафа, апаратура СЦБ та кабельно-провідникова продукція, що знаходилась в ній, згоріла до повного її виходу з ладу, на дверцятах шафи виявлено сліди злому (Т. 1 а.к.п. 30).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.06.2024 проведено огляд на місці вчинення злочину, а саме релейної шафи вхідного світлофора «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходиться за координатами ІНФОРМАЦІЯ_10, поблизу стовпа з позначкою «240», залізнична колія 236 км ІНФОРМАЦІЯ_9 та зв'язку ділянки ІНФОРМАЦІЯ_4. Оглядом встановлено, що шафа зсередини повністю вигоріла, наявні сліди кіптяви та горіння, на дверцятах з лівої тильної сторони зафіксовано сліди взлому. В напрямку 320 градусів Пн-Зх від вказаної шафи, поблизу колії на відстані близько 40 м виявлено металевий лом марки «SIGMA» чорного кольору (Т. 1 а.к.п. 195-216).
Відповідно до Розрахунку вартості відновлювальних робіт по випадку згоряння релейної шафи з ознаками втручання сторонніх осіб на 236 км пк 1 ІНФОРМАЦІЯ_3 03.06.2024 вартість відновлювальних робіт становить 414817 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки (Т.1 а.к.п. 36).
Згідно з висновком судової експертизи №СЕ-19/118-24/9015 - ТВ від 24.10.2024 розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику майна АТ « Українська залізниця » внаслідок підпалу релейної шафи включно з апаратурою системи центрального блокування та кабельно-провідниковою продукцією, вчиненому 03.06.2024, складає 335 380 (триста тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят) гривень 5 (п'ять) копійок.
Після вчинення злочину, 03.06.2024, близько 13 год, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 , використовуючи таксі, повернулися в район залізничного вокзалу в м. Рівне.
Свідок ОСОБА_19 повідомив, що працює таксистом, підтвердив, що перевозив обвинувачених таксі з с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області до м. Рівне, в район залізничного вокзалу, зазначив, що під час проведення впізнання впізнав обвинувачених.
Відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.07.2024 свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як осіб, яким надавав послуги по перевезенню автомобілем таксі, а саме 03.06.2024 в період з 12 год 30 хв по 13 год перевозив з с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області до м. Рівне (Т.3 а.к.п. 38-42, 44-48).
Додатковим підтвердженням факту перебування обвинувачених на місці вчинення злочину є відомості про перебування абонентських номерів НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_10 та НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_9 , в зоні дії базової станції оператора ПрАТ « Київстар », що діє в зоні АДРЕСА_8 , тобто базової станції, яка охоплює місце вчинення кримінального правопорушення.
Зазначені відомості містяться на DVD-R диску в папці «15164», файл «15164_MSISDN __95541_1_of__1» (Т.2 а.к.п. 264), що отриманий відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 01.08.2024 у ПрАТ « Київстар » (Т.2 а.к.п. 224) та оглянутий згідно протоколу огляду від 04.09.2024 (Т.2 а.к.п. 229-263).
Також колегія суддів враховує, що згідно протоколу слідчого експерименту від 18.10.2024 ОСОБА_9 в присутності захисника та понятих, детально відтворив обставини кримінального правопорушення, показав маршрут руху та відтворив механізм вчинення злочину, вказав на безпосередній предмет посягання, розмежував дії співучасників, зокрема зазначив, що він за допомогою металевого лома відчинив двері релейної шафи, а ОСОБА_10 облив середину шафи бензином та підпалив ( Т.1 а.к.п. 168-170).
Колегія суддів зазначає, що описані ОСОБА_9 в ході слідчого експерименту деталі знищення релейної шафи не могли бути відомі особам, які не були присутні на місці і під час вчинення кримінального правопорушення.
З метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом був досліджений протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 13.08.2024 абонентського номера НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_10 , з носієм інформації диском DVD-R №5/2/3-344т.
Досліджений судом звукозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Дослідивши вказаний протокол та відтворивши наявні на носії інформації файли (« H_380981291818_21933335_04_07_2024_17_08_28_.wav » у проміжку з 00 год 16 хв 34 с до 00 год 19 хв 25 с), суд встановив, що на диску зафіксовано спілкування ОСОБА_10 з невідомою жінкою. На запитання вказаної особи про те, як називається предмет, який вони спалили, за що йому загрожує довічне позбавлення волі, ОСОБА_10 відповідає, що це шафа. При цьому обвинувачений жодним чином не висловлює нерозуміння вказаного запитання, зокрема щодо предмету, способу його знищення та участі іншої особи у вказаних діях, і не проявляє зацікавленість в поясненні цих відомостей, навпаки деталізує місцезнаходження вказаної шафи та її призначення, вказуючи, що шафа стоїть біля колій та управляє світлофорами на коліях (Т.2 а.к.п. 50-52).
Аналіз вказаної розмови дає підстави стверджувати, що вказана розмова була вільною, без примусу і обману з боку буд-яких осіб, ОСОБА_10 на власний розсуд спілкувався зі співрозмовником, характер бесіди між обвинуваченим та співрозмовником включав умови для приватного спілкування, за яких ОСОБА_10 міг розраховувати на те, що повідомлена ним інформація буде збережена в таємниці.
Відповідно до висновку судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/118-24/12013 - ВЗ від 20.11.2024 на досліджувальній фонограмі « H_380981291818_21933335_04_07_2024_17_08_28_.wav » у проміжку з 00 год 16 хв 34 с до 00 год 19 хв 25 с, зміст яких відображено в копіях протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 5/2/3-1300 від 13.08.2024 наявне усне мовлення громадянина ОСОБА_10 . Висловлювання особи, умовно позначеної, як « ОСОБА_10 » у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж № 5/2/3-1300 від 13.08.2024 - належать громадянину ОСОБА_10 .
Вказані протоколи слідчих та процесуальних дій, експертизи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні отримані в порядку передбаченому КПК України. Відомості які містяться у зазначених документах прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення, а також осіб, що його вчинили. При цьому, надані у ході судового розгляду показання свідків кореспондуються з даними відображеними у вказаних документах та узгоджуються між собою.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шляхом підпалу зруйнували релейну шафу вхідного світлофору «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне.
Щодо вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб
Згідно з обвинувальним актом інкримінований обвинуваченим злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
При цьому, судовою практикою передбачається, що домовитись про спільне вчинення злочину заздалегідь - означає дійти згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони. Таким чином, ця домовленість можлива на стадії готування злочину, а також у процесі замаху на злочин. Така домовленість може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, у формі конклюдентних дій.
Домовленість повинна стосуватися спільності вчинення злочину (узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення, змісту виконуваних функцій тощо).
При цьому проста форма співучасті (співвиконавство) передбачає, що декілька осіб, діючи спільно, є безпосередніми виконавцями кримінального правопорушення, суб'єктивна сторона якого охоплюється єдиним умислом. Їхні дії можуть мати різний характер та їхні ролі однакові - вони безпосередньо виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини КК України як ознаки об'єктивної сторони конкретного складу кримінального правопорушення. При цьому злочинні наслідки настають у результаті саме сукупної діяльності співвиконавців і є спільними для них.
На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діяли за попередньою змовою групою осіб, виходячи з такого.
Так, колегія суддів зауважує, що наявність двох обвинувачених відповідає кількісній характеристиці вказаного виду співучасті.
Щодо наявності попередньої змови між обвинуваченими, то колегія суддів також бере до уваги факт знайомства вказаних осіб.
Колегія суддів враховує, що у матеріалах провадження відсутні відомості, які б підтверджували обговорення між обвинуваченими умов вчинення ними спільного злочину.
Втім, колегія суддів відзначає, що із викладеної у цьому вироку хронології подій вбачається, що обвинувачені спільно готувалися до вчинення злочину, придбавши бензин та лом, кожен із співучасників доклав власних зусиль для досягнення злочинного результату, ОСОБА_9 за допомогою металевого лома відчинив двері релейної шафи, а ОСОБА_10 облив середину шафи бензином та підпалив її.
Дії обвинувачених були взаємодоповнюючими, кожен з них спирався на допомогу та сприяння іншого, діяльність кожного з них була спрямована на вчинення одного і того ж злочинного результату, а саме знищення релейної шафи. В даному випадку не має жодного правового значення роль і функції кожного обвинуваченого.
Виходячи з встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність єдиної спільної мети та узгодженості дій обвинувачених, що свідчить про їх попередню домовленість і, що обвинувачені діяли як співучасники вчиненого кримінального правопорушення та без розподілу ролей.
Щодо предмету посягання
В обвинувальному акті зазначається, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вчинили підпал, спрямований на зруйнування об'єкта, який має важливе народногосподарське значення.
Враховуючи формулювання обвинувачення, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, є його предмет, який належить до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення.
Колегія суддів зазначає, що кримінальний закон не містить визначення поняття «об'єкт народногосподарського значення», його сутнісні ознаки, зміст також не розкриваються в інших нормативно-правових актах. Законодавець, вказуючи на характеристики предмету диверсії, зазначає, що вказані об'єкти не просто мають народногосподарське або оборонне значення, а конкретизує їх значення за допомогою оціночної ознаки «важливе». Відтак, термін «об'єкти, які мають важливе народногосподарське значення» є оціночним.
Згідно з юридичним тлумачним словником народне господарство - це система суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів; економіка, господарство всієї країни. Термін «народне господарство» як і термін «народногосподарський комплекс», широко використовувалися у соціально-економічній та законодавчій практиці радянського періоду.
Таким чином, вказане поняття представляє собою економічний термін радянського часу, який використовувався для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну. Підтвердженням цього є відповідні зміни до ГК України, де законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення управління об'єктами державної власності» у тексті Кодексу слова «народне господарство» замінено словом «економіка».
Натомість 16.11.2021 було ухвалено Закон України «Про критичну інфраструктуру», який набув чинності 15.06.2022. У п. 13 ст. 1 цього Закону міститься визначення об'єктів критичної інфраструктури, під якими розуміються об'єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.
При цьому віднесення об'єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, до яких належать: 1) виконання функцій із забезпечення життєво важливих національних інтересів; 2) існування викликів і загроз, що можуть виникати щодо об'єктів критичної інфраструктури; 3) ймовірність завдання значної шкоди нормальним умовам життєдіяльності населення; 4) уразливість таких об'єктів, тяжкість можливих негативних наслідків, внаслідок чого буде заподіяна значна шкода здоров'ю населення (визначається кількістю постраждалих, загиблих та осіб, які отримали значні травми, а також чисельністю евакуйованого населення); соціальній сфері (руйнація систем соціального захисту населення і надання соціальних послуг, втрата спроможності держави задовольнити критичні потреби суспільства); державному суверенітету (зниження обороноздатності, дискредитація іміджу країни, дестабілізація системи державного управління та унеможливлення виконання державою своїх функцій); економіці (вплив на внутрішній валовий продукт, розмір економічних втрат, як прямих, так і непрямих); природним ресурсам загальнодержавного та місцевого значення; 5) масштабність негативних наслідків для держави, які впливають на діяльність стратегічно важливих об'єктів для кількох секторів життєзабезпечення чи призводять до втрати унікальних національно значущих активів, систем і ресурсів, матимуть тривалі наслідки для держави і позначаться на діяльності ряду інших секторів; 6) тривалість ліквідації таких наслідків та дія подальшого негативного впливу на інші сектори держави; 7) вплив на функціонування суміжних секторів критичної інфраструктури (ст. 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру»).
На переконання колегії суддів, нормативний зміст, вкладений вказаним законодавчим актом у визначення об'єктів критичної інфраструктури, дозволяє стверджувати, що саме такі об'єкти і є основним предметом диверсії.
Саме виходячи з наведених вище критеріїв, на підставі досліджених доказів, колегія суддів буде оцінювати приналежність релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції ІНФОРМАЦІЯ_3 до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення.
Представник потерпілого ОСОБА_8 вказала, що релейна шафа має важливе народногосподарське значення, свою позицію обґрунтовувала нормами Закону України «Про критичну інфраструктуру», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» №83 від 04.03.2015, згідно якої АТ « Українська залізниця » включена до даного переліку, постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок віднесення до об'єктів критичної інфраструктури» №1109 від 09.10.2020, згідно якої залізничні перевезення належать до сектору критичної інфраструктури. Наголосила на тому, що релейна шафа входить до комплексного обладнання станції Рівне, яке забезпечує надійний прийом/відправлення та пропуск поїздів, а тому є складовою критичної інфраструктури станції Рівне. Підтримала цивільний позов на суму 414817 гривень 27 копійок.
Допитані в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 пояснили, що вони працюють у ВСП « ІНФОРМАЦІЯ_9 », за дорученням начальника приймали участь в огляді місця підпалу релейної шафи вхідного світлофору «Ч», що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне, за результатами огляду складено Акт технічного стану пошкодженого об'єкта та Висновок. Вказали, що основною функцією релейної шафи є керування роботою світлофорів, вона є невід'ємним елементом станції ІНФОРМАЦІЯ_3, що відповідає за безпеку руху поїздів. Щодо закресленого тексту, який міститься у Висновку свідки пояснили, що до їхніх обов'язків належить ремонт та обслуговування релейної шафи, тоді як встановлення наслідків від пошкодження релейної шафи належить до компетенції іншого структурного підрозділу, з огляду на це вони не можуть сказати до яких наслідків призвело знищення релейної шафи.
Свідок ОСОБА_24 підтвердив, що релейна шафа належить до об'єктів, що мають важливе народногосподарське значення, оскільки є важливим структурним елементом станції, що відповідає за безпеку руху поїздів, а тому її знищення могло призвести до аварії поїздів, сходження вагонів з рейок, пошкодження вантажів, спричинення загрози для життя та здоров'я громадян. Зазначив, що вказаною колією здійснюється перевезення зокрема товарів військового призначення. У зв'язку із знищенням релейної шафи для забезпечення руху поїздів і виконання графіку руху працівниками залізниці було оперативно організовано пропуск поїздів в ручному режимі до завершення відновлювальних робіт.
Відповідно до Висновку за матеріалами перевірки факту пошкодження об'єкта залізничного транспорту від 04.06.2024 встановлено, що підпал релейної шафи призвів до затримок у русі поїздів, в тому числі приміського, пасажирського та швидкісного по прослідуванні станції Рівне, призвело до пошкодження, недотримання встановленого та затвердженого руху поїздів (Т.1 а.к.п. 29).
З листа ВСП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » регіональної філії « Львівська залізниця » акціонерного товариства « Українська залізниця » №737 від 28.06.2024 вбачається, що протиправні втручання в роботу об'єкта, який має важливе народногосподарське значення, що регулює рух поїздів, могло призвести до серйозних катастроф (зіткнення поїздів, сходів з рейок вагонів, пошкодження елементів інфраструктури) та аварійних ситуацій, які створять загрозу життю громадян та можуть призвести до дуже значних матеріальних збитків (Т.1 а.к.п. 38).
В ході розгляду кримінального провадження безумовно доведено той факт, що нормальна робота релейної шафи спрямована для забезпечення надійного прийому, відправлення та пропуску поїздів, а тому її знищення чи пошкодження може призвести до непередбачуваних наслідків від затримки прослідування вантажів, в тому числі оборонних, до їх втрати, а також до зіткнення поїздів, сходів з рейок вагонів, пошкодження елементів інфраструктури та заподіяння значної шкоди здоров'ю населення.
Доводи сторони захисту в частині відсутності підстав віднесення релейної шафи до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення та необізнаності обвинувачених про те за що саме відповідають такі релейні шафи, не звільняють їх від відповідальності, оскільки як встановлено судом, обвинувачені здійснювали пошук таких шаф шляхом прослідування за коліями, а тому повинні були розуміти, що шафи, які знаходяться безпосередньо біля колії відповідають за рух поїздів.
Більше того, зі змісту протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 13.08.2024 вбачається, що ОСОБА_10 повідомляв співрозмовнику, що шафа яку вони спалили керує роботою світлофора, а тому розумів, що її підпал зупинить виконання функцій такої шафи.
Колегія суддів вважає доведеним те, що обвинувачені вчинили підпал об'єкту, який має важливе народногосподарське значення, оскільки матеріалами справи підтверджено, що станція ІНФОРМАЦІЯ_3 регіональної філії « Львівська залізниця » є об'єктом критичної інфраструктури, що має важливе народногосподарське значення і призначена для безперешкодного забезпечення перевезення вантажів, в тому числі і стратегічно важливих для держави, а релейна шафа вхідного світлофору «Ч», що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «ІНФОРМАЦІЯ_4» в м. Рівне, входить до комплексного обладнання станції ІНФОРМАЦІЯ_3.
Щодо вчинення правопорушення в умовах воєнного стану
За ч. 2 ст. 113 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2922«Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ХІ від 24.02.2022, в Україні було введено воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і досі триває.
Чи діяли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з прямим умислом та з метою ослаблення держави?
Із суб'єктивної сторони, злочин, передбачений ч. 2 ст. 113 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом.
Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України). Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову.
В даному випадку інтелектуальний момент умислу вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, характеризується тим, що винна особа усвідомлює, що вчиняє дії спрямовані на знищення об'єкту, який має важливе народногосподарське значення, а також те, що її дії є кримінально караними. Тобто винна особа має чітку уяву про вчинюване нею діяння, а також про те, що воно суперечить положенням чинного законодавства та є кримінально караним.
Вольова ознака умислу визначається бажанням вчинення конкретної дії чи бездіяльності, тобто винна особа прагне досягти злочинного результату по знищенню вказаного об'єкту.
До того ж, характерною ознакою суб'єктивної сторони диверсії є те, що вчинення дій, які становлять об'єктивну сторону злочину, не є самоціллю, а використовується винним як засіб досягнення головної мети - ослаблення держави. Вказана мета означає наявність прагнення знизити економічний, науково-технічний, військовий потенціал держави тощо. При цьому не вимагається щоб винний намагався суттєво ослабити державу (повалити, підірвати), достатньо його бажання хоча б певним чином вплинути на ту чи іншу складову її потенціалу. Склад злочину є формальним, а тому на перший план виступає не фактичний результат (ослаблення держави чи реальна загроза такого ослаблення), а саме вороже ставлення особи до держави.
Ознаки суб'єктивної сторони й особливості психічного ставлення обвинувачених встановлюються судом з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, оцінених відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
При встановленні вини, колегія суддів виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, та враховує характер і спосіб його вчинення, засоби та знаряддя злочину, спрямованість протиправного впливу.
При цьому спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.
Суд виходить з оцінки зовнішнього прояву дій обвинувачених в ході вчинення кримінального правопорушення, які свідчать про суб'єктивну сторону в ставленні до скоєного і, на думку суду, є безперечним підтвердженням наявності у них умислу на знищення шляхом підпалу об'єкту, який має важливе народногосподарське значення.
Про це свідчить попередня підготовка до вчинення злочину, підшукування засобів і знарядь (бензин та лом), спосіб вчинення злочину (шляхом підпалу), спільність дій обвинувачених на місці вчинення злочину.
Крім того, колегія суддів зауважує, що підпал релейної шафи відбувався біля релейних колій по яким щоденно здійснюються перевезення великої кількості вантажів, в тому числі, не виключено і вантажів стратегічно важливих для держави; враховуючи розташування Рівненської області на межі від кордону, вчинення таких дій у період воєнного стану, безумовно розумілося обвинуваченими, як вчинення дій з метою ослаблення держави, (наприклад можливого послаблення державної логістики в умовах воєнного стану, неможливість використання залізничної колії).
При цьому колегія суддів також враховує те, що кожен із обвинувачених не зупинив іншого та не застеріг від вчиненого, що також свідчить про ціленаправленість таких дій. Більше того, обвинувачений ОСОБА_9 проходив військову службу у Збройних Силах України, а тому за положеннями і правилами військової служби безумовно розумів протиправність та суспільно небезпечний характер своїх дій та настання шкідливих наслідків у вигляді загрози національній безпеці в економічній і воєнній сферах, а також державній власності.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_9 діяли умисно з метою ослаблення держави, а тому в їх діях наявні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
Чи відповідає об'єкт посягання ознакам безпосереднього об'єкту інкримінованого обвинуваченим злочину?
Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 113 КК України, є національна безпека в економічній, екологічній і воєнній сферах відповідно до спрямованості конкретного акту диверсії. Крім того, для цього злочину характерним є обов'язковий додатковий об'єкт, який є альтернативним і має різний зміст у різних формах цього злочину: це життя та здоров'я особи, власність, довкілля.
У цій справі обвинувачені знищили об'єкт, який має важливе народногосподарське значення, який є невід'ємною складовою станції ІНФОРМАЦІЯ_3 регіональної філії « Львівська залізниця » та об'єктом критичної інфраструктури, що відповідає за безпеку руху поїздів.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що вчинення таких дій на залізниці в умовах воєнного стану призводить до підриву економічного потенціалу та послаблення державної логістики, що беззаперечно впливає на національну безпеку та обороноздатність.
За таких обставин, суд констатує, що вчинені обвинуваченими дії спричинили шкоду відносинам з приводу національної безпеки в економічній і воєнній сферах, що відповідає ознакам безпосереднього об'єкту злочину, передбаченого ч. ст. 113 КК України.
Таким чином, надавши на кожне з вказаних вище питань ствердну відповідь, колегія суддів прийшла до висновку про наявність в діях обвинувачених усіх ознак складу інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
4. Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованим
Формулюючи обвинувачення сторона обвинувачення вважала доведеним те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 03.06.2024, отримали від невстановлених осіб завдання здійснити підпал об'єкта, який має важливе народногосподарське значення, а саме залізничної релейної шафи, яка відповідає за контроль безпеки руху залізничного транспорту, з метою виведення з ладу елементів управління залізничного транспорту Рівненського регіону.
Колегія суддів ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження констатує, що у справі відсутні відомості, підтверджені належними та допустимими доказами, щодо отримання обвинуваченими завдання на підпал релейної шафи.
Зокрема, досліджені судом протоколи негласних слідчих (розшукових дій) та протоколи огляду телефонів обвинувачених не містять жодних фактичних даних щодо спілкування обвинувачених з невстановленими особами з приводу отримання та виконання завдання на підпал релейних шаф.
За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про необхідність виключення з обвинувачення посилання про те, що обвинувачені отримали від невстановлених осіб завдання здійснити підпал релейної шафи.
Разом з тим, виключення із обвинувачення вказаних обставин не впливає на загальний висновок про винуватість обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України.
5. Мотиви визнання доказів недопустимими
За змістом статей 86-87 КПК України ключовою умовою визнання доказів недопустимими є встановлення факту їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. При цьому, зібрані таким шляхом докази не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
Сторона захисту просила визнати недопустимими в якості доказів протокол аудіоконтролю особи ОСОБА_10 № 5/2/3-1291 від 13.08.2024 та додатки до вказаного протоколу.
На переконання сторони захисту, під виглядом негласної-слідчої розшукової дії фактично проведений допит підозрюваного ОСОБА_10 , без забезпечення права на захист.
Колегія суддів визнає слушними доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу аудіоконтролю особи № 5/2/3-1291 від 13.08.2024 та додатків до нього, а саме дисків DVD-R №5/2/3-335т від 24.07.2024, DVD-R №5/2/3-336т від 24.07.2024, DVD-R №5/2/3-337т від 24.07.2024, DVD-R №5/2/3-338т від 24.07.2024, DVD-R №5/2/3-339т від 24.07.2024, DVD-R №5/2/3-340т від 24.07.2024 . В ході проведення НСРД зафіксовано факт розмови між підозрюваним ОСОБА_10 та невстановленою особою у приміщенні ДУ « Рівненський слідчий ізолятор ».
Так, зміст вказаного протоколу свідчить про те, що характер бесіди між ОСОБА_10 та невстановленою особою виключав умови для приватного спілкування за яких ОСОБА_10 міг розраховувати на те, що повідомлена ним інформація буде збережена в таємниці. Зафіксована розмова не була вільною, а виглядає як допит, оскільки складається із послідовних (хронологічних та уточнюючих) запитань невстановленої особи та відповідей ОСОБА_10 щодо обставин кримінального правопорушення (Т. 2 а.к.п. 54-60).
Колегія суддів оцінює та сприймає дану слідчу (розшукову) дію як допит. Відтак, вона мала би бути проведена із забезпеченням права на захист та гарантій, передбачених статтями 18 КПК України (свобода від самовикриття) та ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань). Однак зі змісту вищезазначеного протоколу не вбачається, що сторона обвинувачення забезпечила ОСОБА_10 дані гарантії.
За таких обставин, суд визнає протокол аудіоконтролю особи ОСОБА_10 № 5/2/3-1291 від 13.08.2024 та додатки до нього недопустимими доказами.
6. Мотиви суду щодо позиції сторони захисту
Колегія суддів ураховує усталену позицію Верховного Суду щодо того, що для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, аби будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 688/788/15-к, від 08.10.2019 у справі № 195/1563/16-к, від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17, від 16.09.2020 у справі № 760/23459/17).
Щодо власної версії подій обвинувачених
Обвинувачений ОСОБА_9 під час судового розгляду змінив позицію щодо визнання вини, яку він підтримував в ході досудового розслідування, повністю заперечивши викладене в обвинувальному акті трактування подій як диверсію. Обвинувачений розповів свою версію описаних в обвинувальному акті подій, яка полягала у тому, що він разом з ОСОБА_10 перебували неподалік місця вчинення злочину, оскільки там працює його мати, саме в той час він їздив до неї, щоб отримати подарунок на день народження, водночас вони з ОСОБА_10 планували посмажити шашлик, але не знайшли відповідного місця.
Втім, колегія суддів вважає непереконливою таку версію сторони захисту, враховуючи обсяг зібраних матеріалів кримінального провадження, а також неузгодженостей у версіях обвинуваченого.
Оглядом інформації щодо відомостей про зв'язок абонентського номеру НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_9 , що містяться на DVD-R диску в папці «15164», файл «15164_MSISDN __95541_1_of__1» (Т.2 а.к.п. 264), встановлено відсутність вхідних і вихідних з'єднань, текстових повідомлень (SMS, MMS - без змісту повідомлень) після того, як обвинувачені прибули на провулок Робітничий в м. Рівне
Таким чином, сумнівною є позиція сторони захисту щодо зустрічі обвинуваченого ОСОБА_9 з його матір'ю, з огляду на відсутність зв'язку між ними та обізнаність матері про прибуття ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 .
Особливо суперечливою виглядає версія обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що неподалік місця злочину вони з ОСОБА_10 планували посмажити шашлики, у зв'язку з чим купували бензин.
Суд піддає сумніву таку версію, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про придбання обвинуваченими м'яса для приготування шашликів, водночас пояснення що у лісі не знайшлося підходящого місця для приготування є непереконливими.
Також про неузгодженість показань обвинуваченого ОСОБА_9 свідчать результати проведеного за його участю слідчого експерименту, під час якого він підтвердив показання надані в якості підозрюваного та в деталях відтворив обставини знищення релейної шафи, зокрема показав місце куди він викинув металевий лом, яким відчиняв двері релейної шафи (Т.1 а.к.п. 168-170). В ході огляду місця події вказаний лом було віднайдено (Т. 1 а.к.п. 195-216).
Таким чином, суперечливість пояснень обвинуваченого ОСОБА_9 та висунутих ним різних версій подій, відсутність у матеріалах провадження на підтвердження таким твердженням будь-яких відомостей, або ж показань свідків, приводить до висновку про недостовірність версії обвинуваченого ОСОБА_9 , яку він висунув в ході судового розгляду.
За таких обставин, висунуті версії не створюють обґрунтований сумнів у тому, що інкримінований злочин був вчинений і в його вчиненні винні саме обвинувачені.
Щодо недопустимості доказів
У ході судового розгляду кримінального провадження стороною захисту неодноразово заявлялись клопотання про визнання окремих доказів сторони обвинувачення недопустимими з різних підстав. Враховуючи таку позицію сторони захисту, колегія суддів вважає за необхідне надати їм оцінку.
При цьому колегія суддів зауважує, що сформульована у ст. 86, 87 КПК України концепція недопустимості доказів передбачає, що наслідком порушення може бути визнання доказу недопустимим лише у разі істотного порушення прав особи, зокрема підозрюваного, обвинуваченого чи іншого учасника кримінального провадження. До таких прав можна віднести: право на захист, право не свідчити про себе, заборона катування, право на справедливий суд тощо.
Не кожне порушення норм процесу автоматично тягне за собою недопустимість, адже йдеться насамперед про порушення саме гарантованих прав сторони захисту.
Така ж позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 756/10060/17 від 31.08.2022, який сформулював висновок, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
Відповідно, суд, дотримуючись цього підходу, оцінюватиме доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів.
Щодо слідчого експерименту
Обвинувачений ОСОБА_9 заявляв про недопустимість слідчого експерименту проведеного за його участю, у зв'язку з тим, що вказана слідча дія проведена під примусом слідчого та оперативних працівників.
При оцінці заявленого доводу колегія суддів зазначає, що відповідно до встановленого КПК порядку належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб'єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.
До системи таких гарантій належить участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз'яснення прав і процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, забезпечення участі захисника тощо.
В колегії суддів не виникає сумнівів у добровільності участі ОСОБА_9 у слідчому експерименті. У матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які б свідчили про те, що під час слідчого експерименту слідчий чи оперативні працівники вчинили дії, які порушували права чи свободи ОСОБА_9 , або в будь-якій формі протиправно здійснювали вплив на останнього.
Колегія суддів, оцінивши зміст протоколу та відеозапису цієї слідчої дії, дійшла висновку, що слідчий експеримент проведений у формі, що відповідає його легітимній меті (відтворення дій, обстановки, обставин події), а ОСОБА_9 належним чином роз'яснювалися його права, в тому числі право не давати показань стосовно себе, тож у суду відсутні підстави вважати, що відомості, здобуті під час цієї слідчої дії, були отримані внаслідок вчинення слідчим діянь, які би мали ознаки істотного порушення права особи на мовчання та свободи від самовикриття.
Крім того, інтереси ОСОБА_9 були представлені професійним захисником, який уповноважений вживати усіх передбачених законом заходів для захисту інтересів свого підзахисного. Про вчинення на нього тиску ОСОБА_9 захиснику не повідомляв, а також не звертався з даного приводу до правоохоронних органів з відповідними заявами.
Той факт, що в судовому засіданні ОСОБА_9 змінив свої показання не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України у формі, що містила ознаки відтворення дій, обстановки та обставин події.
Щодо огляду телефонів без проведення НСРД
Щодо необхідності отримання ухвали суду для огляду телефонів обвинувачених, то колегія суддів не погоджується з такими доводами, оскільки проведення огляду наявної на вилучених під час тимчасового доступу технічних пристроях інформації, зокрема листування чи фото, які відбулися у минулому і які не має підстав проводити в умовах таємності та негласності, не є видом негласних слідчих (розшукових) дій і не потребує попереднього отримання дозволу слідчого судді у порядку, передбаченому Главою 21 КПК України для здійснення зняття інформації з електронних інформаційних систем.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 КПК спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, указані положення охороняють права осіб, які бажають зберегти таємницю їхнього спілкування, і надають гарантії від зловживань правоохоронних органів на несанкціоноване втручання у спілкування. Натомість таємниця виключається, якщо абонент (учасник) спілкування не бажає її зберігати і добровільно розкриває, зокрема, перед державними органами. За таких обставин не відбувається втручання у спілкування, а відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці й набуває статусу відкритості.
Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Повертаючись до матеріалів цього провадження, суд звертає увагу, що відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20.06.2024 здійснено тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12024181010001427 від 09.06.2024, в тому числі до мобільних телефонів марки Хіаомі М2006С3LG ІМЕІ НОМЕР_6 , Redmi 12c, ІМЕІ НОМЕР_7 (Т.2 а.к.п. 116 ), які були вилучені з матеріалів кримінального провадження №12024181010001427 від 09.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді від 18.06.2024.
Інформацію, яка була наявна в мобільних телефонах, досліджено шляхом включення телефонів та огляду інформації, яка в них знаходились та доступ до яких не був пов'язаний із наданням володільцем відповідного серверу (оператором мобільного зв'язку) доступу до електронних інформаційних систем (Т.2 а.к.п. 193-205, 205-217).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доступ до інформації, що містилась в телефонах обвинувачених, отримано органом досудового розслідування без порушення вимог КПК України.
Щодо недотримання порядку отримання відеозапису з приміщення АЗС ПАТ « Укрнафта »
Посилання сторони захисту на те, що DVD+R диск, на якому міститься відеозапис з камер відеоспостереження на АЗС ПАТ « Укрнафта », що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17 , є недопустимими доказами з огляду на порушення слідчим процедури отримання відеозаписів, та порушення процедури проведення цієї слідчої дії, колегія суддів визнає неспроможними.
Одним із способів збирання доказів стороною обвинувачення є витребування від особи речей та документів, що регламентується ч. 2 ст. 93 КПК України. Зазначений спосіб передбачає спрощений порядок отримання запитуваних речей та документів, оскільки за добровільної згоди власника/володільця надання таких речей та документів, забезпечить швидке отримання доказів.
Так, в ході дослідження вказаного оптичного диску із відеозаписами від 03.06.2024 встановлено, що диск було добровільно надано працівниками АЗС ПАТ « Укрнафта » на письмовий запит слідчого (Т.2 а.к.п. 145), що не суперечить правилам та порядку збирання доказів, визначеному у ст. 93 КПК України.
Колегія суддів наголошує, що КПК України не вимагає від слідчого здійснювати збирання доказів виключно шляхом отримання тимчасового доступу до них. У разі, коли особа, у розпорядженні якої знаходяться речі, документи та інші матеріали, які мають доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, висловлюючи своє волевиявлення, добровільно надає їх слідчому, це не свідчить про здобуття таких доказів органом досудового розслідування у позапроцесуальний спосіб та не є підставою для визнання їх недопустимими.
Щодо порушення порядку проведення впізнання
Сторона захисту просила визнати недопустимими протоколи впізнання обвинувачених за фотознімками від 08.07.2024 зі свідком ОСОБА_19 , мотивуючи це тим, що свідку перед впізнанням показувались фото обвинувачених, а також у зв'язку з тим, що до протоколів долучено відео, яке не відповідає його змісту.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Вказана вимога закону пояснюється врахуванням властивостей людської психіки, оскільки краще запам'ятовується і відтворюється той образ людини, що сприйнятий пізніше. Також, є неприпустимим проводити повторне пред'явлення особи для впізнання тому самому впізнаючому та за тими самими ознаками.
Втім, свідок ОСОБА_19 заперечив, що йому перед впізнанням попередньо показували фото особи, яку він впізнавав, при цьому зазначив, що кожне фото йому показували двічі, перший раз - під час впізнання, другий раз - коли він ознайомлювався з протоколом та підписував його.
В ході дослідження відео до протоколів впізнання встановлено, що до протоколу впізнання за фотознімками обвинуваченого ОСОБА_9 долучено відеозапис, на якому зафіксовано обставини впізнання свідком ОСОБА_19 обвинуваченого ОСОБА_10 , і навпаки до протоколу впізнання за фотознімками обвинуваченого ОСОБА_10 долучено відеозапис, на якому зафіксовано обставини впізнання вказаним свідком обвинуваченого ОСОБА_9 .
На переконання колегії суддів наведене свідчить про допущення організаційної помилки при формуванні матеріалів кримінального провадження та не є істотним порушенням вимог КПК України, а тому не може зумовлювати визнання відповідних протоколів недопустимими доказами.
7. Мотиви призначення покарання
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.
Крім того, при визначенні тяжкості кримінального правопорушення та призначенні покарання колегія суддів враховує, що вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення спричинило шкоду відносинам з приводу національної безпеки, в той час, коли відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність даного правопорушення.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинувачених, судом не встановлено.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання в обвинувальному акті на вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб як обставину, яка обтяжує покарання, з огляду на те, що обставина, яка є ознакою складу злочину (кваліфікуюча ознака), не може одночасно визнаватися обтяжуючою обставиною при призначенні покарання, оскільки це порушення закону та подвійне врахування однієї й тієї ж обставини для посилення відповідальності, що суперечить принципу справедливості.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 суд бере до уваги, що він є особою молодого віку, офіційно не працює, раніше не судимий, за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався, звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра.
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, а саме те, що кримінальне правопорушення має підвищену суспільну та національну небезпеку, оскільки вчинене проти національної безпеки, в умовах воєнного стану, з метою ослаблення держави, особу винного, його поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, ставлення до скоєного, яке є демонстрацією зневаги до загальноприйнятих норм і правил поведінки, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та розміру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який посягає на національну безпеку та вчинений в умовах воєнного стану, з метою ослаблення держави, його особу, а саме його вік, відсутність стійких соціальних зв'язків, його ставлення до вчиненого, бере до уваги, що він є військовослужбовцем, раніше судимий вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.01.2024 за ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, із застосуванням вимог ст. ст. 75, 76 КК України, під час відбуття покарання на шлях виправлення не став, а знову вчинив умисний злочин.
Суд беручи до уваги зазначені обставини, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_9 не можливе без ізоляції від суспільства і міру покарання слід призначити у вигляді позбавлення волі в межах санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Положеннями ч. 3 ст. 78 КК України встановлено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Положення вказаної норми є імперативними, тобто обов'язковими для застосування.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як убачається з матеріалів провадження, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.01.2024 ОСОБА_9 засуджено за ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із випробуванням строком на 1 (один) рік.
Враховуючи те, що ОСОБА_9 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, під час іспитового строку, суд оцінює це як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, та приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.01.2024 та покарання за новим вироком.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинувачених та запобіганню скоєнню ними нових кримінальних правопорушень.
8. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов
Розглядаючи цивільний позов Акціонерного товариства « Українська залізниця » про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, у якому позивач просить стягнути із обвинувачених матеріальну шкоду в сумі 414 817 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок, колегія суддів враховує таке.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами статей 91, 374 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню, а в обвинувальному вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визнаються: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Колегія суддів вважає, що заявлені та підтримані представниками цивільного позивача (потерпілого у кримінальному провадженні) вимоги підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що злочинними діями обвинувачених потерпілому було завдано матеріальну шкоду на суму 414 817 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок, що підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження та проведеними розрахунками.
Відповідності до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, в ході судового розгляду знайшла своє підтвердження сума матеріальної шкоди, заявлена до стягнення з обвинувачених, оскільки така сума підтверджена належними доказами в розумінні ст.ст.76 - 80 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При вчиненні злочину кількома особами вони несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду по епізодах злочину, в яких встановлено їх спільну участь. Таким чином, відповідно до ст. 1190 ЦК України обвинувачені будуть нести солідарну відповідальність перед потерпілим.
Доказів добровільного відшкодування шкоди, як повного, так і часткового матеріали справи не містять.
Приймаючи викладене, з огляду на те, що позивач зазнав збитків внаслідок знищення майна, майно знищене з вини відповідачів, що підтверджується належними і допустимими доказами, між збитками позивача і протиправною поведінкою відповідачів є причинний зв'язок, суд вважає наявними підстави для стягнення у солідарному порядку з обвинувачених на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 414 817 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок.
Процесуальні витрати
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 50 059 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.
З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , витрати на проведення судових експертиз у сумі 50 059 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок підлягають стягненню з обвинувачених.
При цьому солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Крім того, згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07 липня 1995 року у справі, в якій засуджено декількох осіб, судові витрати мають визначатися в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених.
Таким чином, відповідно до положень глави 8 КПК України встановлено принцип дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень цієї глави КПК України. У тому разі, якщо винуватими буде визнано декілька осіб, суд зобов'язаний визначити, в якому розмірі повинні бути стягнені ці витрати з кожного, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.
Разом з тим, ураховуючи ступінь вини та майновий стан кожного із обвинувачених, суд дійшов висновку про стягнення з обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на користь держави витрат на проведення судових експертиз на загальну суму 50 059 (п'ятдесят тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок в рівних долях, що складає 25 029 (двадцять п'ять тисяч двадцять дев'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок з кожного.
Арешт майна
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 накладено арешт на мобільний телефон марки «Nokia», IMEI НОМЕР_8 , сім-картка № НОМЕР_9 , тримач для сім-картки № НОМЕР_10 , тримач із сім-карткою № НОМЕР_11 .
Суд, проаналізувавши вказану ухвалу, прийшов до висновку, що вона підлягає скасуванню в частині накладення арешту на сім-картка № НОМЕР_9 , тримач для сім-картки № НОМЕР_10 , тримач із сім-карткою № НОМЕР_12 , оскільки таке майно не має доказового значення для цього кримінального провадження, його збереження в матеріалах справи є недоцільним.
Однак, не підлягає скасуванню арешт накладений на мобільний телефон марки «Nokia», IMEI НОМЕР_8 , оскільки він належить обвинуваченому ОСОБА_9 , отже підлягає конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 накладено арешт на пляшку з невідомою речовиною, що поміщено до паперової коробки, яку обклеєно липкою стрічкою типу скотч та биркою з підписами понятих, мобільний телефон марки «Redmi 12C», картку Приватбанку з предметом зовні схожий на флеш носій, сумку чорного кольору.
Вказана ухвала підлягає скасуванню в частині накладення арешту на пляшку з невідомою речовиною, що поміщено до паперової коробки, яку обклеєно липкою стрічкою типу скотч та биркою з підписами понятих, картку Приватбанку з предметом зовні схожий на флеш носій, сумку чорного кольору, оскільки таке майно не має доказового значення для цього кримінального провадження, його збереження в матеріалах справи є недоцільним.
Однак, не підлягає скасуванню арешт накладений на мобільний телефон марки «Redmi 12C», який належить обвинуваченому ОСОБА_9 , отже підлягає конфіскації.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 накладено арешт на червону футболку марки «Адідас», джинсові штани чорного кольору, взуття сірого кольору.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 накладено арешт на чорну кофту з капюшоном марки «The North Face», чорні штани марки «Remember», чорну кепку з гербом, кросівки сірого кольору марки «bayota fashion Sport».
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 накладено арешт на змив з поверхні пластикової кришки та пластикову кришку.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 накладено арешт на пластикову ємність, на якій наявна етикетка із написом «Оболонська лимон плюс 2 Л», та в якій міститься прозора рідина, за характерним запахом та зовнішніми ознаками схожа на бензин.
Зазначені ухвали підлягають скасуванню, оскільки майно на яке накладено арешт не має доказового значення.
Речові докази
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином:
- мобільний телефон марки «Nokia», IMEI НОМЕР_8 , мобільний телефон марки «Redmi 12C», IMEI НОМЕР_7 , мобільний телефон марки «Xiaomi M2006C3LG», IMEI НОМЕР_6 - конфіскувати в дохід держави на виконання покарання у виді конфіскації майна;
- сім-картку № НОМЕР_9 , тримач для сім-картки № НОМЕР_10 , тримач із сім-карткою № НОМЕР_11 - повернути обвинуваченому ОСОБА_9 ;
- два недопалки, змив з металевого монтажного лому, куртку темно-зеленого кольору, металевий монтажний лом, зразки пожежного сміття та змив з шафи, пластикову ємність, на якій наявна етикетка із написом «Оболонська лимон плюс 2 Л», та в якій міститься прозора рідина, за характерним запахом та зовнішніми ознаками схожа на бензин, - знищити.
Запобіжний захід
Згідно з ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 21.02.2025 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 22.12.2025 включно.
Оскільки обвинуваченим призначається покарання у виді позбавлення волі, яке вони мають відбувати реально, то суд з метою запобігання ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинувачених від суду, вважає за необхідне продовжити дію раніше обраного щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 КПК України, колегія суддів
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18.01.2024, та призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років 3 (три) місяці, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 10.07.2024 до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 лютого 2026 року включно.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в розмірі 25 029 (двадцять п'ять тисяч двадцять дев'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Зарахувати ОСОБА_10 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 26.12.2024 до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Продовжити дію раніше обраного щодо ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу, але не більше ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 лютого 2026 року включно.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз в розмірі 25 029 (двадцять п'ять тисяч двадцять дев'ять) гривень 57 (п'ятдесят сім) копійок.
Цивільний позов Акціонерного товариства « Українська залізниця » до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням - задовольнити.
Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на корить Акціонерного товариства « Українська залізниця » (код 40075815 ) в особі регіональної філії « Львівська залізниця » (код 40081195 ) матеріальну шкоду у розмірі 414 817 (чотириста чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 27 (двадцять сім) копійок.
Залишити в силі арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 на мобільний телефон марки «Nokia»., IMEI НОМЕР_8 .
Залишити в силі арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 на мобільний телефон марки «Redmi 12C».
Скасувати арешти накладені:
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 на сім-картку № НОМЕР_9 , тримач для сім-картки № НОМЕР_10 , тримач із сім-карткою № НОМЕР_12 ;
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 на пляшку з невідомою речовиною, що поміщено до паперової коробки, яку обклеєно липкою стрічкою типу скотч та биркою з підписами понятих, картку Приватбанку з предметом зовні схожий на флеш носій, сумку чорного кольору;
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 на червону футболку марки «Адідас», джинсові штани чорного кольору, взуття сірого кольору;
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 на чорну кофту з капюшоном марки «The North Face», чорні штани марки «Remember», чорну кепку з гербом, кросівки сірого кольору марки «bayota fashion Sport»;
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.06.2024 на змив з поверхні пластикової кришки та пластикову кришку;
- ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 12.07.2024 на пластикову ємність, на якій наявна етикетка із написом «Оболонська лимон плюс 2 Л», та в якій міститься прозора рідина, за характерним запахом та зовнішніми ознаками схожа на бензин.
Після набрання вироком законної сили, речові докази:
- мобільний телефон марки «Nokia», IMEI НОМЕР_8 , мобільний телефон марки «Redmi 12C», IMEI НОМЕР_7 , мобільний телефон марки «Xiaomi M2006C3LG», IMEI НОМЕР_6 - конфіскувати в дохід держави на виконання покарання у виді конфіскації майна;
- сім-картку № НОМЕР_9 , тримач для сім-картки № НОМЕР_10 , тримач із сім-карткою № НОМЕР_11 - повернути обвинуваченому ОСОБА_9 ;
- два недопалки, змив з металевого монтажного лому, куртку темно-зеленого кольору, металевий монтажний лом, зразки пожежного сміття та змив з шафи, пластикову ємність, на якій наявна етикетка із написом «Оболонська лимон плюс 2 Л», та в якій міститься прозора рідина, за характерним запахом та зовнішніми ознаками схожа на бензин - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3