Дата документу 18.12.2025Справа № 554/15264/25
Провадження № 2/554/5488/2025
Іменем України
18 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Станкевич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому просила: розірвати укладений між ними шлюб, який був зареєстрований 11.08.2001 року в Тарасівській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, актовий запис № 9; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 »; після розірвання шлюбу малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що вони з відповідачем втратили почуття поваги, любові, довіри та дружби один до одного. Їх сім'я фактично розпалася, вони не підтримують шлюбних стосунків, не пов'язані взаємними правами і обов'язками і не бажають зберегти шлюб. Подальше спільне життя як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам.
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини між сторонами відсутній. Дитина проживає з матір'ю та не висловлює заперечень щодо такого проживання.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 22.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко Н.М. надіслала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Яресько Н.В. надіслала до суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без участі відповідача та його представника. Вказала, що відповідач не заперечує проти задоволення позову.
За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, відповідача та їх представників, на підставі наявних у справі даних і доказів.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 вбачається, що 11.08.2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Тарасівській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, актовий запис № 9 (а.с.12).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області 12.03.2013 року (а.с.9).
На час розгляду справи сторони проживають окремо, малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду справи було встановлено, що подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують. Спору про визначення місця проживання дитини між сторонами немає.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
За вимогами статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 СК України). Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач ОСОБА_1 у своєму позові просила залишити їй набуте від шлюбу прізвище « ОСОБА_3 ».
Згідно із ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Беручи до уваги, що фактично шлюб між подружжям розпався, сімейні стосунки припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, суд, вважає, що позов заявлено обґрунтовано, його підстави та предмет підтверджено протягом судового розгляду, тому позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
У позовній заяві позивачка просить після розірвання шлюбу залишити їх з відповідачем малолітнього сина проживати разом із нею.
Відповідач ОСОБА_2 не подавав до суду своїх заперечень щодо проживання спільної дитини разом із матір'ю, матеріали справи таких доводів відповідача не містять. Навпаки, від представника останнього надійшла до суду заява із зазначенням про те, що відповідач не заперечує проти позову.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно із ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до статті 19 СК України під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Проте, судом не вирішується питання про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на відсутність такого спору між сторонами.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами станом на час ухвалення рішення.
Проживання дитини з матір'ю не позбавляє батька приймати участь у вихованні та розвитку дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вирішенням вимоги про розірвання шлюбу.
Лише за наявності спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.01.2020 року справа №200/952/18 провадження № 61-14859св19, 22.12.2021 року справа № 339/143/20, провадження № 61-6809св21.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про те, що подальше подружнє життя сторін суперечитиме інтересам позивачки та малолітньої дитини, а збереження сім'ї є неможливим. З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Після розірвання шлюбу малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає з позивачкою, залишити проживати разом з нею.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
За правилами ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позов про розірвання шлюбу задоволено в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,2 грн підлягають стягненню з відповідача та користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.112, 113, 161 СК України, ст.ст.12, 81, 223, 229, 247, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11 серпня 2001 року в Тарасівській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, актовий запис № 9.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду, яке набрало законної сили.
Після розірвання шлюбу позивачці ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
Після розірвання шлюбу малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 1211,2 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному веб-порталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя І.М. Михайлова