справа № 361/4345/22
провадження № 2/361/494/24
23.10.2025
Іменем України
23 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.
за участю секретаря Гриценко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2022 року до суду звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом, де просить:
-визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ №041669 виданого 27 вересня 2000 року на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 від 08 червня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №896;
-витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,052 гектара, розташовану на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», вул. Садова, 10, д.16, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221282800:06:004:0055;
-скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,052 гектара, розташовану на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», АДРЕСА_1 , для ведення садівництва, кадастровий номер 3221282800:06:004:0055 за ОСОБА_2 ;
-скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговичі від 23 серпня 2022 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,052 гектара, розташовану на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», АДРЕСА_1 для ведення садівництва, кадастровий номер 3221282800:06:004:0055 за ОСОБА_6 та припинення права власності;
-стягнути судові витрати з відповідачів.
В обґрунтування позову зазначається, що 9 вересня 1982 року позивача прийнято в члени Садівничого товариства «Зазим'є-14» та надано їй земельну ділянку № НОМЕР_1 , яку пізніше змінено на №16. З того часу вона постійно користувалася вказаною земельною ділянкою, на території земельної ділянки побудовано садовий будинок, який наразі не введено в експлуатацію, посаджені багаторічні насадження, фруктові дерева, огорожу, тощо. 08 червня 2000 року на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 позивачу передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,052 гектара на території Зазимської сільради, СТ “Зазим 'є-14», вул. Садова, 10, д.16 для ведення садівництва та отримано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №022132.
02 вересня 2022 року позивач прибула на свою земельну ділянку і виявила, що фруктові дерева на її земельній ділянці зрубано, в будинку зламаний замок на дверях, речі з будинку зникли, як їй стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 серпня 2022 року її земельна ділянка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 . Також з'ясувалось, що до укладання вищевказаного правочину земельна ділянка Позивача перебувала у власності ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ №041669, виданого 27 вересня 2000 року на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 від 08 червня 2000 року. Проте ані ОСОБА_2 ані ОСОБА_6 позивач не знає, жодних правочинів із спірною земельною ділянкою не вчиняла, та нікого не уповноважувала на відчуження її майна, оригінали документів на земельну ділянку знаходяться у Позивача.
Позивач вважає, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №041669 на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 є незаконним та підробленим, а тому правочин, який було посвідчено на підставі зазначеного державного акту є також незаконним та таким, що порушує права та інтереси Позивача.
Заперечення відповідача
У відзиві на позов представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Резвова О.В. заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначає, що ОСОБА_6 на сайті «ОLX» знайшов оголошення про продаж земельної ділянки, яку продавав ріелтор ОСОБА_7 , та вирішив придбати цю земельну ділянку, уповноваживши ОСОБА_8 на представництво його інтересів під час укладення такого правочину. 23.08.2022 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Фактично дана земельна ділянка продана ОСОБА_6 за 23 000 доларів США, що підтверджується розпискою. Вказана земельна ділянка до моменту передачі права власності ОСОБА_6 , на праві власності належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ІІ-КВ №041669, виданого 27.09.2000. Земельна ділянка внесена до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3200979342022, виданим 16.08.2022, що й було перевірено приватним нотаріусом при посвідченні оспорюваного договору.
Відповідач вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 могли діяти в злочинній змові, оскільки до моменту придбання спірної земельної ділянки, позивач не вчиняла жодних реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки. Можна зробити висновок, що позивач та ОСОБА_2 шляхом обману та з використанням підроблених документів незаконно заволоділи коштами ОСОБА_6 у розмірі 23000 доларів США. Крім того, відповідач ОСОБА_6 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, оскільки при укладенні спірного договору, у державних реєстрах речових прав на майно та державного земельного кадастру була відсутня інформація про наявність інших власників спірної земельної ділянки. Відтак, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2023 року зупинено провадження у вказаній цивільній справі до припинення проходження відповідачем ОСОБА_6 військової служби у Збройних Силах України.
31 січня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_6 - адвоката Резвової Ольги Володимирівни надійшла копія свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 22 вересня 2024 року замінено відповідача ОСОБА_6 на його правонаступників - ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено в судове засідання до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Усенко М.М. доводи позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , - адвокат Резвова О.В. заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Обставини справи, що встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
9 вересня 1982 року ОСОБА_1 прийнято в члени Садівничого товариства «Зазим'є-14» на підставі протоколу №17 та надано їй земельну ділянку №21, яку пізніше змінено на №16, загальною площею 0, 052 га, що підтверджується копією членської книжки садовода на ім'я позивача.
Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №91 від 29 грудня 1999 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» вирішено передати ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку в с/т “Зазим'є-14», площею 0, 05 га, що підтверджується архівним витягом з цього рішення.
Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №022132, ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 від 8 червня 2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,052 гектара на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», вул. Садова, 10, д.16. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №896 від 27.09.2000.
У відповіді на адвокатський запит Зазимська сільська рада Броварського району Київської області від 16.09.2022 повідомила, що відповідно до запису №786 земельно-кадастрової книги №2 (Садівничі товариства), наявної у Зазимській сільській раді, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,052 га для садівництва, розташованої в СТ «Зазим'є-14» по АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Зазимської сільської ради №47 від 08.06.2000 земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 , виданий державний акт на право приватної власності на землю 27.09.2000 за №896. Надати належним чином завірений витяг з рішення виконавчого комітету №47 від 08.06.2000 не мають можливості, оскільки протоколи виконкомів по 09.01.2020 передані на постійне зберігання до архівного сектору Броварської РДА. Інформація щодо власника земельної ділянки ОСОБА_2 та прийняття рішення виконкомом Зазимської сільської ради про передачу йому земельної ділянки площею 0,052 га в СТ «Зазим'є-14» по АДРЕСА_1 в сільській раді відсутня.
Наявність запису №786 у земельно-кадастровій книзі підтверджується копією сторінки із таким записом, засвідченої «згідно з оригіналом» підписом секретаря Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.
У відповіді на адвокатський запит архівний відділ Броварської районної державної адміністрація Київської області від 22.09.2022 повідомив, що в додатку до рішення виконкому Зазимської сільської ради від 08.06.2000 № 47 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», в списку громадян, яким передані безкоштовно земельні ділянки у приватну власність для обслуговування житлових будівель та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 виявлено не було. Повідомлено, що в рішенні виконкому Зазимської сільської ради від 29.12.1999 № 91 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок», в списку громадян, яким передані безкоштовно у приватну власність земельні ділянки гр. ОСОБА_2 виявлено не було. Наданий заявнику архівний витяг з рішення виконкому Зазимської сільської ради від 29.12.1999 № 91 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок» на гр. ОСОБА_1 .
У відповіді на адвокатський запит Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 12.10.2022 повідомлено, що згідно Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю Зазимської сільської ради Броварського району Київської області запис щодо реєстрації 27.09.2000 державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ - КВ № 041669, виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.052 га, що розташована: СТ «Зазим'є - 14», АДРЕСА_1 , відсутній. Інформація щодо видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки в межах Броварського району на ім'я ОСОБА_2 у Відділі не виявлена.
На виконання ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Чигрін А.О. надано до суду належним чином завірені копії документів нотаріальної справи щодо посвідчення приватним нотаріусом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2022. Серед наданих документів є:
-копія договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 23 серпня 2022 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець), від імені якого діє ОСОБА_8 , за яким покупець приймає (купує) земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0, 052 га, кадастровий номер: 3221282800:06:004:0055;
-копія довіреності ОСОБА_6 від 20.08.2022, якою він уповноважив ОСОБА_8 бути представником з питань придбання на його ім'я будь-якого нерухомого майна;
-копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №041669, згідно якого ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 від 8 червня 2000 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,052 гектара на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», вул. Садова, 10, д.16. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №896 від 27.09.2000;
-копія Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3200979342022, виданий 16.08.2022, з якого видно, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221282800:06:004:0055, місце розташування: АДРЕСА_2 , площею 0, 052 га, внесена до Державного земельного кадастру 16.02.2022;
-Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та щодо суб'єкта, сформовані 23.08.2022 приватним нотаріусом Чигрін А.О., з яких підтверджується відсутність будь-яких записів щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, до відзиву відповідачем долучено серед іншого:
-копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №041669 на ім'я ОСОБА_2 ,
-копію рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №47 від 08 червня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», яким вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки згідно Списку №1, проте такий список до рішення не доданий,
-копію сторінок Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (4 аркуші), де є запис під №896, який стосується ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки СТ «Зазим'є-14», вулиця Садова, 10, 16, площа 0, 052 га;
-копія довідки, виданої 17.08.2021 головою Ради ОСТ «Урочище Зазимя» Каленик Д.В. садоводу ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про те, що заборгованості по сплаті членських внесків станом на 17 серпня 2022 року немає.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , відповідача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З листа приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Подзігун А.М. від 16.07.2024 року встановлено, що відповідно до матеріалів спадкової справи №56/2023 до майна померлого ОСОБА_6 , до кола його спадкоємців належать: дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з частинами першою, третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказувала, що порушено її право власника, оскільки належне їй майно вибуло з її власності поза її волею, тому просила суд визнати недійсним та скасувати державний акт, скасувати рішення державного реєстратора та витребувати майно від останнього набувача.
Установлено, що позивач є власником земельної ділянки СТ «Зазим'є-14», АДРЕСА_1 , площею 0, 052 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ №022132, який виданий на підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №47 від 08 червня 2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ( так зазначено у державному акт). Проте, судом встановлено, що земельну ділянку позивачу надано у власність підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №91 від 29 грудня 1999 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок». Отже, позивач правомірно набула у власність спірну земельну ділянку.
При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки надав Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ №041669, який нібито виданий на підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №47 від 08 червня 2000 року, дата видачі «27 вересня 2007 року» збігається із датою видачі державного акту позивачу.
Однак, з наданих до суду доказів встановлено, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 відсутнє.
Копії сторінок Книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю, які надані представником відповідача, підтверджують існування запису під №896, який стосується саме ОСОБА_1 щодо земельної ділянки СТ «Зазим'є-14», вулиця Садова, 10, 16, площа 0, 052. Дані про видачу та реєстрацію державного акту на ім'я відповідача ОСОБА_2 у відповідних органах та установах відсутні, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, враховуючи те, що рішення органом місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не приймалось, відтак відсутні підстави для видачі йому державного акту на право власності на цю земельну ділянку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ №041669, виданого 27 вересня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 .
Позивач, який був позбавлений права власності на земельну ділянку, має обрати той спосіб захисту своїх порушених прав, передбачений статтею 16 ЦК України, який відновить його порушені права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до статті 388 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевих набувачів треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387, 388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою, тобто з метою внесення запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідну ділянку («книжкове володіння») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конструкції України), що є одним із основних принципів цивільного судочинства (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України), яким керуються суди під час розгляду справ (стаття 129 Конституції України, стаття 10 ЦПК України).
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).
Суд застосовує Конвенцію, в статті 1 Першого протоколу до якої зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04), пункти 166-168).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16, від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, зазначено, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право на майно.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року («Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року («Kryvenkyy v. Ukraine», заява № 43768/07)).
У даній справі земельна ділянка, яка перебувала у власності позивача, на підставі недійсного державного акту відчужена відповідачем ОСОБА_2 у власність ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_6 , спадщину прийняли його дружина та діти, проте на час розгляду справи свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку не отримали, однак відсутність такого свідоцтва не позбавляє їх права спадщину.
ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, дій на її відчуження не вчиняла, інших осіб на такі дії не уповноважувала, тому судом встановлено наявність порушеного права позивача з огляду на вибуття земельної ділянки із законного володіння позивачки поза її волею іншим шляхом.
Верховний Суд, ураховуючи подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у cправі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23), вважає, що:
можливість втручання у право кінцевого набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави чи не з його волі, прямо передбачена ЦК України (статті 387, 388);
закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею;
майнове право добросовісного набувача захищено передбаченим статтею 661 ЦК України механізмом відшкодування завданих йому збитків у зв'язку з витребуванням у нього за рішенням суду майна (товару) та гарантіями статті 390 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тоді як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право в інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.
Законність втручання у права ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (правонаступники ОСОБА_6 ), на майно як кінцевих набувачів земельної ділянки позивачки обумовлена тим, що право власності є конституційним правом особи і ОСОБА_1 , як законний власник, не втрачає права власності на належне їй майно, якщо воно вибуло з її володіння без належної на те законної підстави, не з її волі.
Легітимною метою (виправданістю втручання) є необхідність захисту гарантованого Конституцією України права ОСОБА_1 як законного власника, майно якої вибуло з її володіння не з її волі на підставі сфальшованих документів.
З урахуванням наведеного, за встановлених обставин, поведінка позивачки не викликала сумнівів у її чесності та сумлінності. У позивачки не було внутрішньої волі на відчуження належної їй земельної ділянки, результат її волевиявлення є сфальшованим, отже, існують підстави для витребування земельної ділянки на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним державного акту на ім'я ОСОБА_2 та витребування з незаконного володіння спадкоємців ОСОБА_6 земельної ділянки на користь позивачки ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора
Велика Палата Верховного Суду у пункті 147 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) вказала, що: «Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними».
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 87 постанови від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказала, що: «Замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».
З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, відтак до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову.
Відтак, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чигріна Андрія Олеговича від 23 серпня 2022 року щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6 , не є належним способом захисту порушених прав позивача, тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 4. 5, 10, 15, 19, 23, 30, 42, 43, 48-50, 58, 62, 76-81, 123, 127, 174-177, 184, 258 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КВ №041669 виданого 27 вересня 2000 року на підставі рішення виконкому Зазимської сільської Ради народних депутатів №47 від 08 червня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №896.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах, та як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (правонаступники ОСОБА_6 ) на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,052 гектара, розташовану на території Зазимської сільради, СТ “Зазим'є-14», вул. Садова, 10, д.16 для ведення садівництва, кадастровий номер 3221282800:06:004:0055.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4
Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .
Третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 15, м. Бровари, Київська область, 07400.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН