Справа № 564/5152/25
17 грудня 2025 року
Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Снітчук Р. М.,
розглянувши матеріали, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , начальника озброєння - заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЛВР №968 від 19 листопада 2025 року, в ході проведення службової перевірки ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено, що начальник озброєння-заступник начальника логістики військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби, зокрема не забезпечив видання наказу про внутрішній порядок і розпорядок роботи в парку, ведення журналу виходу та повернення в парк машин, не здійснював контроль за використанням автомобільної техніки, технічним станом машин, не забезпечив ведення документації черговим парку, проведення медичних оглядів водіїв, виявлено також відсутність документації техніка з безпеки дорожнього руху, технологічних карток на зразки автомобільної техніки, річний та місячні плани з організації роботи щодо запобігання ДТП, щомісячні накази щодо запобігання ДТП, відсутність оперативного обліку власників транспортних засобів, не забезпечив контроль за використанням автомобільної техніки черговим по польовому парку, належного контролю за підпорядкованими службами на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ). Крім того, 17.11.2025 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Nissan Navara, військовий номер НОМЕР_3 , рухаючись польовою дорогою військової частини НОМЕР_4 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на тимчасову споруду контрольно-пропускного пункту, внаслідок дорожньо-трансопртної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 29, 31, 58, 59, 343, 345 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 2,3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 45 Закону України “Про дорожній рух».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 винним себе не визнав. При цьому пояснив, що військова частина НОМЕР_1 дислокується на території тимчасового розосередження військової частини НОМЕР_4 , оскільки місця постійної дислокації не має. Власного автопарку військова частина НОМЕР_1 не має, автомобільна техніка знаходиться у різних місцях перебування підрозділів з метою зменшення загрози її ураження. Контроль за випуском (запуском) автомобільної техніки з місць зосередження підрозділів здійснюється особисто зі сторони командирів підрозділів, за якими вона закріплена. Посада начальника парку у військовій частині НОМЕР_1 відсутня, оскільки постійного місця розташування парку та військової частини немає. Начальник контрольно-технічного пункту підрозділу не відповідає за випуск (запуск) автомобільної техніки, лише відповідає за технічно справний стан закріпленої за підрозділом техніки. Передрейсовий медичний огляд водіїв проводиться постійно, журнали виходу та повернення автомобільної техніки в парк заведені та ведуться у всіх підрозділах військової частини НОМЕР_1 техніками підрозділу. Дорожньо-транспортна пригода за участі водія солдата ОСОБА_2 сталася 17.11.2025 внаслідок його особистої необережності та халатності. Про вказаний факт ним особисто було доведено до всього особового складу військової частини НОМЕР_1 з метою недопущення таких прикрих випадків у майбутньому.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
До протоколу про військове адміністративне правопорушення ЛВР №968 від 19 листопада 2025 року долучено витяг з наказу №137 від 12.05.2025 р. по стройовій службі про зарахування підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 на посаду начальника озброєння-заступника начальника логістики військової частини НОМЕР_1 , довідку-доповідь перевірки організації роботи щодо запобігання дорожньо-транспортних пригод та порядку використання автомобільної техніки від 17.11.2025, рапорт начальника відділення військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 про здійснення перевірки від 18.11.2025.
Проте, суду не було надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.
Зокрема, не надано акт перевірки, яким виявлено недбале ставлення військової службової особи, ОСОБА_1 до військової служби, акт службового розслідування, наказу командування військової частини НОМЕР_1 про створення польового парку, призначення відповідальних осіб.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 надав суду наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 155 від 03.11.2025 про створення тимчасових місць розосередження техніки військової частини НОМЕР_1 на території військової частини НОМЕР_4 згідно якого відповідальними за статутний порядок в парках, правильне утримання та зберігання військової техніки, пожежну безпеку признаечно командирів відповідних підрозділів. Із наданих ОСОБА_1 письмових доказів також вбачається, що в 3 механізованому батальйоні військової частини НОМЕР_1 ведеться книга обліку перевірки мешин техніком з безпеки дорожнього руху - начальником КТП, книга інструктажу старших машин, журнал медичного огляду водіїв, журнал реєстрації виходу та повернення в парк машин, книга огляду (перевірки) машин техніком (з безпеки дорожнього руху) - начальником КТП, книга інструктажу водіїв, журнал реєстрації виходу та повернення в парк машин, зазначені письмові докази спростовують фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином встановлено, що достатніх доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, вважаю, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 7, 9, ст. 245, 280, ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ст. 247 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги .
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.
Суддя: Снітчук Р.М.