справа № 361/9787/25
провадження № 2-о/361/220/25
03.12.2025
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Петришин Н.М.,
за участю секретаря Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті,-
Стислий виклад обставин
У серпні 2025 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана заява ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 31.08.2018 органом 3213, РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, с. Літки, Броварського району, Київської області. Свідоцтво про смерть чоловіка у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, як і в будь - якому іншому відділі РАЦСу, відповідно до норм діючого законодавства, не видається з огляду на те, що факт смерті чоловіка заявника відбувся на території рф, яка наразі є територією країни-агресора і документ, що підтверджує факт смерті видано органами рф, не має сили документа, що встановлю/породжує/підтверджує той чи інший юридичний факт.
Посилаючись на викладене, а також те, що встановлення факту смерті необхідне для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України та отримання свідоцтва про його смерть для оформлення спадкових прав, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. москва, російська федерація.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник - адвокат Резніченко А.Ю. заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
У судове засідання представник Броварського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Обставини справи, що встановлені судом
Згідно паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 31.08.2018 органом 3213, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Літки Броварського району Київської області.
Відповідно до картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_2 присвоєно ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 .
17 жовтня 1987 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що вчинено актовий запис № 287 та видане свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
Згідно Довідки про смерть № С-00616 від 26 березня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин рф, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 15 хв. помер у м. москва, рф, причина смерті: емболія легеневої артерії І26.9, тромбоз нижньої порожнистої вени І82.2, новоутворення злоякісне первинне скроневої частки головного мозку С71.2, дивертикул кишечника товстого з перфорацією К57.2; актовий запис про смерть № 170259775007200329005 від 26.03.2025 склав Орган РАЦС москви № 72 Багатофункціональний центр надання державних послуг району Якиманка.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Відтак, чинне цивільне процесуальне законодавство України передбачає випадки звернення до суду, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого орган державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) може видати свідоцтво про смерть, а саме: встановлення факту смерті особи в певний час - у разі неможливості реєстрації органом ДРАЦСу факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку чи надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
У частинах третій - четвертій статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила), встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
За пунктом 7 Правил документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, чинним законодавством передбачено певний порядок визнання документів, виданих органами іноземних держав на підтвердження факту смерті, а саме: їх легалізація в установленому законом порядку, або такий порядок може бути визначений міжнародно-правовим договором.
У статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
10 січня 2002 року Верховна Рада України дала згоду на приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі - Гаазька конвенція 1961 року). Гаазька конвенція 1961 року набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з державами, що не висловили заперечень проти приєднання України до Конвенції.
Частинами 1, 2 статті 1 Гаазької конвенції 1961 року передбачено, що вона поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція 1993 року), укладеної між державами - членами СНД, зокрема, Україною і російською федерацією, та ратифікованою Законом України № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення; документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Разом з тим, 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».
Відповідно до вказаного Закону дію Конвенції 1993 року було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.
Це означає, що дія цієї Конвенції 1993 року, у тому числі, і статті 13, зупиняється щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених лише у двох країнах (російська федерація та республіка білорусь), незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Проте з дати зупинення дії Конвенції 1993 року у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь до документів, виданих на території цих країн, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка була підписана 05 жовтня 1961 року в м. Гаага. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних документів» від 10 січня 2002 року № 2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 22 грудня 2003 року та залишається чинною у відносинах України з російською федерації і республікою білорусь.
Водночас для захисту прав і свобод громадян України та інших осіб, що мають документи вказаних країн, Кабінетом Міністрів України врегульоване питання використання документів цих країн на час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінетом Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Так, заявник ОСОБА_1 просить встановити факт смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер на території російської федерації ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що встановлення факту смерті необхідне їй для реєстрації смерті ОСОБА_2 на території України та отримання свідоцтва про його смерть для оформлення спадкових прав.
Згідно наданої заявником Довідки про смерть ОСОБА_2 № С-00616 від 26 березня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин рф, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 13 год. 15 хв. у м. москва, рф, про що Органом РАЦС москви № 72 Багатофункціональний центр надання державних послуг району Якиманка вчинено актовий запис про смерть № 170259775007200329005 від 26.03.2025.
З наданих у судовому засіданні пояснень представника заявника встановлено, що заявник ОСОБА_1 надала їй оригінали документів померлої особи - ОСОБА_2 , зокрема, паспорта громадянина України у формі ID-картки, ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , оскільки перебувала з чоловіком на час смерті в російській федерації.
З огляду на викладене, суд критично відноситься до тверджень заявника про відсутність у неї копії свідоцтва про смерть чоловіка, виданого відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, тим паче, що актовий запис про смерть ОСОБА_2 № НОМЕР_4 вчинено 26.03.2025 Органом РАЦС москви № 72.
Враховуючи, що смерть ОСОБА_2 підтверджується належними доказами, виданими відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої останній помер, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті у судового порядку.
Заявник не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть свого чоловіка, у разі наявності, яке видане компетентними органами іноземної держави у будь-яких правовідносинах на території України, зокрема, щодо оформлення спадщини.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 202/4449/22, від 24 грудня 2024 року у справі № 387/228/24, від 02 липня 2025 року у справі № 186/227/24 та від 04 серпня 2025 року у справі № 757/27745/24-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи заявника щодо можливості встановлення юридичного факту за умови неможливості отримання відповідного документа, який посвідчує цей факт, суд вважає необґрунтованими, оскільки така обставина сама по собі не є підставою для обов'язкового задоволення відповідної заяви.
За таких обставин, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Суд також звертає увагу на те, що спір щодо спадкового майна може бути вірішений у порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215, 223, 234, 315-319 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Броварський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ - 33341526, адреса місцезнаходження: вул. Київська, буд. 155, м. Бровари, Київська обл., 07400.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН