Справа № 939/416/25
Іменем України
26 листопада 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Рассказової М.М., Слухай А.А.,
Боярської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Немішаївської селищної ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна,
Позивач, через свого представника - адвоката Калетнік М.Ю., звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 липня 2020 року є власником земельної ділянки площею 0,0808, кадастровий номер 3221055900:02:002:0347, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після купівлі земельної ділянки почали будівництво будинку без відповідних документів на виконання будівельних робіт. Станом на 18 червня 2021 року будівництво будинку було завершено та виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами. У зв'язку з бойовими діями, які тривали у Київській області в 2022 року спричинені збройною агресією РФ, будинок було знищено. 17 жовтня 2024 року було подано заяву про надання компенсації за знищене майно до комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчого комітету Немішаївської селищної ради. 23 жовтня 2024 року отримав відповідь щодо неможливості здійснення виплат, оскільки не зареєстровано право власності на зазначений об'єкт. Право власності на вказаний будинок позивач не встиг зареєструвати через повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України та був вимушений виїхати з родиною у безпечне місце для збереження життя та здоров'я. Визнання права власності на будинок позивачу необхідне для оформлення компенсації за знищене майно. Враховуючи наведене, просив визнати за ним право власності на об'єкт самочинного будівництва - житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , який було знищено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, а також визнати за ним (позивачем) право на надання компенсації шляхом надання грошових коштів для фінансування будівництва будинку садибного типу за знищені об'єкти нерухомого майна, а саме, зазначений будинок.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03 квітня 2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Калетнік М.Ю. позов підтримала, викладене підтвердила.
Відповідач виконавчий комітет Немішаївської селищної ради свого представника у судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 липня 2020 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А., придбав земельну ділянку, площею 0,0808 га, кадастровий номер 3221055900:02:002:0347, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 14 зворотній бік-16 зворотній бік).
З копії технічного паспорта на житловий будинок садибного типу, виготовленого 18 червня 2021 року вбачається, що по АДРЕСА_1 знаходиться двоповерховий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Загальна площа житлового будинку становить 58,1 кв.м., житлова площа - 19,4 кв.м (а.с.17-21).
Відповідно до копії акту обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації від 11 травня 2023 року, двоповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221055900:02:002:0347, зруйнований приблизно 10 березня 2022 року, причини руйнації - пожежа, житло не відновлено (а.с.21 зворотній бік - 22).
Також досліджено, надані позивачем копії фотографій вказаного будинку до моменту знищення та після знищення (а.с. 74-76).
17 жовтня 2024 року представником позивача - адвокатом Калетнік М.Ю. надіслано до комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна виконавчого комітету Немішаївської селищної ради заяву про надання компенсації за пошкоджене майно, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23).
Листом № 01-14-1753 від 23 жовтня 2024 року, виконавчий комітет Немішаївської селищної ради повідомив, що у відповідності до п.2-1 Порядку надання компенсації за знищенні об'єкти нерухомого майна подання особою, яка є власником знищеного об'єкта нерухомого майна, заяви про надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, визначеного згідно з пп. а п. 4 ч.1 ст.1 Закону, в електронній формі здійснюється з використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема мобільного додатку Порталу Дія, за умови, що право власності такої особи на зазначений знищений об'єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджено відповідними відомостями з нього (а.с. 24).
Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що влітку 2020 року вони з чоловіком (позивачем) купили земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Чоловік з батьком почали будівництво садибного будинку на вказаній земельній ділянці. Станом на день, коли будинок був зруйнований, то будинок був добудований, накрили крушу, поставили двері, поклали чернову підлогу, внутрішніх робіт не було, фундамент будинку - сваї. Технічний паспорт на будинок чоловік оформив, але чомусь до кінця не довів. Останній раз була у будинку у січні 2022 року, будинок був цілий. Десь у квітні-травні 2022 року сусід прислав фотографії розмінування території після окупації і активних бойових дій, що велися на території Київської області, і тоді вона побачила, що їх будинок зруйнований. Заявку на компенсацію зруйнованого будинку подали тільки у 2023 році, раніше не було змоги.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що діти купили земельну ділянку по АДРЕСА_1 , і він почав допомагати будувати будинок. Навесні 2022 року мали намір переїхати в будинок, але на другий тиждень бойових дій будинок був зруйнований, про що його повідомили знайомі військові. На початок військових дій, будівництво будинку було завершено, був свайний фундамент, стіни з дерев'яного бруса, гіпсокартону і утеплення, дах накритий металочерепицею, вікна були зашиті, не встановлені, була розведена проводка, прокладені труби, тільки треба було підключити до будинку. У 2021 році зробили технічний паспорт, а чому не оформили право власності не відомо.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що допомагав будувати будинок на прохання ОСОБА_3 . Будинок довели до готовності на 90%, залишалось підвести електрику, сантехнику, воду, сайдинг, встановити вікна. До початку активних бойових дій будинок був цілий. Дізнався, що будинок зруйнований від ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі: знищення майна.
Відповідно до ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється у разі його знищення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Також, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року зауважив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов'язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об'єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17.
У відповідності до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.
З аналізу статті 331 ЦК України слідує, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна): якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 5, 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.
За ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952-IV державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі -Порядок).
Згідно пункту 77 Порядку державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об'єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об'єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом. Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про технічні характеристики такого закінченого будівництвом об'єкта, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння адреси (крім випадку проведення реконструкції об'єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об'єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт у разі присвоєння завершеному будівництвом об'єкту адреси без застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва проводиться за наявності документа, що підтверджує присвоєння такому об'єкту адреси, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту. Такий документ за наданими заявником у заяві реквізитами та відомостями про суб'єкта, що здійснював присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отримується державним реєстратором шляхом звернення до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Документ, що підтверджує присвоєння будинку, будівлі, споруді адреси, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт у результаті нового будівництва, що є складовою частиною будинку, будівлі, споруди (квартира, гаражний бокс, машиномісце, інше житлове та нежитлове приміщення), яка після прийняття об'єкта в експлуатацію є самостійним об'єктом нерухомого майна, у разі присвоєння відповідному будинку, будівлі або споруді, складовою частиною яких є такий об'єкт, адреси до застосування Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, але за умови наявності державної реєстрації права власності на інші складові частини у відповідному будинку, будівлі або споруді (п. 79 Порядку).
Виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва. Особа стає власником новоствореного об'єкта нерухомості після завершення його будівництва, прийняття нерухомого майна до експлуатації та державної реєстрації. Таким чином, право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права.
Стаття 331 ЦК України регулює правовідносини сторін при наявності усієї дозвільної документації, тобто документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Отже, законодавством не передбачено можливості звернення до суду з вимогою про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнято у встановленому законом порядку до експлуатації. У такому випадку об'єкт незавершеного будівництва ще не набув статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права.
Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку позивач повинен був здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема, на будинок.
Проте, як вбачається з матеріалів справи вказаний вище будинок не введений в експлуатацію, також позивачем не надано доказів звернення до відповідних державних органів (відділу архітектури і будівництва, органів пожежного та санітарного нагляду тощо) з питань відповідності будинку існуючим будівельним, санітарним та екологічним нормам та правилам.
Крім того, як вбачається з акту обстеження житла, зруйнованого (пошкодженого) внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації від 11 травня 2023 року, житловий будинок, право власності на який просить визнати позивач, знищено.
Чинне законодавство України не передбачає можливості визнання права власності на не існуюче нерухоме майно чи на майно, яке раніше належало особі, але не існує на момент розгляду справи у зв'язку з його знищенням.
Отже, враховуючи викладене, оскільки будинок не було введено в експлуатацію та наразі він знищений, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва - житловий будинок, а тому і вимога позивача про визнання за ним права на надання компенсації шляхом надання грошових коштів для фінансування будівництва будинку садибного типу за знищені об'єкти нерухомого майна, а саме, зазначений будинок, яка є похідною вимогою, також не підлягає задоволенню.
Крім того, слід зазначити, що, у разі незгоди із відмовою у видачі компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, позивач має право звернутись з відповідним позовом до адміністративного суду.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна.
Керуючись ст. 10-13,141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Немішаївської селищної ради про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва та визнання права на надання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 19 грудня 2025 року
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО